Чому "Самопоміч" допомагає Кремлю в зриві українсько-польського примирення
Виникло міжпарламентське непорозуміння в трактуванні загальних трагічних сторінок історії України та Польщі все більше набуває рис повноцінної міжнародної сварки. Можна довго з'ясовувати те, яка із сторін спровокувала цей неприємний розлад, але більш важливо зараз зробити так, щоб ця сварка не перетворилася в проблему, що перешкоджає розвитку відносин двох країн. Київ у цій ситуації має всі можливості, щоб виступити в ролі більш розважливого партнера. Але для цього нам необхідно перехопити ініціативу в темі Волинської трагедії і задати свій тон подальшого дискурсу на цьому напрямку. Якщо ж Верховна Рада піде примітивним шляхом, як то пропонує фракція партії "Самопоміч", і стане звинувачувати поляків в перекрученому трактуванні тих подій, то лише надасть величезну послугу Росії.
Нагадаємо, що 7 липня верхня палата польського парламенту прийняла постанову, в якій назвала трагічні події, що мали місце в 1943 році на Волині, геноцидом поляків. При цьому депутати закликали своїх колег з Сейму встановити 11 липня "Національним днем вшанування пам'яті жертв геноциду, проведеного українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої". А сьогодні, 12 липня, назвав геноцидом поляків події 73-річної давності і голова правлячої в Польщі партії "Право і справедливість" Ярослав Качинський. Зрозуміло, що таке визначення Волинської трагедії неприємно для України. І в першу чергу тому, що наш народ сам був жертвою геноциду, організованого Радянської Росії. Але, концентруватися на цьому неприємності і вже тим більше відповідати на неї ще більш різкими відповідними звинуваченнями стане найбільшою помилкою, яку може допустити Україна в цій ситуації.
Тим не менш, саме таку помилку і пропонує зробити віце-спікер Верховної Ради і представник партії "Самопоміч" Оксана Сироїд. На це вказують окремі положення поданого депутатом і кількома її колегами - Борисом Тарасюком, Світлани Войцеховської та іншими, проекту заяви Ради на адресу польського Сенату. Перше, на що варто звернути увагу в цьому документі, - це констатація того, що польські депутати своєю резолюцією в пам'ять про Волинської трагедії "перекреслюють усі політичні та дипломатичні напрацювання двох держав, спрямовані на взаємне прощення та примирення". Чому Сироїд і ко прийшли до такого банального висновку - сказати складно. Адже де-юре, перекреслює всі спільні здобутки на цьому напрямку саме визнання того, що всі досягнення минулого були марними. Тим більше, що резолюції Сенату, то це не більше, ніж політичний популізм, спрямований на внутрішнього споживача.
Документ, написаний Сироїд і соратниками, називає заклик польських депутатів визнати Волинську трагедію актом геноциду "провокацією націоналістичних сил". І це при тому, що 7 липня Київрада вирішила назвати один з проспектів української столиці іменем Степана Бандери. А адже багато поляків також сприйняли цей факт, як провокацію української сторони, приуроченої до 73-річниці Волинської трагедії. Оскільки відповідальність за ті криваві події польські історики покладають саме на Бандеру.
В цілому ж запропонована Сироїд резолюція зводиться до примітивного посилу, мовляв, ви нас скривдили і тепер повинні вибачитися, а ми є жертвою провокації. Більше того, за ініціативою українського віце-спікера, є співголовою парламентської асамблеї України і Польщі, було скасовано засідання цього міжпарламентського об'єднання, яке повинно було пройти 16-17 липня. Тим самим Оксана Сироїд де-факто поставила польським колегам ультиматум: або ви скасуєте резолюцію про геноцид, або ніяких контактів на рівні асамблеї Україна-Польща.
Настільки різка реакція одного з керівників Верховної Ради на популістський випад польських колег свідчить лише про одне: плану Б " на випадок раптового зміни акцентів у двосторонньому діалозі на тему Волинської трагедії у нас немає. Сироїд виправдовується тим, що проект спільної резолюції, в якому обидві сторони в черговий раз жалкують про криваве минуле, був заздалегідь направлений польським депутатам, але ті залишили його без відповіді. Але в зв'язку з цим виникає просте запитання: чому про цьому документі ми чуємо тільки зараз?
Таких "чому" - дуже багато, але аналізувати їх зараз вже не має сенсу. Доцільніше поміркувати над тим, як Україна може з честю вийти з цього міжнародного непорозуміння. І очевидно, що вирішити проблему жорсткими відповідними заявами точно не вийде, адже так ми ще більше разозлим наших партнерів.
Більш розумно зараз взяти курс на зниження градуса в україно-польському словесному протистоянні. Досягти цього можна лише за допомогою перехоплення ініціативи. Наприклад, Верховна Рада може зробити нейтральне заяву, в якій ще раз висловить співчуття жертвам Волинської трагедії і засудить насильство, як таке, а також висловить співчуття, що історія боротьба за незалежність українців має не тільки славні, але і неприємні сторінки. Уряд, у свою чергу, може відкрити грантову програму для спільних українсько-польських груп авторитетних істориків, які побажають прояснити окремі епізоди Волинської трагедії і прийдуть зрештою до єдиної оцінки тих подій. Паралельно український МЗС може виступити з невеликою інформаційною кампанією, що розповідають про досягнення литовсько-польсько-української військової бригади, останні вчення якої пройшли не так давно, з паралельним підключенням до "інформаційного миротворчості" дипломатів на рівні Вишеградської групи. Благо, кілька днів тому глава польського Мзс Вітольд Ващиковський запропонував проводити засідання учасників групи за участю України.
Грамотна активізація вітчизняних дипломатів і уряду на всіх цих напрямках дозволить загасити негатив, що спалахнув навколо резолюції польського Сенату про геноцид. За цей же час спаде ажіотаж навколо річниці Волинської трагедії, який штучно підігрівався, в тому числі і зусиллями Кремля, в Польщі. Що, в свою чергу, дозволить нижній палаті польського парламенту делікатною піти від теми геноциду. Але, насамперед депутати Ради мають забракувати проект заяви Оксани Сироїд і забути про агресивної риторики у відносинах з Варшавою, підтримка якої зараз нам вкрай необхідна.
