Заплатять усі. Чому українцям доведеться декларувати доходи та при чому тут США
Кабмін озвучив плани на 2017 р., затвердивши своїм розпорядженням №275-р річну дорожню карту. Серед пропозицій чиновників є маса податкових новацій. І якщо бізнес вже застиг при згадці "податку на виведений капітал", то населення повинна "ощасливити" введення загального декларування доходів і витрат фізичних осіб, а також застосування непрямих фіскальних методів для перевірки достовірності задекларованих українцями витрат/доходів.
Введення подібних нововведень планується здійснити прийняттям спеціального закону, проект якого буде розроблений в четвертому кварталі поточного року.
Ідея загального декларування доходів населенням не нова. Її ініціювали ще при старому режимі. І як зазвичай, подібні нововведення запроваджуються з метою наблизити Україну до цінностей цивілізованого світу. А для цього потрібно зробити "як у всіх". При цьому за давньою традицією, будь-яка міжнародна практика зазнає у нас зворотні метаморфози: підноситься як красива метелик-махаон, а в результаті заляльковується в непрезентабельний кокон. Тому спробуємо відповісти на прості питання: як це відбувається у них, і як це правильно зробити у нас.
Структура надходжень
В Україні, прибутковий податок з громадян становить трохи більше 12% у загальній структурі основних податкових надходжень в бюджет, або 60 млрд грн (у 2016 р.). Основна частина бюджету наповнюється за рахунок податку на додану вартість (ПДВ), який за своєю фіскальної суті є непрямим податком, який стягується з внутрішнього торговельного обороту та імпорту товарів/послуг.
Рівень платежів громадян у структурі "податкового пирога" можна назвати ще й "ватерлінією громадянського суспільства". В Україні кілька десятків років існував негласний суспільний договір: влада не чіпає громадян, забезпечує їм мінімальні пенсії, пільги, нормальні тарифи, а населення закриває очі на приватизацію державного майна і тотальний дерибан створеного до 1991 р. добра (ну і по мірі можливостей саме в ньому бере участь).
Модель почала давати збої після 2010 р.: майно було в значній мірі "прихватизовано", безгосподарних ресурсів у держави стало менше, а політичній еліті доводилося все більше витрачатися на простий народ - хоч і з коштів держбюджету, але все одно неприємно. "Огражданивание" маленьких українців супроводжувалося правильним тезою про те, що кожен член суспільства повинен мати набір не тільки прав, але й обов'язків. Теза правильна, а от його застосування - не дуже.
Як би те ні було, в Україні рівень фінансової участі населення в бюджеті знаходиться на мінімальних рівнях. Процес десоціалізації суспільства запущений, а ось процедура справляння цивільних внесків на загальну справу поки на початковій стадії.
Як бачимо до рівня громадянського суспільства в США, Канаді, Великобританії (якщо брати фіскальний аспект) нашим громадянам ще рости і рости. Там рівень участі громадянського суспільства у фінансуванні державних інститутів набагато вище, втім, як і рівень добробуту, хоча визначити, що в даній разі первинно, а що вдруге, - досить складно...
Що стосується загального декларування. У США приблизно 2/3 платників самостійно декларують свої податкові зобов'язання. Ця обов'язок залежить від рівня доходу, причому матриця, яка визначає, дуже не проста. Найцікавіше, що ті платники, які не зобов'язані декларувати свої доходи, часто звертаються в податкове управління з проханням дозволити це зробити. Чому? Спробуємо розібратися. Декларування в Штатах існує в наступних формах:
• спільне сімейне декларування (коли доходи визначаються на всю сім'ю);
• роздільне сімейне декларування (коли кожен чоловік робить це самостійно);
• декларування, оформлене на главу сім'ї;
• особисте декларування (для самотніх людей без дітей);
• декларування одиноких батьків з дітьми.
