Під парасолькою МВФ. Які мегаполномочия можуть дістатися НАБУ
Щоб отримати $3,9 млрд від МВФ за новою програмою stand-by, Україна погодилася на низку умов. Їх глобально три - це підвищення цін на газ, збалансування держбюджету і свіжі вимоги по боротьбі з корупцією. Перша умова було оперативно виконано в жовтні: ціна на газ для населення зросла на 23,5%. Друге після прийняття держбюджету-2019 в першому читанні знаходиться вже фактично на фінішній прямій (запропонований Кабміном дефіцит бюджету у 2,3% ВВП є абсолютно прийнятним для МВФ). Зате реалізація антикорупційної складової угоди з міжнародним кредитором знову має усі шанси зависнути у Верховній Раді. Тому що крім активного сприяння офіційним Києвом повноцінного запуску Вищого антикорупційного суду в березні 2019-го та проведення аудиту Національного антикорупційного бюро з обов'язковим узгодженням дій аудиторів з експертами МВФ на кону стоять зміни в українське законодавство, значно посилюють повноваження НАБУ. В принципі все це робиться за тим же антикорупційним лекалами, апробованим у Румунії, але з нашими національними особливостями, які можуть мати ефект, зворотний в цілому успішному румунського досвіду.
Плани по прослуховуванню і поглинання НАПК
Постійні скарги Ситника на відсутність у його відомства повноважень самостійно проводити приховані слідчі дії у вигляді прослуховування телефонних переговорів та зовнішнього спостереження давно стали елементом фірмового стилю. І ось тепер в проекті нового меморандуму про співпрацю України з МВФ одним з підпунктів значиться надання НАБУ "можливості для самостійної оперативної роботи", що має на увазі саме право на прослушку, акуратно загорнуте в настільки непомітний формулювання.
При цьому варто нагадати, що ще рік тому Генпрокуратура порушила кримінальну справу стосовно співробітників НАБУ, які в 2016 р. без відповідних дозволів слідчого судді здійснювали проведення оперативно-технічних заходів (ОТЗ), зокрема, відстежували пересування громадян по території країни і трафік дзвінків між абонентами 114 телефонів. Тобто займалися даною практикою без необхідного законодавчого врегулювання. Тоді слідство встановило, що антикорупційні детективи незаконно здійснювали ОТЗ відносно посадових осіб Головного управління розвідки Міноборони, Служби зовнішньої розвідки, органів Нацполиции, СБУ, Управління держохорони, Держуправсправами, заступників міністрів, органів Госфинслужбы, суддів вищих судів, голів райсудів в Києві, керівників вузів і так далі. Дані правопорушення тягнули на дві статті - "перевищення влади" і "службова фальсифікація".
Втім, це кримінальну виробництво не мало ніякого продовження, тим більше що в березні 2018-го його затьмарив більш грандіозний скандал, коли в акваріумі в кабінеті голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницкого знайшли жучок, встановлений підлеглими Ситника спільно з підрозділом ГПУ щодо економічних злочинів. Але і в цьому випадку все звелося до дискусій про внутрішньої конкуренції між НАБУ і САП. Примітно, що в першому варіанті проекту меморандуму з МВФ, за даними "ВД", було пряма вимога звільнити Холодницкого, однак після редагування тексту у вашингтонській штаб-квартирі фонду воно перетворилося в розмиту сентенцію про перегляд системи роботи САП. Але це так, до слова.
Зараз же голова Антикорупційного бюро, учувши "вітер із Заходу", взагалі став стверджувати, що він і його детективи займаються прослуховуванням, а, навпаки, їх прослуховують співробітники поліції, СБУ та військової розвідки. "Прослушку під НАБУ виявляли дуже багато разів. Але ми до цього спокійно ставимося. Варто автомобіль під НАБУ і знімає інформацію. Ми підійшли і сказали: хлопці, ми вас побачили, можете їхати. Або візуальне спостереження, ходять за нашими працівниками. Я завжди кажу колегам: хлопці, ми повинні працювати з усвідомленням того, що нас постійно прослуховують і за нами постійне спостереження. І це дійсно так. Але ми не намагаємося їх блокувати, бити, затримувати", - розговорився Ситник в своєму жовтневому "програмне" інтерв'ю парламентській газеті "Голос України". І відразу ж поскаржився, що законопроект про право НАБУ знімати інформацію з каналів зв'язку лежить у парламенті вже два роки без яких-небудь зрушень, хоча про інших серйозних законодавчих ініціативах "під парасолькою МВФ" завбачливо промовчав. А даремно, тому що вони виглядають куди цікавіше.
