Чому Тимошенко не варто ображатися на "маму корупції"
16 січня виповнилося 20 років відтоді, як Юлія Тимошенко вперше увійшла до сесійної зали українського парламенту. Довше за неї у ВР з діючих депутатів, мабуть, хіба що Юхим Звягільський і Сергій Соболєв. А такі народні обранці, як Андрій Лозовий, Кошелева Олена і Альона Шкрум, у 1997 р. ще ходили в початкові класи. Власне, вся новітня вітчизняна політика так чи інакше була пов'язана з іменем Тимошенко.
Народний депутат шести скликань, віце-прем'єр з питань ПЕК, двічі прем'єр-міністр, двічі безуспішно кандидат у президенти, була засуджена та відбувала покарання. Такою строкатою політичною біографією точно не може похвалитися ніхто з діючих політиків. Хіба що Янукович, але він втік до Путіна.
За 20 років у владі і опозиції Тимошенко відзначилася багатьма кроками, які дають право називати її "мамою популізму": "Юлина тисяча" - піар-технологія, яку на біс повторив Микола Азаров; боротьба зі "свинячим" грипом, який, як потім стало відомо, не був епідемією; спроба створити "ширку" з "регіоналами", від чого політик активно відхрещувалася навіть після того, як були знайдені документи, які це підтверджують; виступ 22 лютого 2014 р. на революційному Майдані, якому було зовсім не до цього; поїздки на охоплений сепаратизмом Донбас, мета яких до кінця так і залишилася незрозумілою; збір підписів під референдумом за вступ України в НАТО як информсопровождения передвиборної кампанії "Батьківщини" в 2014 р. А ще — розповіді про успішне газовій угоді з "Газпромом", яке виявилося для України кабальним, зустрічі в дружній атмосфері з Володимиром Путіним і насміхання над його тупими жартами.
Цей перелік можна розширювати і розширювати. Юлія Володимирівна завжди обставляла свої кроки ефектними заявами, добре працювала на камери, показувала глядачам слайди. Зараз з ефектністю гірше, оскільки популісти клонировались в кілька політпроектів зі своїми медійними персонажами. Не менш ефектними в телевізорі. Крім того, опозиції зараз так багато, що вільні ніші швидко закриваються. Тому, очевидно, і доводиться вдаватися до сумнівних кроків, розрахованим на короткочасне попадання в інформаційний тренд. Так було з зустріччю Тимошенко з Дональдом Трампом, яка обросла анекдотами, так сталося і з невдалою спробою зареєструвати антиконституційну постанову про відставку чинного прем'єр-міністра. А після того як ці плани зірвалися, лідер "Батьківщини" почала ще й погрожувати судом.
Так чи варто їй ображатися, коли її називають "мамою популізму"? Доказів цього за 20 років її політичної кар'єри накопичилося хоч відбавляй. І не тільки популізму, але і економічних провалів. Наприклад, якщо б на посаді прем'єра вона не загравала з виборцями, а поступово приводила тарифи на ЖКГ до економічно обґрунтованих і проводила ефективні реформи в житлово-комунальній сфері, то сьогодні ситуація з тарифами була б зовсім іншою.
Можливо, Юлії Володимирівні не сподобалося, що її назвали "мамою корупції". Але такої оцінки Володимир Гройсман став не першим. "Ця передвиборча риторика сидить в печінках вже... Бо корупція в Україні, а мама цієї корупції - Юлія Володимирівна Тимошенко з Павлом Івановичем Лазаренком, які займалися корупцією в 1995 році". Ця фраза належить Сергію Лещенко, який написав про угоди Лазаренка і Тимошенко цілу книгу. Так, вони були давно, але політикам варто нагадувати про їхнє минуле, щоб вони не сподівалися на коротку пам'ять виборців, завдяки чому вдасться знову і знову отримувати депутатські мандати, вдаючись до опозиційної риторики.
