Чому вирішили пожертвувати Насировым
Зараз адвокати Насирова кажуть, що на момент вручення підозри у їх клієнта стався інфаркт і він знаходився у непритомному стані, а тому все незаконно. Але все це більше схоже на істеричні спроби хоч якось затягнути час. Реальність же полягає в тому, що без політичного рішення зверху ніхто б Насирова не чіпав.
Підозра головному фіскалу варто розглядати як вимушену жертву з боку влади. Не секрет, що він є наближеним до команди президента і, за деякими даними, родичем ще однієї відомої представниці цієї команди - глави НБУ Валерії Гонтарєвої. До речі, за непідтвердженою інформацією, Насиров справді готувався до відставки. Але це має відбутися через кілька місяців - тихо і відносно непомітно...
Втім, концепція змінилася: тепер голова ГФС не тільки злетить зі своєї посади, але і ризикує сісти. І питання тут не тільки у внутрішньополітичному аспекті, але і потреби агентів впливу США в Україні продемонструвати ефективність своєї роботи перед новою адміністрацією Білого дому. Не варто забувати, що НАБУ і САП - головні ініціатори "справи Онищенко", у причетності до якої підозрюють Насирова, були створені за ініціативою Вашингтона. Але вони досі не продемонстрували результативної роботи. І зараз у Трампа не дуже розуміють, навіщо їм продовжувати фінансувати Україну. Тому була знайдена сакральна жертва, яка піде під ніж на антикорупційному вівтарі. Чи зачепить ця історія ще когось? Навряд чи.
У соцмережах, крім порівняння Насирова з епічними екс-ректором податкового вузу Петром Мельником та екс-міністром Миколою Рудьковським, які також втрачали свідомість, як тільки ними цікавилися правоохоронні органи, обговорюють, наскільки далеко можуть зайти НАБУ і САП. При цьому практично всі погоджуються з тим, що антикорупційні органи обставляють свої дії ефектними шоу, але потім справи розвалюються і від гучних звинувачень залишається лише пшик.