Мова йде про надання відомству Ситника повноважень щодо розширеного доступу до перевірки чиновницьких електронних декларацій, моніторинг яких нині перебуває повністю у веденні іншого антикорупційного органу - Національного агентства з питань запобігання корупції. А жорстка конкуренція цих відомств стала зрозуміла ще в минулому році, коли в помсту за припис НАПК щодо детектива НАБУ Ігоря Семака про порушення ним етичної поведінки, запобігання і врегулювання конфлікту інтересів та інших порушень закону бюро запідозрило тодішню керівницю нацагентства Наталю Корчак вже саму в конфлікті інтересів.
Тепер же виявилося, що в актуальних планах Ситника домогтися як мінімум повної підзвітності діяльності НАПК в питанні перевірки е-декларацій, а як максимум - взагалі поглинути цей орган. І в зв'язку з підтримкою західної важкої артилерії у вигляді МВФ у НАБУ дійсно є всі шанси продавити це рішення, перетворившись у справжнього монополіста по боротьбі з корупцією, причому наддержавного і де-факто ніким не контрольованого, крім хіба що окремих заокеанських товаришів.
Єдиною силою, здатною перешкодити процесу, залишається Верховна Рада, якщо, звичайно, більшість народних депутатів будуть діяти спільно, хоча б виходячи з інстинкту самозбереження. Однак час для наділення НАБУ мегаповноваженнями вибрано досить вдалий: на носі і президентські, і парламентські вибори, тому що захочуть провідні політичні гравці нариватися на звинувачення в опорі популярної в народі антикорупційної боротьби - велике питання. Швидше навпаки - на цій темі багато хто захочуть заробити додаткові передвиборчі бали.
Два заповітних гачка НАБУ
Чому, питається, відомство Ситника стало так нерівно дихати в бік поки ще ексклюзивних повноважень НАПК? Відповісти на це питання можна, просто глянувши на функції даного центрального органу виконавчої влади, визначені законом про запобігання корупції. Головна з них - превентивна, зокрема, щодо здійснення контролю і перевірки декларацій держслужбовців і стилю їх життя. Тобто не тільки розкриття будь-якої інформації щодо фактів корупції або зловживання посадою, але і виявлення корупціогенних ризиків, пов'язаних з так званим незаконним збагаченням.
Крім цього, до повноважень НАПК відноситься моніторинг і контроль за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання і врегулювання конфлікту інтересів в діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та прирівняних до них осіб. І як раз НАБУ давно бажає поринути з головою не стільки в справи про хабарництві, відмиванні грошей, крадіжки держмайна та інших суто корупційних злочинах, скільки в проблематику незаконного збагачення і конфлікту інтересів.
Що, між іншим, лише підтверджується актуальною статистикою тих виробництв, які в даний час найбільш активно ведуть антикорупційні детективи. Адже практично всі гучні справи НАБУ останнього часу стосуються переважно незаконного збагачення. Про що точно не дадуть збрехати лідер Радикальної партії Олег Ляшко, міністр інфраструктури Володимир Омелян, глава Мін'юсту Павло Петренко, народні депутати Антон Геращенко і Руслан Демчак, перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки Сергій Семочко і багато інших топ-чиновники, які отримали підозру від НАБУ саме за статтею Кримінального кодексу про незаконне збагачення.
Найчастіше такі справи порушуються завдяки уважному прочитання е-декларацій підозрюваних, які для всіх бажаючих доступні на єдиному держреєстрі. Так що в разі наділення НАБУ повноваженнями по додатковій перевірці декларантів на арифметичні розбіжності цифр ця нехитра діяльність займе, мабуть, весь робочий час детективів.
