Працювати на ліки. Зарплати в конвертах поховають страхову медицину
Жоден з проектів так і не був реалізований. Днями міністерство охорони здоров'я оголосило про початок переходу до обов'язкового медичного страхування. Згідно з планом, реформа стартує з 2017 р. За три роки її обіцяють завершити і зробити європейської одну з найбільш проблемних сфер у країні. Але чи реально це? І головне — як це відіб'ється на пацієнтах, на нас з вами?
Платна безкоштовна допомога
Про якість української державної медицини знає кожен. Застаріле обладнання, довгі черги, лікарі, які працюють за копійки і втомлені від навантажень і вигорання. Хабарі, подарунки та пожертвування "на кабінет". У лікарнях сіл і невеликих міст розруха, убогість і відсутність хороших фахівців. А на тлі цього тисячі неприємних і часом трагічних історій: про неправильні діагнози, несвоєчасному лікуванні, про простому медичному хамство і непрофесіоналізм.
У сфері приватної медицини багатьох з цих проблем просто немає. Однак вона не по кишені більшості населення, і на тлі падіння рівня життя стає все менш доступною. Тому державі доведеться постаратися і забезпечити нам і якість, і реалізацію конституційних прав, адже Конституція гарантує жителям України безкоштовну медицину.
Міжнародна організація праці щорічно готує Всесвітній доповідь щодо соціального захисту.
За даними дослідження рівня життя домогосподарств, у 2015 р. 29,3% сімей, у яких хоча б один з членів потребував лікарських послуги, не змогли отримати медичну допомогу або купити ліки. У 2014 р. таких сімей було 20,6%. МОП стверджує, що це призводить до короткої тривалості життя і високої передчасної смертності.
Швидкий старт
Міністерство охорони здоров'я планує розпочати з запуску сімейної медицини. Ця система працює в європейських країнах: пацієнт ходить до сімейного лікаря, який може провести огляд, виписати ліки від хвороб легенів або направити до більш вузького спеціаліста.
Передбачається, що за сімейних лікарів люди проголосують ногами: до хорошого фахівця вишикується черга, поганий швидко залишиться без пацієнтів. Можливість самостійно вибирати лікаря дозволить уникнути проблем з реєстрацією, коли люди змушені ходити в конкретну поліклініку через прописки, а якщо вона не відповідає поліклініці — неофіційно доплачувати.
Українці зможуть укладати з сімейними лікарями прямі договори з визначеним обсягом послуг, які оплатить держава. При цьому нових податків і внесків обіцяють не вводити: мова йде про те, щоб перенаправити вже існуючі засоби, які роботодавці вносять за працівників. За словами заступника міністра охорони здоров'я Павла Ковтонюка, страхова компанія буде технічним оператором по перерахуванню бюджетних коштів лікарям.
Як стверджують у міністерстві, базою для реформи стануть поліклініки, амбулаторії та центри первинної медико-санітарної допомоги. "Сімейні лікарі будуть видавати довідки в дитячий садок, школу, басейн. Наша мета — лікар кожній родині", — говорить Павло Ковтонюк.
Лікарів також чекають зміни. По-перше, вони зможуть обирати форму роботи: ставати фізичними особами-підприємцями, працювати в поліклініках та центрах первинної медико-санітарної допомоги. Оплата роботи буде залежати від кількості укладених договорів. Невідомо, як це відіб'ється на лікарів у сільській місцевості та маленьких містечках, де пацієнтів спочатку менше, при цьому більшість з них — літні люди, яким непросто пояснити суть реформи та необхідність підписати якісь папери.
По-друге, лікарів первинної ланки звільнять від паперової звітності, а процедуру ліцензування медичних практик хочуть прискорити і призвести до європейського законодавства.
Розділяй і заощаджуй
Міністерство також обіцяє створити Національне агентство з фінансування охорони здоров'я та розробити державний гарантований пакет медпослуг. Тобто розділити безкоштовні і платні послуги. Обов'язковий пакет буде поширюватися на всіх громадян і включати первинну медичну допомогу, невідкладну допомогу, основні види амбулаторних послуг, основні види планової стаціонарної медичної допомоги та ліки, які використовують при стаціонарному лікуванні. Послуги, які не входять до гарантований пакет, будуть оплачуватися окремо завдяки страховці.
