Чому українці і далі вірять у невинність Путіна

Центр Разумкова презентував дослідження ідентичності громадян України. Дані цього дослідження в цілому демонструють позитивну тенденцію в плані самоідентифікації громадян країни як української політичної нації. Також високим залишається рівень підтримки українцями курсу на Європу і НАТО. А ось ставлення до конфлікту на сході дещо збентежило: винною у розпалюванні війни на Донбасі Росію вважає трохи менше половини населення (46,7%). Більшість же за два роки військового протистояння так і не розібрався, хто в ньому винен: 32,9% звинувачують і Україну, і Росію, 8,7% — Україну, ще 10,7% опитаних не змогли відповісти на поставлене запитання.

Чи Не правда, зпомилково уявити, щоб хорвати звинувачували свою владу в тому, що на їх території Белград у 1991 р. створив маріонеткову республіку Сербська Країна? Чому ж громадяни України продовжують жити з розколотою свідомістю і вірити в невинність Путіна?

Хтось скаже: в цьому винне Міністерство інформаційної політики, погано виконує функцію пропаганди. Безумовно, частка провини "минстець" у цьому є. Національна телекомпанія України рапортує: в середині липня має намір запустити радіо "Голос Донбасу". Чому це не було зроблено хоча б рік тому — питання риторичне. Пояснення в стилі "не вистачає фінансування" під час гібридної війни звучить не інакше як дитячий лепет.

Але вішати всіх собак на Мининформполитики неправильно. Наприклад, законопроекти, спрямовані на підтримку державної мови в ефірі, були провалені парламентом. А без законодавчого врегулювання питання квот протистояти тривалої русифікації інформаційного простору неможливо.

Крім того, за час АТО деякими політиками, експертами та фейсбучными зрадофилами лелеялись міфи про війну. Перший — військовий конфлікт вигідний владі України і РФ, тому що так можна наживатися. На нього відгукнулися 33% опитаних, які вважають винними в конфлікті і Києва, і Москви. Мабуть, той факт, що з-за війни і анексії Криму наша країна втратила 25% промислового потенціалу, не є вагомим аргументом для цієї категорії населення. Російському керівництву війна на Донбасі дуже вигідна для особистого збагачення. "ДС" вже писала про боротьбу російських відомств за ринок енергоресурсів, насамперед паливно-мастильних матеріалів, спрямованих на військові потреби.

Другий міф — Україна могла не допустити війни, треба було домовитися з лідерами сепаратистів ще навесні 2014 р. Цей міф працює особливо серед жителів Донбасу і частини переселенців. Умовно кажучи, так думають ті 9%, які звинувачують у війні на сході України.

Третій міф — прості люди не винні в тому, що політики затіяли війну. Це дуже небезпечний міф, оскільки він виправдовує російських окупантів і їхніх маріонеток на Донбасі. Результат його впливу на свідомість українців видно з дослідження разумковців: ставлення до кремлівського режиму в цілому негативно, а от українці ставляться до росіян або нейтрально або позитивно.

Схожа тенденція простежується і у відношенні до жителям Донбасу, що підтримує ДНР-ЛНР: зрозуміти і пробачити їхні готові 25% опитаних. Невинними їх вважають 13%. Інакше кажучи, існує значна кількість громадян, які досі не зрозуміли, що детонатором конфлікту стали ті мешканці Донецької та Луганської областей, які закликали до себе Путіна — прості пенсіонери, шахтарі або звичайні люмпени. Якщо б не їх антимайдани, війни не було б. Сьогодні майже 40% українців готові примиритися з цими людьми. А значить, ДНРы і ЛНРы можуть повторитися будь-де ще.

Існують і інші міфи, наприклад, що реформи ведуть лише до зубожіння населення або що повільність із змінами в країні прикривається війною. Їх дієвість теж цілком зрозуміла, враховуючи глибоко вкорінене в свідомості українців викривлене розуміння суті реформ: ми — за, але тільки так, щоб вони стосувалися багатіїв, а не нас особисто.

Слід відзначити, що українська влада сама створює благодатний грунт для розвитку шкідливих міфів. У нас досі немає чіткої і зрозумілої стратегії щодо майбутнього окупованих територій. Торгувати з ними або не торгувати, купувати там вугілля або не купувати, де і як виплачувати пенсії і т. д. Невизначеність ситуації посилює шизофренію в суспільстві і підживлює відчуття якогось договорняка. Тому кількість жертв міфів про війну буде, на жаль, тільки зростати.