Навіщо взагалі десь мерзнути "під прикриттям" або проявляти іншу оперативну кмітливість без гарантій на результативність, коли можна дуже ефектно рапортувати, не встаючи з-за столу, про "виведення на чисту воду" чергового публічного персонажа. Не кажучи вже про те, що в такій системі координат підвісити на "незаконно збагачений" гачок можна фактично всіх держслужбовців - категорій "А", "Б" і "В". А це потягне за собою визначальний політичний вплив лише одного органу влади практично на всі процеси в країні.
Досягнення такої ж "широти маневру" планується для НАБУ і з другим заповітним його гачком на всіх - конфліктом інтересів, який, як відомо, може бути як реальним, так і потенційним. Що, власне, вкладає в це поняття вищезгаданий закон про запобігання корупції? Відповідно до даного законодавчого акту "реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими або представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень". Після чого додається чіткий порядок його врегулювання, але ніяк не покарання.
Що ж стосується потенційного конфлікту інтересів, закон говорить про наступне: "Наявність у особи приватного інтересу в сфері, в якій він виконує свої службові або представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень". Тобто у другому, потенційному випадку це взагалі уявна ситуація, і не допускати її виникнення покликане зараз НАПК. Але якщо ця функція перейде у відання НАБУ, то наступним кроком відомства Ситника стане ініціатива внесення змін до Кримінального кодексу, щоб за конфлікт інтересів карати, а не мучитися з його врегулюванням та запобіганням, як зараз.
Зворотна сторона "Роттердама+"
Одним з найбільш актуальних справ НАБУ глава відомства Артем Ситник називає досудове розслідування за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Національної комісії регулювання енергетики і комунальних послуг (НКРЭКУ) через формули "Роттердам+", яке антикорупційні детективи почали ще півтора року тому. І хоча в серпні 2018 р. НКРЭКУ скасувала свою ж постанову, що визначає оптову ринкову ціну на електроенергію в тепловій генерації виходячи з вартості вугілля в порту Роттердам плюс вартість його доставки в Україну у жовтні Ситник оголосив про перехід даного розслідування на фінальну стадію.
"Днями отримано економічний звіт фахівців про те, що дійсно безпідставно був застосований "Роттердам+". Встановлена сума незаконно стягнутих, фактично отриманих коштів у результаті необгрунтованого застосування цієї формули. Ця сума становить 15 млрд грн", - заявив на засіданні парламентського антикорупційного комітету голова НАБУ. Щоправда, він додав, що потрібно ще одна експертиза та отримання відповідей на запити про міжнародну правову допомогу в цій справі. Втім, записні "роттердамоборцы", давно подсчитавшие нібито астрономічні прибутки ДТЕК Ріната Ахметова і державного "Центренерго" від застосування такого формульного ціноутворення, озвученої Ситником інформацією були цілком задоволені. Так і цілий ряд політичних опонентів влади вже готові з новою силою експлуатувати дану тему в майбутній передвиборній гонці.
Однак при самих ідеальних обставин справу про "Роттердам+" має шанси на судовий розгляд вже після президентських виборів. А все тому, що новий Вищий антикорупційний суд, куди надійде відповідне розслідування детективів НАБУ, почне свою роботу в кращому випадку в березні 2019 р. і увійде в поживний режим і того пізніше. Причому спрогнозувати темпи настільки гучного процесу взагалі не здатен ніхто, але що це буде довга пісня, очевидно навіть для непосвячених в окремі деталі підготовлюваного у відомстві Ситника звинувачення, навіть якщо воно виявиться дійсно обґрунтованим на всі 100%, а не почне тут же розвалюватися в суді.
При цьому у разі повного судового розгрому формули "Роттердам+" є ще одна її зворотний бік, до того ж дуже значуща. І тут мова йде не про те, хто конкретно і наскільки серйозно може бути засуджений у цій справі. Далекосяжні наслідки можливі просто при підтвердженні судом підозри НАБУ про переплату українцями за електроенергію 15 млрд грн. У нових правових обставин буквально кожен громадянин зможе подати позовну заяву в судові органи, вимагаючи відшкодувати йому збитки за переплачені раніше гроші за рахунками зі своїх платіжок. І таких абсолютно законних вимог буде якщо не мільйони, то вже точно десятки тисяч, що практично на рівному місці загрожує виникненням у держави серйозних соціально-економічних труднощів, а то й взагалі може відгукнутися повноцінним кризою.
