Чому Вілкул зрадить дніпропетровських ветеранів
Свій зоряний похід проти процесу декомунізації України колишні соратники Віктора Януковича почали ще в минулому році. Тоді один з лідерів "Опозиційного блоку" Олександр Вілкул заявив, що очищати назви вулиць і міст від радянського минулого не можна, оскільки це "наруга над пам'яттю", яке дорого обійдеться державному бюджету. Ця ж тема стала одним із головних лейтмотивів місцевої виборчої кампанії штабу Вілкула. А зараз, коли рішення про перейменування Дніпропетровська і Дніпродзержинська парламентом вже прийнято, "опозиціонери" намагаються підняти хвилю народного обурення. Але спровокований командою Вілкула шум дуже скоро вщухне, оскільки конвертувати його в голоси виборців найближчим часом не вийде.
Набір аргументів, висунутих Олександром Вілкулом проти декомунізації рідній Дніпропетровській області, оригінальністю ніколи не відзначався. "Це наша історія", "наша батьківщина", "наша пам'ять", твердив політик. А в цілому його риторика включає традиційний набір проросійського політика, маніпулює ностальгією пенсіонерів та людей передпенсійного віку за радянським минулим. Крім того, Вілкул відверто обманював своїх прихильників, стверджуючи, що зміна назви, зокрема, Дніпропетровська і Дніпродзержинська, коштуватиме українським платникам податків десятки мільйонів гривень. Хоча і представники влади, і громадські активісти вже неодноразово пояснювали, що, згідно із законами про декомунізацію, після перейменування міст і вулиць місцевим жителям не треба бігти в Жеки за відповідною відміткою в паспорт і документи на право власності. Зробити це можна при нагоді і коли буде зручно.
Тим не менш Вілкул ще влітку минулого року розгорнув масштабну інформаційну кампанію проти зміни назв Дніпропетровська і Дніпродзержинська. Депутат водив тематичні хороводи з місцевою радою ветеранів, організував збір підписів проти перейменування міст і навіть вніс на розгляд парламенту законопроект про місцевий референдум, наполягаючи на тому, що вибрати назву свого населеного пункту можуть тільки його жителі. Вони обрали, про що свідчить програш "опозиціонера" Вілкула на мерських виборах в Дніпропетровську. Після цього політик "забув" про декомунізацію до 19 травня цього року, коли Верховна Рада прийняла рішення перейменувати Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ у Дніпро і Кам'янське відповідно.
Успіх відповідної постанови парламенту викликав у Олександра Вілкула бурю обурення. Колишній "регіонал" почав ображати колег-депутатів, які підтримали цей документ, і зареєстрував у Раді постанову про скасування перейменування Дніпропетровська в Дніпро. А підконтрольні команді Вілкула ЗМІ та партійні рупори стали сурмити про те, що "партії війни продовжують розколювати суспільство". Спостерігаючи за цією істерією, може скластися враження, що Україна повертається в період правління Януковича, коли будь-яка патріотична ініціатива громадських активістів викликала у "регіоналів" схожу реакцію, і що нас чекає новий розкол. Але це не так.
Отже, спекулювати на цій темі тривалий час не має ніякого сенсу. Тим більше що до багатьох наших співгромадян вже дійшло, що процес декомунізації, особливо після початку військової агресії Росії проти України, важливий для нашої країни і його треба довести до кінця. А у випадку зі зміною назви Дніпропетровська перейменування взагалі вийшло досить умовним. Адже багато жителів цього міста, так і інших населених пунктів у буденних розмовах називали його не інакше, як Дніпро. Тому закріплення такого варіанту назви лише узаконить згадану практику.
