Чому українці хочуть віддатися Обамі

Практично всі ключові політичні події, що відбуваються в Україні останнім часом, так чи інакше, мають на собі печатку Заходу в цілому і США зокрема. Саме під тиском Вашингтона президентській команді довелося відправити у відставку генпрокурора Віктора Шокіна. Думка американців було враховано при розгляді питання про висловлення недовіри прем'єру Арсенію Яценюку, що, серед іншого, також допомогло йому зберегти свій пост. Змушений Київ вловлювати кожне побажання МВФ, від розташування якого залежить наша економіка і де домінуючу роль відіграють США. Всі ці фактори створюють у свідомості українців якусь колоніальну залежність від доброго Заходу, що в підсумку може привести до серйозних негативних наслідків.

На це вказує історичний досвід деяких країн Латинської Америки, наприклад Перу, де на початку минулого століття режим Аугусто Легії встановив тісні дружні зв'язки з США. У підсумку основні активи Перу дісталися представникам американського великого бізнесу. А стиль управління зарубіжних капіталістів згодом спровокували невдоволення працівників гірничодобувної промисловості і, що в кінцевому підсумку призвело до державного перевороту лівих офіцерів на чолі з Хуаном Альварадо.

В Україні зараз спостерігаються абсолютно протилежні настрої. Наприклад, після того, як в ЗМІ з'явилася інформація про звільнення Віктора Шокіна з посади генпрокурора, багатьох наших співгромадян охопила ейфорія. Мовляв, який же гарний Держдеп, що натиснув на Банкову і тій довелося прибрати абсолютно некомпетентного у боротьбі з корупцією кадру. Така ж ейфорія спостерігалася в соцмережах і після того, як про свою відставку з поста міністра економічного розвитку заявив Айварас Абромавічус. Адже США і ЄС відреагували на демарш Айвараса досить різко, назвавши його головним реформатором уряду. І багато хто сподівався, що ось зараз то Захід розгнівається на бездіяльність української влади по-справжньому і нашим чиновникам буде непереливки. Втім, те, що думка наших західних партнерів, і США з МВФ зокрема, є визначальним у багатьох наших внутрішніх справах, ніхто і не заперечує. Але, яким би позитивним не було це вплив, з ним Україна де-факто все більше набуває свого роду колоніальні риси. Це, звичайно, незрівнянно з тим, що було в часи тісної "дружби" з Росією, і все ж мова йде про реальне втручання у внутрішні справи держави навіть з кадрових питань, не кажучи вже про законодавстві.

Такої думки дотримується, зокрема, керівник клубу реформ "Економічна альтернатива" Ігор Петрашко. "Два роки тому, коли ми починали новий етап співпраці з МВФ нам давали прогнози щодо зростання українського ВВП, і передбачалося, що транші МВФ стануть сигналом для інших кредиторів та інвесторів. Мова йшла про можливості України отримати пакет фінансової допомоги загальним обсягом $40 млрд, з яких $17,5 млрд повинен був дати МВФ, решту - інші інвестори. На жаль, цей план не спрацював. Економіка країни падає, ні внутрішні, ні зовнішні інвестори не виявляють до неї інтересу", - зазначив експерт в інтерв'ю "ДС". Петрашко впевнений, що ті показники, які зараз демонструє українська економіка, Україна могла б демонструвати і без підтримки МВФ, оскільки "кошти МВФ просто лежать на депозиті в Нацбанку, Україна платить за них відсотки і не може використовувати ці гроші для підтримки курсу гривні".

Добре це чи погано?

Крім того, практика показує, що навіть після оновлення влади, що є головною заслугою "Революції гідності", керівництво країни не здатне самостійно не побороти корупцію, ні провести необхідні реформи. У результаті основною рушійною силою нашої країни вперед виступає саме Заходу. Деякі аналітики впевнені, що такий вплив, зокрема США, навіть вигідно нашій політичній еліті, оскільки робить непотрібною ініціативу і дозволяє керівництво держави поводитися, як шкодливий підліток. Тобто більшу частину часу вони роблять, що заманеться, але коли притиснуть і пригрозять урізанням фінансування, то оперативно виконують ключові вимоги, щоб швидше звільнитися від зовнішнього тиску. Хоча, якби у наших політиків більше відповідальності і турботи про державу, - стверджують ці експерти, то Україна могла б обійтися і без фінансової підтримки Заходу.

Іншої думки дотримується соціолог та директор Фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна. "Безумовно, ми залежимо від підтримки Заходу, але я не можу назвати це колоніальною залежністю. Хоча б тому, що, як правило, всі колонії бунтують проти метрополії, а ми, навпаки, і це об'єктивно, вважаємо благом практично всі приклади тиску тих же США на українське керівництво", - зазначила Бекешкіна в коментарі "ДС". При цьому соціолог додає, що на тлі бездіяльності української влади такий тиск завжди виглядає благом, оскільки не дозволяє Україні стояти на місці, що для нашої країни смерті подібно. До того ж, за словами експерта, останнім часом ставлення українців до США і Заходу в цілому значно покращився, в той час, як довіра до представників влади зменшився. Наприклад, за даними дослідження, проведеного Pew Research Center, дії США позитивно оцінюють 69% наших співвітчизників. І все це тому, що у Вашингтоні українці бачать головного захисника від збройної агресії Кремля, а масштабні санкції, введені США та ЄС щодо Росії виступає головним доказом такого переконання. "Можливо, таке позитивне ставлення до США, якщо порівнювати з історичним досвідом Перу, пов'язано з тим, що у нас немає серйозних американських капіталовкладень. Втім, ми і не проти, щоб вони до нас прийшли. Але поки їх немає, тому популярності США в Україні ніщо не загрожує", - підсумувала Ірина Бекешкіна.