Чому Україні не варто розривати дипломатичні відносини з Росією
Парламентський комітет з питань закордонних справ схвалив постанову про припинення дипломатичних відносин з Росією. Авторами цієї ініціативи виступив колектив депутатів, в числі яких значиться і скандальний Володимир Парасюк. На перший погляд, пропозиція зовнішньополітичного комітету Ради виглядає цілком логічним, враховуючи, що війна на Донеччині триває. У той же час, у разі прийняття згаданої постанови, Україну чекає цілий ряд серйозних проблем, починаючи від припинення обміну полоненими і закінчуючи депортацією наших трудових мігрантів з РФ. Але, що найпарадоксальніше, після цього контакти Києва і Москви все одно не припиняться.
Реєстрація в Раді проекту постанови про припинення дипломатичних відносин з Росією саме зараз, через два роки після анексії Криму і початку війни на Донбасі, виглядає досить дивною. Не менш дивно і те, що любитель скандалів Володимир Парасюк і Ко вирішили зареєструвати таку ініціативу у Верховній Раді лише на 15-му місяці своєї депутатської кар'єри, а не в листопаді або грудні 2014-го. Втім, пояснити цей факт не так вже складно. Зараз партії, які мріють про дострокових парламентських виборах, чіпляються за будь-яку можливість, щоб ще більше розхитати парламентський корабель і спровокувати в результаті розпуск Верховної Ради. Вирішив підлити масла у вогонь, спекулюючи на темі війни України з Росією, і депутат Парасюк, вже давно співпрацює з командою Ігоря Коломойського.
Крім того, не варто забувати, що відразу після схвалення профільним комітетом ВР проекту дипломатичної блокади РФ, на одного з його авторів - Володимира Парасюка нібито було скоєно замах - невідомі кинули в автомобіль гранату. Щоправда, політик не постраждав, а в цілому це замах більше схоже на дешевий спектакль. Тому, не виключено, що обидві події є лише різними епізодами одного шоу, де Парасюк - головний ворог Кремля і ризикує життям, відстоюючи свою позицію.
Але якщо відкинути всі емоції і політичні спекуляції і поглибиться в теоретизування, те, чим може обернутися для України розрив дипвідносин з Кремлем зараз? В першу чергу слід зазначити, що, навіть у разі прийняття згаданої постанови, повного припинення контактів між двома країнами не буде. Така міжнародна практика відносин, яка, в даному випадку, базується на "Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 1961 року. І автори ідеї про розрив дипвідносин з РФ чудово про це знають. Це підтверджує і 2-й пункт постанови, в якому міститься доручення Кабінету міністрів "визначити країну, посольство і консульства якої будуть представляти інтереси України і Росії до відновлення дипломатичних відносин". Тобто відносини зберігатися, але будуть істотно ускладнені, як за процедурою, так і за термінами організації комунікації.
Це означає, що президент Петро Порошенко не зможе в будь-який момент зняти слухавку і зателефонувати чолі РФ Володимиру Путіну у разі крайньої необхідності. Спочатку доведеться набирати посередників, погоджувати з ними свою позицію, потім третя сторона зв'яжеться з керівництвом РФ і т. д. Звичайно, така форма спілкування істотно сповільнить, наприклад, переговори в рамках мінського і нормандського процесів.
Звичайно, можна довго розповідати про те, що нічого нашим співвітчизникам працювати на окупанта. Але, в цьому питанні є й інша сторона. По-перше, готовність влади забезпечити цих людей робочими місцями тут, на батьківщині. По-друге, не варто забувати, що трудові мігранти - це одне з джерел надходження іноземної валюти в Україну. А у випадку з РФ це ще й джерело вимивання американських доларів з економіки країни-агресора.
Але, що найважливіше, розрив дипломатичних відносин не є самодостатнім рішенням. Тобто необхідно чітко розуміти, заради чого ми підемо на цей крок. Якщо він є підготовкою до оголошення війни Росії, що вже звучить абсурдно, то це одне. А якщо це просто красивий, але, за великим рахунком, безглуздий патріотичний вихлоп, то це інше.
І чи варто зараз, після двох років переговорів і виконання написаного нашими західними партнерами сценарію вирішення проблеми Донбасу, перекреслити все і почати з нуля. Тим більше, що ніякого альтернативного плану з примусу окупанта до світу в України немає. А посилюється політична криза всередині країни і зовсім відсунув ці питання на другий план.
Втім, вирішення ключових проблем України ніяк не залежить від збереження дипломатичних відносин з РФ. Адже Кремль не бере і дає хабара в українських органах влади, і не керівництво Росії саботує проведення реформ в нашій країні, а наші, рідні українські чиновники.
