"Відбудувати Україну". Як G7 та ЄС захищатимуть свої гроші на наше відновлення
Наша внутрішня політика стає частиною внутрішньої політики країн Заходу. Це буде помітно тим сильніше, чим більше нам даватимуть мільярдів безоплатної допомоги
Українська влада опинилася перед спокусою, якої не було усі роки незалежності. Це — десятки та сотні мільярдів доларів та євро, обіцяні Заходом. Але разом із цими грошима прийдуть і жорсткі заходи контролю з боку західних політиків та медіа.
Вимоги донорів
Єврокомісія розробляє стратегічний план післявоєнного відновлення України з назви "Відбудувати Україну". Про це 17 травня повідомило німецьке видання Süddeutsche Zeitung, яке, за його словами, має у своєму розпорядженні восьмисторінкову чернетку. Гроші виділятимуться членами Євросоюзу та міжнародними партнерами на проекти в Україні під суворі умови, такі як боротьба з корупцією та проведення реформ. "Такі реформи мають наблизити країну до ЄС — адже Україна хоче стати його членом", — наголошує видання.
Допомога включає як безоплатні гранти, так і кредити під низькі відсотки. При цьому окремі транші пов'язуються з досягненням певних проміжних цілей. Реформи та інвестиції, які Київ має обіцяти за гроші з нової програми, покликані допомогти подальшій інтеграції української економіки у внутрішній ринок Євросоюзу, покращити бізнес-середовище та "поступово гармонізувати" українське законодавство із стандартами ЄС. Велике значення також надається належному управлінню, верховенству закону, розумному управлінню фінансами та захисту від корупції та шахрайства.
У документі наголошується, що реконструкція може зайняти "понад десять років". Скільки грошей буде виділено, поки що неясно, але збитки від війни вже обчислюються сотнями мільярдів євро. Фінансовий внесок Євросоюзу має пройти через нову програму у бюджеті ЄС. За словами видання, Єврокомісія згадує можливість використання конфіскованих російських активів для фінансування реконструкції України, однак це вважається юридично чутливим питанням.
Того ж дня міністр фінансів Німеччини Крістіан Лінднер повідомив в інтерв'ю чотирьом європейським газетам, що ідея про конфіскацію валютних резервів центробанку РФ є досить реалістичною; більш проблематична конфіскація активів російських олігархів. "Я політично відкритий для ідеї конфіскації іноземних активів Центрального банку Росії. Ми вже ведемо це обговорення у "Великої сімці" та Євросоюзі, і на столі лежать пропозиції. У випадку з приватними активами ми повинні подивитися, що можливо з точки зору закону. Ми повинні поважати верховенство закону, навіть маючи справу із російськими олігархами", — пояснив міністр.
На даний момент центробанк РФ не може отримати доступу до валютних резервів у розмірі $300 млрд на рахунках на Заході через санкції. Поки що гроші заморожені, але не конфісковані. Можна не сумніватися, що якщо країни G7 та Євросоюз вирішать віддати ці гроші нам, то лише під жорстким контролем.
За прикладом Рендала Пола
Паралельно готуються великі короткострокові проекти підтримки України. Так, міністри фінансів та голови центробанків країн G7 на триденній зустрічі в Німеччині 18-20 травня обговорюватимуть пакет допомоги Україні в обсязі майже 30 млрд євро на друге півріччя. За даними Spiegel, Україна сама озвучила цю суму із розрахунку 5 млрд євро щомісяця. Високопоставлений німецький чиновник повідомив Reuters 17 травня, що на зустрічі в Німеччині може бути затверджений пакет у розмірі 15 млрд. євро на найближчі три місяці з фінансуванням переважно у вигляді безоплатних грантів.
Тим часом США вже ухвалили закон про ленд-ліз для України (Джо Байден підписав його 9 травня). 10 травня Палата представників Конгресу США проголосувала за виділення $40 млрд для військової та фінансової підтримки України, а 18 травня цей закон має затвердити Сенат. Історія з цим пакетом є дуже примітною: сенатор-республіканець Рендал Пол заблокував прискорену процедуру розгляду законопроекту, вимагаючи створити посаду інспектора для перевірки витрачання цих коштів.
Зрозуміло, що Рендал Пол просто хотів зірвати затвердження цього закону. Але треба бути готовими до того, що всі великі проекти фінансової допомоги Україні супроводжуватимуться жорсткими заходами контролю, тим більше, що зараз йдеться часто не про кредити, а про безплатні гранти. Фактично вперше фінансова допомога Україні вийде на перший план внутрішньополітичної боротьби у країнах Заходу.
