Шосте питання. Як українцям правильно голосувати на "референдумі" Зеленського?

Маскування Зе-провалів "думкою народу"

Отже, Володимир Зеленський анонсував проведення опитування під час місцевих виборів. В його рамках українцям поставлять п'ять питань, однак їх зміст спочатку озвучено не було. Пізніше президент в своєму улюбленому форматі коротких роликів повідомив, що перші два питання будуть стосуватися тем вищої міри покарання (довічного ув'язнення) для корупціонерів і вільної економічної зони на Донбасі. Решта три питання, за словами радника керівника ОП Михайла Подоляка, стосуватимуться Верховної Ради, освіти і медицини.

Примітно — в своєму відеозверненні глава держави заявив, що парламент вже "працює над реалізацією впровадження в Україні механізмів народовладдя". Опоненти Зе-влади в особі парламентської фракції "Європейська солідарність" вже висловили обурення з приводу "свята демократії", ініційованого Зеленським, а в ЦВК заявили, що не поінформовані про ініціативу президента. Навіщо ж Зе-команді знадобилася ідея псевдореферендума на виборах 25 жовтня?

По-перше, основні проблеми, заради вирішення яких основна маса виборців, власне, голосувала за Зеленського, по суті не вирішено. Тут можна згадати і ефемерний мир на Донбасі, який більше схожий на гру в одні ворота, і провалену судову реформу, про що яскраво свідчить скандальна справу ОАСК. Не зайвим буде згадати і деолігархізацію, яка раптово закінчилася. У нокдауні знаходиться і реальна децентралізація — бюджети місцевого самоврядування пограбовані на користь центру під шумок боротьби з коронавірусом. Вінцем'свята народовладдя", яке відбувається протягом півтора років, можна вважати жорстку економічну кризу і своєрідну данину пам'яті Майдану у вигляді призначення підручного Віталія Захарченка, ексміліціонера Олега Татарова заступником керівника Офісу президента.

По-друге, критику у відповідь на пасивність у вирішенні всіх вищеописаних серйозних проблем Зеленський чути не хоче, як і нести реальну відповідальність за дії і бездіяльність — свої і Зе-команди.

Чому не варто брати участь у фарсі Зеленського

Отже, менш ніж за два тижні до виборів влада вирішила простимулювати електорат питаннями, характер яких відразу дає зрозуміти — у Зеленського зробили ставку на потужну порцію популізму.

А ще з президентського опитування стирчать корупційні вуха, хоча перше питання — це нібито приклад безкомпромісної з нею боротьби. Очевидно, що держава може проводити будь-які організаційні рішення тільки в тому випадку, якщо на ці цілі виділено бюджет, або хоча б є консенсус в суспільстві, коли люди всім миром допомагають владі, якій довіряють. Тим часом опитування проведуть за гроші деяких спонсорів, у яких, звичайно, може бути свій інтерес.

Крім фінансової сторони, потрібно врахувати ще і нетривіальну складність організації опитування. В Україні близько 30 тис. виборчих дільниць, на кожну потрібна група підготовлених волонтерів або тимчасово найнятих працівників, які забезпечать голосування під ділянками. Тобто це 90-120 тис. осіб, яких потрібно десь найняти і підготувати.

А хто і як буде рахувати відповіді українців, що взяли участь в опитуванні? Здається, можливі будь-які фальсифікації на всіх етапах проведення опитування, включаючи масове вкидання підроблених бюлетенів.

Тобто крім фінансової та організаційної складових, що викликають масу нарікань, є також питання довіри до результатів цього псевдореферендума. До слова, тут могли б цікаво втрутитися в ситуацію соціологи. Формат місцевих виборів не передбачає організації всеукраїнського екзит-полу — в різних регіонах у виборах беруть участь різні набори політичних партій. Але ось урни Зеленського по всій країні під всіма ділянками повинні, по ідеї, стояти однакові. Непогано було б опитати українців, які йдуть від виборчих дільниць, — підходили вони до урн чи ні.

І чим меншим виявився б відсоток тих, хто підходив, тим переконливіше звучав би висновок про те, що українці розкусили ініціативу Зеленського, що представляє із себе маніпулятивну політтехнологію, і логічно пройшли повз урн Зеленського.