Чому знову активізувалися бої за Докучаєвськ (КАРТА)
Як ми вже писали, першим з режиму припинення вогню вийшло маріупольське напрямок, в тій його частині, яку прийнято називати Приазов'ям. При цьому інші ділянки фронту також не мовчали — особливо гаряче було під Авдіївка та навколо Донецької фільтрувальної станції.
Крім того, терористи нарощували вогневі потужності під Докучаєвському і Ясинуватським блокпостом. До ворожки не треба ходити, щоб передбачити, що на одному з цих напрямів рано чи пізно прорве. Обидва напрямки як перспективні для Збройних сил України, так і для терористів ДНР, тому бої за них очікувалися особливо жорсткі.
Першим не витримав Докучаєвськ. В останні дні переважно з нього надходила інформація не тільки про перманентних обстріл (протягом усього "перемир'я" було досить скрізь), але й повноцінних двосторонніх боях із застосуванням чи не всіх відомих видів озброєння: вогнепальної зброї, великокаліберних кулеметів, важкої артилерії і навіть бронетехніки.Дісталося також Еленовке, яка знаходиться трохи північніше Докучаєвська. Причому так дісталося, що в результаті боїв в місті зникла електроенергія.
У цьому випадку варто пам'ятати, що Оленівка в силу свого географічного розташування є важливим стратегічним пунктом. Взявши його, Збройні сили України не тільки відріжуть Докучаєвськ Донецька, але і створять непоганий плацдарм для подальшого оточення цих двох тимчасово окупованих міст.
Нагадаємо, що Київ — це місто в Донецькій області, що знаходиться в 14 км від залізничної станції Оленівка (яка також, згідно "Мінську-1", повинна бути під контролем України) і на відстані 40 км на південь від Донецька. У мирний час населення міста становило близько 25 тис. жителів, однак зараз людей як мінімум удвічі менше і їх кількість постійно зменшується — хто ж хоче жити буквально на лінії фронту між двох вогнів.
Власне, ще з минулого року ведуться бої за визволення Докучаєвська від російсько-терористичних окупантів. При дуже великому бажанні Збройні сили України могли зайти в місто і зачистити його від терористів ще минулої осені — Докучаєвськ з листопада 2016-го перебуває в напівоточенні. До того ж, відповідно до "Мінську-1", він повинен бути під українським контролем. Однак верховне командування країни досі не наважився піти на звільнення міста. У зв'язку з цим ситуація навколо Докучаєвська нагадує біг на місці.
Наступати за великим рахунком вже нікуди, хіба що заходити в місто, чого не відбувається. Тому українським військам нічого іншого не залишається, крім як час від часу вступати в артилерійські перестрілки з терористами, подекуди вплутуючись в локальні бої з диверсійно-розвідувальними групами бойовиків.
При цьому встановлено, що терористи б'ють по позиціях українських військових з житлових районів окупованого Докучаєвська, провокуючи наших на відповідь. Дана тактика для них не є новою, вони використовують її мало не з початку війни. Метою цього всього є в першу чергу провокація українців на відповідь вогонь по житлових кварталах міста, щоб потім на весь світ кричати про злочинні звірства укропов.
Відомо також, що з початку "режиму тиші" бойовики просунулися вперед на південь Докучаєвська: від Стіли, Петровського та Новоласпы, в районі Вікторівки. І хоча все це не має зараз великого значення, проте відгризені таким підступним чином шматки сірої зони нам доведеться повертати з боями.
І хоча терористам вигідно відкинути ВСУ подалі від Докучаєвська і тиснути на Маріуполь з півночі, але навряд чи вони підуть на прорив. Навіть з відкритих джерел відомо, що Збройні сили України на докучаєвському напрямку концентрують танкові війська — 1-я танкова бригада стоїть там у резерві та в будь-який момент готова вдарити по противнику.
Тому, швидше за все, вогнева активність з їх боку викликана не стільки бажанням атакувати, скільки відбити подібне бажання у ВСУ. І певна логіка в цьому є: поки ворог зайнятий обороною, він не думає про атаку. Однак, наскільки нам відомо, під Докучаєвському Збройні сили України зосередили достатньо ресурсів, щоб за наявності відповідного наказу увійти в місто і зачистити його або ж здійснити стрімкий обхідний маневр, прорвавшись в глиб ворожої території і наносячи удар, наприклад, за Старобешеве або навіть по Ленінському району Донецька (знаходиться на півдні).
Однак відсутність відповідного наказу дає зрозуміти, що це питання зараз не на часі.
