Глава Держдепартаменту США Джон Керрі під час візиту до Кенії виступив з досить неоднозначним заявою, яка багато, а насамперед ЗМІ РФ піднесуть як бажання Вашингтона помиритися з Кремлем.
Зокрема, Керрі заявив, що двосторонні переговори щодо військового співробітництва у Сирії, спрямованого проти джихадистів "Ісламської держави", вже знаходяться на завершальній стадії. "У найближчі дні наші команди зустрінуться, і в залежності від того, де ці дискусії відбудуться, досить імовірно, що міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров і я також хотіли б зустрітися", - цитує держсекретаря "Радіо Свобода".
Керрі демонструє чи не роздратування хаосом, за його словами - "сирійським абсурдом", який спостерігається в Сирії завдяки Москві та Ірану. На думку керівника зовнішньополітичного відомства США, пора вже поставити крапку і спільно закрити цей самий сирійське питання. В якості одного із заходів він бачить обмін розвідданими з РФ, який повинен внести якийсь порядок в боротьбу з ІГ і місцевою філією "Аль-Каїди" - "Фронт ан-Нусра". Остання воює на боці опозиції Асаду, але нещодавно відхрестилася від босів з "Аль-Каїди". Втім, на ставленні до угруповання з боку США та РФ це рішення ніяк не відбилося.
Зазначимо, що ще на початку серпня Барак Обама прямим текстом заявив, що у вирішенні конфлікту в Сирії американці Росії довіряти не можуть, адже Москва не здатна допомогти у припиненні насильства "або тому, що не хоче, або тому, що не має достатнього впливу на Асада".
Американський президент нагадав, що Росія наполегливо підтримує "кривавий режим і особисто Асада, який знищив свою країну тільки заради того, щоб утриматися у влади". "Припинення бойових дій в Сирії має включати припинення повітряних бомбардувань та інших методів вбивства мирних жителів, які застосовує сирійський режим", - передає його слова "Голос Америки".
Так чим викликане таке нібито кардинальна зміна зовнішньої політики Вашингтона? По-перше, потрібно визнати, що Москва в світлі недавніх подій змогла поліпшити свої позиції в Сирії в плані військових успіхів асадовскіх сил, російської авіації і іранського "Корпусу вартових ісламської революції" (КВІР) на півночі країни в провінції Алеппо і безпосередньо другому найбільшому за кількістю жителів в Сирії Алеппо. Курди з YPG і ще кілька опозиційних груп в основному програють коаліції трьох держав, далеких від демократії.
При цьому Сполучені Штати де-факто втратили союзника в особі Туреччини, перші якої особи, включаючи президента Реджепа Тайіпа Ердогана і вже колишнього прем'єра Ахмета Давутоглу ще не так давно в ультимативній формі відкидали співпраця з Асадом в будь-якій формі. Тільки відхід Асада призведе до стабілізації відносин сусідніх країн, говорили в Анкарі. Але вже незабаром після обрання нового глави уряду, вірного прихильника Ердогана Біналі Йилдирима, риторика почала змінюватися. Йилдирим 13 липня заявив, що Анкара готова до примирення з Башаром Асадом.
З цього, в принципі, почався перехід на бік турків інших учасників сирійського конфлікту. Остаточного розриву між Вашингтоном і Анкарою ще не відбулося. Може і не відбудеться, незважаючи на чищення в Туреччині і антиамериканські висловлювання Ердогана - такий результат не влаштовує обидві сторони. Але підвішений стан відносин дозволяє того ж Ердогану висувати певні вимоги. Наприклад, напередодні Мевлют Чавушоглу заявив, що Штати давали обіцянку повернути сирійських курдів на східний берег Євфрату після звільнення Манбиджа.
Тобто, турецький фактор істотно перекроїв карту Сирії. Реагуючи на такий вдалий для Москви хід подій, Путін "отримує" від Дамаска дозвіл на безстрокове і безоплатне користування авіабазою "Хмеймим" з усією супутньою інфраструктурою.
Очевидно, що Сполученим Штатам потрібно також відповідати на нові виклики, а тому Держдеп декларує координовану боротьбу з ісламістами. Але знову-таки, це не капітуляція, т. к. довгострокове закріплення Росії на Близькому Сході не входить в плани Вашингтона. Здебільшого цей крок - спроба домогтися більшого контролю над діяльністю росіян в Сирії і мінімізувати власні ризики.
Для такої мети і в нинішніх умовах можна піти на вакханалію урочистості в російській політичній, медіа та експертному середовищі. Це раз. По-друге, якщо домовленості будуть працювати (а як показує практика угоди з Москвою в основному не виконуються), то політичні дивіденди від порядку в Сирії отримає і американське керівництво. Справа навіть не в тому, що Обама піде на пенсію з ще одним позитивним пунктом у своїй біографії, а в тому, що його наступник - найімовірніше наступниця отримає заділ для майбутніх політичних перемог.
У вигідному становищі, природно, виявляється і кремлівська верхівка. Адже розтиражований месидж про "прогині" Сполучених Штатів, які, мовляв, самостійно не здатні впоратися з терористичною загрозою, додасть електоральних очок у скарбничку провладних сил перед вересневими виборами в Держдуму. Разом з інформаційної цькуванням опозиційних сили в Росії шанси на перемогу підскочать до небес.
Що стосується України, то на відносини з американцями їх передбачуване співпрацю з Москвою в Сирії ніяк не вплине. Щодо української держави позиція США, як і раніше, принципова і незмінна. Тим більше, зараз надходять повідомлення про надання нової партії військової допомоги з боку США. 23 серпня про це в інтерв'ю "5 каналу" заявив український посол у Сполучених Штатах Валерій Чалий. І, так, не варто забувати про не так давно прийнятому Конгресом законопроекті "На підтримку стабільності та демократії в Україні", який міцно зв'язує Донбас і Крим, т. е. тільки після повернення півострова і відходу росіян зі Сходу буде підніматися питання скасування санкцій.
