Газові війни. Чому суперникам Порошенко не пощастило з датою президентських виборів
Підвищення ціни на газ для населення, проведене незадовго до виборів, - це наперед програшний крок для влади. І цим поспішили скористатися конкуренти Петра Порошенка. З гнівними заявами виступили Анатолій Гриценко, Олег Ляшко, Юлія Тимошенко та багато інші. Партія "Свобода" вже провела мітинг під Кабміном, "Батьківщина" Тимошенко організує акції протесту в регіонах, а Ляшко пообіцяв всеукраїнський страйк.
Але проблема конкурентів Порошенка в тому, що ціни на газ підняті не зовсім перед виборами, а за п'ять місяців до них. Навіть якщо зараз вдасться порушити протестну хвилю, то протримати її всю зиму - майже нереально. Тому доведеться в березні, під самі вибори, організовувати нові протести на ту ж саму тему, яка до того часу буде вже старою. А ще одного підвищення цін на газ, як підкреслив прем'єр Володимир Гройсман, в цей опалювальний сезон не буде.
Тепер оцінимо реальний протестний потенціал. Уряд запевняє, що програма субсидій зараз навіть розширюється і охопить всі сім'ї, для яких підвищення комунальних тарифів виявиться занадто болючим ударом. "Ми дали право управлінням соцзахисту створити комісію, щоб розглянути різні випадки призначення субсидії. Якщо навіть людина не підпадає під критерії отримання субсидії, але потребує в ній, то він отримає допомогу держави", - повідомив прем'єр. Таким чином, якраз найбідніші українці, яким буде справно нараховуватися субсидія, наслідків підвищення ціни на газ взагалі не відчують. До того ж багатьох з них за цей час торкнеться підвищення пенсій і зарплат (і при цьому вони збережуть свої субсидії).
В основному від підвищення тарифів постраждають люди середнього достатку, які не отримують субсидій. Саме вони в кінцевому підсумку будуть вирішувати на виборах, хто прав - влада чи її опоненти. Напевно, якщо б вибори проводилися прямо зараз, то влада отримала б відчутний ляпас. Але, повторимося, з-за п'ятимісячного лага на президентських виборах тарифне питання може взагалі опинитися на периферії суспільної уваги. Головною темою буде все ж питання стратегічний: куди йде Україна?
І тут для Порошенка вкрай важливо продемонструвати, що він користується повною підтримкою на Заході. Нова кредитна програма від МВФ ($3,9 млрд) і слідом за нею макрофінансова допомога від Євросоюзу (1 млрд євро) і бюджетні гарантії Світового банку ($800 млн) - досить красномовне свідчення того, що Захід довіряє нинішньої української влади, її здібності і політичної волі проводити реформи (в тому числі і непопулярні).
А ось відсутність таких свідоцтв було б для Порошенка величезним провалом. Тому що всі його конкуренти та опоненти, навіть Добкін, сміялися: "У тебе нудне обличчя! Тобі ніхто грошей не дасть!" І всі говорили б, що Захід поставив на Порошенка хрест, і пояснювали б це корупцією, офшорами, відсутністю реформ і іншими пунктами із стандартного зрадофильского набору.
Більше того, якби переговори України з МВФ завершилися провалом, то ставлення Заходу до Порошенко дійсно стало б більш прохолодним, і це позначилося б на всіх напрямках взаємодії з США, НАТО, ЄС. Тепер же, навпаки, можна розраховувати, що перед президентськими виборами в Україні цілий ряд західних лідерів встигне показати майстер-клас порохоботам у тому, як треба піарити українські реформи.
Звичайно, соціально-економічна проблематика теж буде звучати на виборах. Але найважливішим буде знову ж стратегічний питання: справи в Україні йдуть до кращого чи до гіршого? Можна уявити собі розвиток подій у разі, якщо переговори з МВФ зірвалися. Дефолт - далеко не єдина проблема, яка чекала на Україну. Навіть якщо б вдалося зайняти гроші на зовнішньому ринку шляхом випуску облігацій під шалені відсотки, все одно гривня пішла під ухил. До виборів курс долара міг би зрости до 40 грн/$, а після них ще більше.
Для Порошенка і його партії такий розвиток подій означало б повну катастрофу. Адже під ухил котилася б не одна тільки гривня, але вся економіка. І з нею надії українців на те, що найгірше - вже позаду. Як раз до березня народ був би вже готовий змести владу. І зробив би це на виборах, не особливо розбираючись, кого поставити замість Порошенка.
Тепер же до моменту голосування підвищення цін на газ встигне відійти в категорію того найгіршого, яке - вже позаду. Суспільного оптимізму послужать благополучно пережив зима, тривале зростання економіки та реальних доходів населення. Порошенко з Турчиновим будуть регулярно радувати телеглядачів репортажами з випробувань нових українських ракет. А уряд буде доповідати про плани фінансування соціальних програм, будівництва автошляхів, розвитку галузей економіки і не в останню чергу нарощування обсягів українського газовидобутку. Словом, про все те, що стало можливим завдяки проведеним за останні роки реформ.
Нарешті, про піар. Для Порошенка дуже бажано виштовхнути Тимошенко з патріотичного електорального поля на проросійський маргінес. Це не робиться за один день, але п'яти місяців може і вистачити. У пересічних українців, слухають нинішні суперечки політиків, відкладається в головах, що Тимошенко має намір посваритися з західними структурами, які дають Україні гроші. Після цього набагато легше доводити, що Тимошенко хоче повернути Україну в бік Кремля. Мовляв, Захід ніяких грошей Тимошенко не дасть, тому що вона вже його обманювала, а от Путіна вона ніколи не підводила, і він тільки й мріє, щоб вона змінила Порошенко.
До речі, серед невиконаних обіцянок Тимошенко перед західними партнерами часто згадується і меморандум з МВФ 2008 р., в якому також було записано підвищення ціни на газ. Так що тема "тарифного геноциду" б'є і по її автору.
