Чому на Светлодарской дузі знову гаряче (КАРТА)

Светлодарская дуга після незначного затишшя знову виходить на перші ролі

У 2016-му році Светлодарская дуга стала місцем головної доблесті української армії - тут вона відвоювала у терористів великий шматок так званої "сірої зони", відсунувши лінію фронту далі на схід.

Потім, правда, там наступило відносне затишшя, і градус протистояння змістився в бік Авдіївки і Маріуполя. І ось, буквально днями, Светлодарская дуга знову нагадала про себе.

Нагадала, як це часто буває, словами відомого волонтера з Дніпра Юрія Мысягина, який інколи примудряється замінювати цілу прес-службу.

"Светлодарская дуга за минулий тиждень в новинних зведеннях проходила дуже нудно і дуже мало. Наші позиції обстрілювали з ствольної артилерії і мінометів, з приводу нашого відповіді в ефірі стояла повна тиша, ніяких новин не було, але... З минулого понеділка по суботу з позицій про..оченцев в місто Стаханов виїхали 23 людини: сім - в морг, 16 - в лікарні, так і не факт, що деякі потім не переїдуть в морг. Вміють наші безшумно і точково працювати, навіть журналісти нічого не знали" - написав Мисягин у Фейсбуці.

Що характерно, на цей раз інформацію про бойових діях на цій ділянці фронту підтвердили і в прес-центрі штабу АТО. Так, у зведенні за понеділок, 24 липня, наголошується, що "ввечері відбулася одна 30-хвилинна перестрілка на Светлодарской дузі". За оперативними даними, у супротивника є втрати в живій силі, техніці і озброєнні.

Також з офіційних джерел відомо, що в районі Світлодарська в понеділок о 21:00 бойовики били по силам АТО з гранатомета, в результаті чого один наш військовий був поранений. У відповідь сили АТО відкривали вогонь переважно зі стрілецької зброї, великокаліберних кулеметів і гранатометів.

Взагалі варто відзначити, що на Светлодарской дузі практично після кожного обстрілу ворога наші військові відкривають вогонь у відповідь, і роблять це напрочуд влучно. Цьому сприяють сучасні планшети зі спеціальною програмою наведення артилерійського вогню, якими бійців забезпечили волонтери.

Було жарко на Светлодарской дузі і на вихідних. Зокрема, в суботу по Луганському працювала ворожа БМП.

Що цікаво: останнє серйозне загострення на цій ділянці фронту сталося близько місяця тому - в 20-х числах червня. Тоді активність бойовиків завершилася тим, що українські захисники знищили два ворожих міномета, одну кулеметну точку і кількох терористів. Крім цього, українська піхота перенесла свої спостережні пункти таким чином, що отримала кілька сотень метрів нової території.

Взагалі-то найбільша інтрига на цій ділянці фронту полягає в тому, коли ж українські війська звільнять Дебальцеве. Адже ВСУ вже півроку буквально переминаються з ноги на ногу на околицях міста, а зайти "соромляться".

А між тим за "Мінську-1" Дебальцеве має бути під українським контролем, однак терористи захопили місто з боями в лютому 2015-го. Згодом, у лютому 2016-го, почалося повзуче наступ ЗСУ на Светлодарской дузі в напрямку м. Дебальцеве. Особливо активізувалася наша армія в грудні 2016-го, коли 54-ою бригадою за участю добровольців з "Правого Сектора" було відбито кілька ключових позицій бойовиків - так званий "чарівний ліс" і опорний пункт "Мара". А 19 січня все той же волонтер Юрій Мысягин на своїй сторінці в Facebook писав, що наші війська підійшли до Дебальцеве на відстань 5-6 км і окопалися на його околицях.

Отже, ситуація на Светлодарской дузі складається двояка: з одного боку, саме Дебальцеве є місцем останнього великої поразки Збройних сил України, а з іншого - саме Светлодарская дуга є місцем останніх великих перемог ВСУ.

Дехто може зробити висновок, що звільнення Дебальцеве - це лише питання часу. А от чи потрібно ціною великих втрат звільняти і утримувати на 80% зруйноване місто, у якому більш-менш вціліла лише залізна дорога та залізнична станція? Тому більш логічним видається ситуація, за якої масштабного просування ВСУ вперед на Светлодарской дузі не буде через безперспективність такого просування.

Очевидно, 53-я 54-й бригади по черзі, на пару з "третьою силою", приречені відбивати випади терористів, руйнуючи їм у відповідь опорні пункти і вогневі точки. І, судячи з усього, так триватиме аж до того моменту, поки не почнеться звільнення всього Донбасу.