Не Страшний суд. Чому Києву не треба "троль" Високий суд Лондона
"Суд зобов'язав Україну сплатити борг перед Росією" — це російські заголовки. "В російському Мінфіні наголошують, що рішення остаточне" — так виглядає більшість врізок до новини.
"Суд Лондона дозволив Україні подати апеляцію і призупинив своє рішення про виплату Росії боргу $3 млрд" — так, у свою чергу, виглядала значна частина новин з української сторони. За винятком тих видань, які скопіювали новину у росіян, не особливо вникаючи в її зміст, звичайно.
Сторонній спостерігач спокійно міг би подумати, що мова йде про двох різних процесах. Або про двох різних судах.
Що ж насправді сталося в Лондоні і справді старший брат британського екс-прем'єра так радикально "зрадив" Україну, як пишуть російські ЗМІ?
А там сталося насправді те, що й повинно було трапитися. Суд погодився розглядати російський позов до України в прискореному порядку. Винісши за дужки бажання української сторони забезпечити розгляд усіх обставин, які були супутніми до процесу отримання і повернення, якщо на те пішло, цієї позики.
Високий суд — це все-таки не Страшний суд, де будуть враховуватися всі факти і обставини від створення світу. Сфера його компетенції відносно вузька. І в цьому випадку, встановивши, що Україна взяла кредит, гроші поки не повернула, але має свої, цілком обґрунтовані застереження щодо повернення цього боргу, старший брат британського екс-прем'єра вирішив тим і обмежитися.
Простіше кажучи, українська сторона, можливо, вибрала не зовсім логічну лінію захисту. Відмовляючись повертати кошти по кредиту на основі того, що він був виділений майже насильно, а потім країна, яка його видала, на нас напала.
Притому слід зазначити, суд погодився з тим, що Росія в момент рішення щодо кредиту справила значний економічний тиск на Україну. Більш того, у вчорашньому судовому акті немає прямої вказівки на те, що Україна вже зараз повинна повернути гроші Росії, як і того, що вона не повинна цього робити. Висновки будуть зроблені в рішенні по суті, яке буде винесено пізніше.
Яким буде рішення, покаже час, але цілком імовірно, що і воно буде для нас не дуже сприятливим. Просто тому що російські претензії чіткі і конкретні, а ми намагаємося виставити рахунок Росії "за все". А зробити подібний рахунок чітким, зрозумілим, аргументованим і підходящим для перевірки поки що не можемо.
Зате вчорашнє рішення британського правосуддя цілком може піти Україні на користь і підштовхнути нас у правильному напрямку. Яке полягає в тому, що нашим чиновникам потрібно перестати займатися божевільною нумерологією, намагаючись скласти в гігантський кондуїт "все, що росіяни нам повинні": за Крим, Донбас, переселенців, убитих і поранених. І малювати від ліхтаря цифри в 30, 50 або 100 млрд.
Україні слід перейти до формування великої кількості відносно дрібних, але добре сформульованих позовів. За кожну фабрику чи завод, розстріляні з російських танків. Особливо якщо є можливість правдоподібно довести, що це були саме російські танки. За кожен житловий будинок, розбитий з російських "Градів". За кожен долар упущеної прибутку від кримських підприємств (але не за їх статутну вартість — ми ж від них не відмовляємося).
І в подібній ситуації, цілком може бути, судді Вільяму Блеру буде глибоко наплювати на те, що "ихтамнет". Або що російське зброю і російські найманці і кадрові військові прибула на Донбас "для захисту російськомовного населення", "боротьби з фашизмом" або чого завгодно ще. Він просто буде рахувати збитки, нанесені Україні цією зброєю і цими солдатами. І рахунок, швидше за все, вийде далеко, далеко більше, ніж $3 млрд.