Такий поділ потенційно несе в собі складності. За працюючих сплачує роботодавець, за пенсіонерів, зареєстрованих безробітних та дітей — держава з бюджетних грошей.
Проте в Україні не так-то просто порахувати, скільки людей є безробітними. Офіційно в другому кварталі 2016 р. у нас було всього 2,5% безробітних серед економічно активного населення. Однак за розрахунками Міжнародної організації праці, ніде не працюють 9% — 1,6 млн осіб працездатного віку.
Гірше того — деякі експерти вважають, що ці цифри занижені. Виходить, що більшість людей не поспішають реєструватися на біржі праці. Насамперед тому, що виплати по безробіттю занадто незначні.
Разом з тим в Україні високий рівень неофіційного працевлаштування. За даними Державної фіскальної служби, тіньова зайнятість досягає 70%. Сюди входять і ті, хто працює без офіційного оформлення, і ті, хто має сіру зарплату — мінімалку і доплату в конверті. Але проекти впровадження страхової медицини цього не враховують. Держава буде платити, крім обов'язкового пакету, тільки за тих, хто офіційно зареєструвався як безробітний. Іншим пропонують оформити страховку за свій рахунок. Виходить, що офіційних працівників заплатить роботодавець, а "неофіціали", часто мають низькі зарплати, повинні укручуватися самі.
Також поки не до кінця ясно, що саме увійде в перелік безкоштовних послуг. Експерт "Реанімаційного пакету реформ" Олександр Ябчанко впевнений, що причина такої ситуації у відсутності статистики. "Саме тому реформа починається з первинної медицини: крім пакета послуг вона дасть ще й достовірні дані про кількість реальних пацієнтів і наданих послугах. Лікар, працюючи за контрактом буде вносити дані в єдиний електронний реєстр, який стане джерелом статистики", — пояснює експерт.
Самі ж медики критикують реформу і скаржаться, що в Україні не вистачає кваліфікованих сімейних лікарів, а курси підвищення кваліфікації тривають всього кілька місяців. Вже цього року з'являться перші випускники, які навчалися за цією спеціальністю з першого курсу. Але їх надто мало, щоб задовольнити потреби цілої країни.
Президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк і зовсім вважає, що реформи немає шансів. За його словами, досі не проведено розрахунок вартості послуг, тому говорити про страхову медицину рано. Він стверджує, що уряд просто хоче урізати бюджет охорони здоров'я.
Погляд на Захід
Система обов'язкового медичного страхування працює в багатьох країнах. Але це не означає, що держава самоусунуться з процесу.
За даними інформаційної кампанії Strongertogether, у Великобританії Національна служба охорони здоров'я на 98,8% фінансується державою і соцстрахом. Пацієнти в цілому платять тільки 1,2% від загального фінансування. Держбюджет оплачує 80% витрат. Близько 19% покриває фонд соціального страхування, який отримує страхові внески громадян.
У Польщі існує Національний фонд охорони здоров'я. Служби соціального страхування збирають внески з зарплат і передають їх фонду, який платить за всі медичні послуги. При цьому 70% фінансування медицини забезпечує держава. Бюджетні кошти йдуть насамперед на невідкладну допомогу, санинспекцию і програми політики охорони здоров'я.
А у Чехії, наприклад, люди мають вибір — застрахуватися Загальної компанією медичного страхування або працювати з одним зі страхових фондів. Чехія витрачає на охорону здоров'я 7,4% ВВП. У Молдові пацієнти самі платять за деякі послуги і ліки, але невідкладна допомога доступна всім. Ставка щомісячного медичного страхового внеску становить 7%: половину платить роботодавець, оплачує половину працівник.
Всі ці різні системи і навряд чи можуть бути застосовані в Україні. Можливо, противники реформи праві, і вона не буде реалізована, як це траплялося з попередніми проектами та обіцянками. Однак найближчі до нас країни — Польща, Чехія, Молдова — змогли вибудувати нову систему в 90-ті роки. Україна намагається провести ті ж самі реформи, через які ці країни пройшли 20 років тому.