Наприклад, у США за півроку відбудуться вибори Палати представників та третини Сенату. Напевно, і демократи, і республіканці підтримуватимуть військову та фінансову допомогу Україні та навіть змагатимуться у своїх ініціативах. Але обидві партії при цьому намагатимуться контролювати витрачання цих коштів. Демократи зацікавлені продемонструвати, що надана допомога дає максимальний результат. А республіканці шукатимуть можливі докази неефективності витрачання коштів, щоб звинуватити у цьому демократів.
Щось подібне може відбуватися у всіх країнах, які виділятимуть із своїх бюджетів великі кошти на програми допомоги Україні. Особливо, якщо це будуть не кредити, а гранти.
Раніше, нагадаємо, суми західної допомоги нашій країні були значно меншими. Ми отримували переважно кредити від МВФ, Світового банку, ЄБРР, Єврокомісії, кредитні гарантії від США. І все це в кращому разі давало у сумі кілька мільярдів доларів та євро на рік. Гранти теж були, але маленькі, їхній сумарний обсяг обчислювався в десятках мільйонів. А зараз ми хочемо отримувати безоплатно 5 млрд євро щомісяця на бюджетну сферу та пенсіонерів (це не рахуючи озброєнь за ленд-лізом та іншими програмами). І плюс ще стільки ж на відновлення економіки та інфраструктури, зруйнованих російськими бомбардуваннями.
Фактично, зараз у всіх західних країн з'являється нова велика стаття витрат — "на допомогу Україні". І це при тому, що в усіх країнах посиляться економічні проблеми через зростання цін на продовольство, необхідність зміцнення енергетичної безпеки та переходу на зелену енергетику. У кожній країні знайдуться свої рендали поли, які казатимуть, що краще витрачати гроші на свою економіку, а не на Україну. Тому тема контролю над витрачанням коштів, які виділяються на допомогу нашій країні, постійно звучатиме і в США, і в Євросоюзі.
Наголосимо: це не зовнішнє управління (яким звикли нас лякати Кремль та проросійські сили), а зовнішній контроль. Різницю можна описати так. Зовнішнє управління — це коли ти дитина і за тебе все вирішують батьки та вчителі. А зовнішній контроль — це коли тобі дали величезні гроші на проект під слово честі, з умовою, що якщо ти прокрадешся або виявишся безпорадним менеджером, то жодної пощади не буде: відповіси по-дорослому. І якщо йдеться про сотні мільярдів доларів та євро, то контроль буде дуже щільним.
Не лише антикорупція
Також треба розуміти, що антикорупція – це лише частина проблеми ефективності. Донори навряд чи захочуть фінансувати гарні, але порожні прожекти — навіть якщо у них не буде жодної корупційної складової.
Süddeutsche Zeitung розповідає, що Єврокомісія дотримуватиметься принципу "зробити краще, ніж було". Це означає, наприклад, що нова інфраструктура та будинки мають бути спроектовані так, щоб бути безпечними для клімату.
Зважаючи на це, можна спрогнозувати, що українські політики та партії тепер конкуруватимуть саме своїми проектами відродження України. Причому одним із найважливіших аспектів цієї конкуренції буде здатність знайти підтримку у США та Євросоюзі.
Також однією з головних умов західної допомоги буде повноцінна демократія з реальною сильною опозицією, незалежними ЗМІ, впливовим громадянським суспільством. Тому що це звичний на Заході інструмент забезпечення ефективності витрачання бюджетних грошей.
Словом, наша внутрішня політика стає частиною внутрішньої політики країн Заходу. Чим більше мільярдів вони витрачатимуть на нас, тим уважніше дивитимуться на результат.
І справа тут не лише у західних політиках. Ніколи раніше в західних країнах не було такого великого інтересу до нашої країни з боку медіа та пересічних громадян. Їм важливо, щоб у нас вийшло, і вони бачать у цьому реальне зміцнення своєї безпеки. І лише завдяки цій підтримці з боку пересічних громадян (а її чітко фіксують соціологи) ми маємо той факт, що у західних країнах за програми допомоги нашій країні солідарно голосують правлячі та опозиційні партії.
Нині Заходу потрібна історія успіху. Дуже потрібна — після всіх сумних історій в Афганістані, Іраку, Лівії. Наразі і західні політики, і західні обивателі готові підтримати успіх України. Саме тому на Банкову чекає дедалі щільніший контроль.