Подарунки для Путіна. Чим Україна готова зустрічати російське вторгнення
Якийсь проміжний підсумок переозброєння зенітно-ракетного компонента Повітряних сил був підведений 4 листопада на тимчасовому майданчику біля Олександрівки (Херсонська обл.). Тут за участю командувача пс ЗС України генерал-полковника Сергія Дроздова пройшли масштабні стрільби ракетників ППО.
За повідомленням офіційних ЗМІ, вперше за останні роки були здійснені 23 пуску розрахунками комплексів "Бук-М1" та С-300 (причому двох модифікацій - як ПС, так і В1), причому з реальним мішенях - 11 беспилотникам ВР-3 "Рейс". Крім того, відпрацьовується взаємодія з військової ППО - розрахунки ЗРК "Оса" виконали ще 20 пусків.
Це була реальна демонстрація досягнень ракетників за останні пару років. А наша оборонна промисловість в тісному контакті з військовими змогла досягти чималого. Був запущений процес модернізації зенітних ракетних систем. У число пріоритетів потрапили ПЗРК "Стріла", гарматно-ракетний комплекс "Тунгуска", ЗРК "Оса", "Бук-М1" та С-125.
Зазначимо, що на весну 2014 р. вдалося зберегти більшу частину сучасних систем, що дісталися країні після розпаду СРСР. Мало того, використовуючи можливості підприємств військово-промислового комплексу, вдалося в деякій мірі модернізувати окремі зразки.
З осені 2014 р. почалися серйозні роботи по відновленню кількості комплексів, так і по введенню в дію раніше знятих з озброєння ЗРК. У результаті до літа 2017 р. серйозно просунулися в цьому напрямку. Так, за 2015 р. було відновлено 38 зенітно-ракетних комплексів, ще сім - в наступному році. Природно, що цифри за цей рік поки невідомі, але з уривчастих відомостей можна зробити висновок, що масштаб робіт ще більше.
Найбільш масово відновлювалися комплекси С-300, чому сприяє наявність в країні таких підприємств, як Держккб "Луч" Жулянський машинобудівний завод "Візар" (при СРСР здійснював складання ракети для ЗРК С-300), науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (виробництво компонентів твердого ракетного палива), а також серйозний довоєнний зачепив. Адже до 2013 р. ДП "Укроборонсервіс" відремонтувало для міноборони України вісім дивізіонів С-300ПС, причому їх ресурс був продовжений на п'ять років, або 5 тис. годин. Крім того, підприємства постійно працювали на іноземних замовників у справі ремонту комплексів С-300ПС, зокрема, Білорусі і Казахстану.
Деяким відкриттям для широкої публіки стала демонстрація на День Незалежності відновленої комплексу 9K330 "Тор", який був знятий з озброєння ЗСУ в 2001 р. з-за неможливості підтримувати його в боєготовому стані. Тоді ж з'явилися відомості, що займається відновленням Львівський радиоремонтный завод "ЛОРТА", який, власне кажучи, займається відновленням ЗРК С-300.
Перед виставкою "Зброя та безпека-2017" з'явилися також цікаві кадри випробувань модернізованого фірмою "Радионикс" комплексу С-125. Родзинкою саме цього варіанту (а є ще принаймні один - від "Аеротехніки-МЛТ") є установка на ракети нових полуактивных або активних головок наведення, що значно підвищує ефективність комплексу. І хоча ці роботи здійснюються в інтересах іноземного замовника - Анголи, проте є відомості, що цілком реально прийняття на озброєння цього варіанту модернізації для ЗСУ. Тим більше що комплексів С-125 залишилося приблизно на 20 дивізіонів.
І хоча в умовах сучасної війни застосування стаціонарних засобів ППО є в деякій мірі анахронізмом, однак поки вибирати нам не доводиться. Вкрай вимушеною мірою виглядає і зацікавленість наших військових (якщо тільки ЗМІ користуються достовірною інформацією) у закупівлі комплексів "Оса", виставлених нещодавно йорданським міністерством оборони. Адже закуплені цією близькосхідною країною ще в 1982 р. комплекси вже явно не відповідають сучасним вимогам і годяться хіба що як джерела запчастин. За певною інформацією, "Укроборонпром" прийняв як основний для модернізації варіант Т-38 "Стилет" (розроблений і реалізується на експорт спільно з білоруськими компаніями). А при використанні ракет виробництва КБ "Промінь" (а про радянських вже немає сенсу навіть вести мову) змінюється 90% електроніки і, по суті, єдине, що залишиться старим, так це шасі.
Відомо також, що реалізується програма докорінної модернізації ЗРК "Бук". Причому тут крім продовження ресурсу старих ракет ведуться роботи по впровадженню вітчизняної ракети ЗР-27, яка була створена ДАХК "Артем", КБ "Луч", НВО "Арсенал" на основі авіаційної ракети класу "повітря-повітря" Р-27, яка випускається на київському підприємстві ДАХК "Артем" і нині використовується по всьому світу на винищувачах типу "Су-27" і "Міг-29".
Крім того, до складу комплексу замість старої станції виявлення й цілевказівки 9С18 "Купол" застосовується трехкоординатная РЛС кругового огляду 80К6М від запорізького НВК "Іскра", яка дозволяє виявляти цілі типу Су-27 на відстані до 400 км.
А є ще розробка ЗРК середньої дальності "Полтава", який, за деякими даними, планується прийняти на озброєння. Реальних відомостей про нього небагато, проте відомо, що базою його буде чотиривісний КрАЗ-7634НЕ, а ракета - все та ж ЗР-27.
В цілому можна говорити, що розвиток засобів протиповітряної оборони ЗСУ демонструє останні роки серйозний ривок і вже на нинішньому етапі розглядається військовим і політичним керівництвом країни як важливий фактор стійкості всієї оборони у разі широкомасштабної війни.
