Все під Єрмаком. Чому Мзс Кулеби не стати навіть Держдепом Помпео
Зовнішня політика України у світлі безперервної агресії Кремля є невід'ємною складовою державної політики. І з приходом на Банкову Володимира Зеленського звучало чимало нарікань на те, як вона здійснюється. Втім, як і на діяльність уряду Олексія Гончарука. Кабмін перезавантажили, деякі пости зайняли нові міністри, в тому числі змінився і глава Міністерства закордонних справ. Зміняться підходи відомства до роботи?
Дмитро Кулеба заявив, що має намір реформувати міністерство. Яким чином?
Перше стосується свого роду перегляду статусу дипломатів на місцях. За словами Кулеби, найважливішою людиною в Мзс має стати аташе, а не міністр. "Людина, яка знизу буде мотивувати людей, підштовхувати вгору процеси і отримувати свою нагороду у вигляді кар'єрного зростання. Працювати за принципом, коли я роздаю доручення, - не мій стиль. Я завжди чекаю, щоб до мене приходили і говорили: "А давайте зробимо ось це", - пояснив Кулеба. Загалом, якщо кожен українець - президент, то кожен аташе - міністр закордонних справ. Але, з іншого боку, є різниця: далеко не кожен українець може ефективно виконувати президентські функції, а аташе, перший/другий секретар, консул, професійно розвиваючись на дипслужбу, цілком можуть дорости до рівня міністра.
Друга заява стосується середнього і верхнього ланок Мзс. "Заступники міністра будуть користуватися моїм повним довірою. Розмова з заступником міністра матиме таку ж вагу, як розмова з міністром. Це буде стосуватися не тільки внутрішніх, але і міжнародних зустрічей. Винятком будуть лише кілька країн з урахуванням їх внутрішньої ситуації", - зазначив Кулеба.
Він дав зрозуміти, що хоче посилити інститут заступників і, по суті, провести дипломатичну диверсифікацію, пропонуючи за прикладом західних зовнішньополітичних відомств включити деск-офисеров в комунікацію з партнерами.
За лекалами Держдепу
Така модель, наприклад, властива Державному департаменту США, де, крім держсекретаря, публічно працює ціла армія дипломатів: заступники з політичних питань, з питань управління, економічного зростання, енергетики і екології, зв'язків з громадськістю, контролю над озброєннями та питань міжнародної безпеки, з питань цивільної безпеки, демократії та прав людини.
За кожним заступником закріплені бюро і різні служби, що займаються конкретні напрями (Євразію, Африку, розвідку, дипмісії, бізнес і економіку, освіту, озброєння, боротьбу з тероризмом тощо). І не можна сказати, що лише держсекретар артикулює позицію Сполучених Штатів. Не меншу вагу мають слова як його заступників, так і помічників заступників, голів бюро або одного конкретного фахівця. Таким, наприклад, був спецпредставник з питань України Курт Волкер. Всі вони присутні в інформпросторі і створення зовнішньополітичного порядку США, відповідаючи кожен за свій напрямок.
Український МЗС таким рівнем комунікації поки, на жаль, похвалитися не може. Що, втім, не означає, що департаменти з ранку до вечора грають в "Косинку". Ведеться величезна, але виключена з публічних комунікацій робота. Ось кого найчастіше чути? Міністра (раніше Вадима Пристайка, зараз вже Кулебу), час від часу постпреда при ООН Володимира Єльченка, прес-секретаря Катерини Зеленко, а раніше стала послом в Естонії Мар'яну Бецу. При Павлові Климкине топ-спікером був посол в США Валерій Чалий зважаючи значення відносин зі Штатами. Але Чалого Зеленський звільнив, а щодо наступника ведеться тривала дискусія з Вашингтоном. Також була присутня в медіапросторі екс-заступник міністра Лана Зеркаль. Однак знову ж до судових спорів з Росією у міжнародних арбітражах нова влада трохи охолола, і питання втратив актуальності.
Якщо Кулеба здійснить задумане - чудово. Це дозволить розвантажити голову відомства, виведе на авансцену профільних дипломатів.
Проблема в тому, що, по суті, вирішили "злизати" модель Держдепу, існуючу в даний конкретний момент. А нинішній Держдеп, як кажуть, "вже не торт". Є Дональд Трамп і його Twitter-дипломатія, і є дуже лояльний до нього Майк Помпео, який звільнив посла в Києві Марі Йованович, незважаючи на неприйняття з боку дипкорпусу, і є дуже урізаний штат відомства. Скорочення, нагадаємо, почалися відразу після приходу Трампа в Овальний кабінет.
І як би Зеленський ні дорівнював на Трампа, про що він говорив під час телефонних розмов з американським лідером, він все ж не Трамп. Той при всій його неординарності, скандальності, часом дитячому поведінці все ж гравець сильний. І роль Трампа у формуванні зовнішньої політики величезна. І що головне — гранично була і є зрозуміла: "нагнути" Китай і Іран; змусити Канаду і Мексику переглянути торговельну угоду; змусити членів НАТО платити більше; підтримка Ізраїлю та Саудівської Аравії; домогтися миру з "рокетменом" Кімом; спробувати налагодити діалог з Росією, коли це стане можливим і доцільним.
Зрозуміла так само зовнішня політика Зеленського? Немає. Україна ніби як в НАТО і ЄС продовжує рух, і Кулеба це підтверджує, проте паралельно Зеленський заглядає в очі Путіну. Тобто зовнішня політика формується за принципом " і вашим і нашим, і під оплески, будь ласка. При цьому, на відміну від Трампа, не Зеленським, а його підлеглим - головою ОПУ Андрієм Єрмаком. Саме він здебільшого спілкується з іноземними дипломатами, зокрема з послами країн G7, від імені Банкової. Так, український президент вчора теж з ними зустрівся - у Полтаві пива випив. Однак переговори по суті, виходить, проводить Єрмак. І не завжди публічно, а в якості українського Руді Джуліані.
Буде Кулеба незалежним міністром з урахуванням впливу Єрмака, у якого були негаразди у стосунках з Пристайко? Нехай він і не був у відвертій опозиції. І адже все одно "пішли", хоч і недалеко - на посаду Кулеби, тому що, як пише один Telegram-канал з Банкової, Зеленський його поважає як професіонала. Пристайко, нагадаємо, також заявляв про необхідність перегляду мінських домовленостей, що обурює Москву. Цікаво, чи продовжить цю лінію його наступник? Або ж не буде ризикувати своїм кріслом і йти на конфлікт з Єрмаком?
Є підстави припускати, що не буде. Тому-то американська модель зовнішньополітичного відомства навіть у поточній її варіації в Україні неможлива. Задає тон по найбільш болючим для України питань, повторимося, не Зеленський, а керівник його Офісу. Думку глави МЗС і самого відомства особливої ролі грати не буде. Їм світить доля виконавців.