Для кожної з цих груп визначаються вікові підгрупи і сукупна сума доходу за рік. Якщо перевищив у такій підгрупі мінімальний рівень доходів, то декларуй. Якщо не перевищив - ні. Податок на доходи громадян (individual income tax) декларується до 25 квітня та самостійно сплачується кожним платником. Платники з дітьми на утриманні (враховується не більше трьох дітей, щоб уникнути схеми заробітку на дітонародженні) і сім'ї без дітей з низьким рівнем доходу можуть отримати Earned Income Credit - податковий кредит. Якщо сума податкового кредиту, розрахована за певною методикою, перевищує суму податкових зобов'язань, платник отримує відшкодування податку з бюджету. Причому такі виплати проводяться на картку платника не пізніше 21 дня (!) з дати підтвердження розрахунку в податковому управлінні.
Саме можливість отримати податковий кредит і стимулює людей вчасно подавати податкові декларації без будь-якого примусу. Крім того, значну роль відіграє доступність для населення електронних сервісів подання декларацій. Стосовно України: важливо не просто створити систему інформаційного "роздягання" громадян, але запустити саме таку модель, яка дозволить стимулювати платників добровільно декларувати свої доходи.
Для цього необхідно на першому етапі запустити змішану систему: якщо твій прибутковий податок утримує роботодавець і в тебе немає інших джерел доходів, декларування може бути добровільним. Якщо платник одержує доходи з декількох джерел або прийняв рішення самостійно декларувати свої доходи, то саме він і повинен самостійно сплачувати по закінченню звітного року. В іншому випадку виходить варіант "українського велосипеда", тільки без сідла: прибутковий податок утримує роботодавець, звітує про це перед податковою, але щорічну декларацію чомусь зобов'язаний подавати безпосередньо працівник. Абсурд! Якщо людина прийняла рішення самостійно утримувати і декларувати свої доходи, то він і зобов'язаний самостійно сплачувати податки в бюджет по закінченню звітного року. Для цього заробітна плата такого працівника повинна перераховуватися йому без утримання працедавцем суми ПДФО. Відповідальність за сплату податку повинен нести безпосередньо одержувач таких виплат, він же - декларант податкових зобов'язань.
Крім того, в Україні необхідно ввести право сімейного або індивідуального декларування. А також запровадити механізм розрахунку податку для самотніх батьків, що виховують дітей. Необхідно розробити прозору і адекватну систему податкових компенсацій: на вартість навчання, витрат на дітей, платну медицину, іпотеку, недержавне пенсійне забезпечення. Така система податкових пільг повинна стимулювати інвестиції громадян в найбільш важливі сегменти національної економіки: житлове будівництво, освіта, виховання дітей, платну медицину та пенсійну систему другого рівня. Очевидно, що привабливість такої моделі буде визначатися швидкістю бюджетних виплат за податковим кредитом. Якщо повториться тягомотина з відшкодуванням ПДВ юридичним особам, навряд чи модель Earned Income Credit отримає довіру суспільства.
Втім, стосовно до наших реалій є ризик, що черговим законопроектом буде вимощено шлях до мертвонародженою реформу. На даний момент фіскальна служба не справляється з адмініструванням податку на нерухомість фізичних осіб: тільки 20-30% нерухомості населення охоплені податковим обліком. Завершити формування державних реєстрів нерухомого майна, розробити заходи по скороченню тіньової економіки - завдання, що вимагає істотних інтелектуальних зусиль і не обіцяє швидких вигод. Набагато простіше запустити обов'язкове загальне декларування, попутно звинувативши населенню в обов'язок декларувати майновий стан.
Так що поспішне копіювання іноземного досвіду і не до кінця продумані реформи, якими б вірними цілями вони не виправдовувалися, швидше за все, лише викличуть саботаж з боку населення. І точкові, виборчі "репресії" з боку державного апарату, коли на підставі непрямих методів фіскал раптом вирішить, що живе громадянин не за коштами, системно нічого змінити не зможуть.
