Чому державна "блокада Донбасу" — це піррова перемога Порошенко

Сьогодні президент Петро Порошенко кілька ошелешив зверненням до РНБО щодо прийняття рішення про тимчасової повної зупинки транспортного сполучення з окупованою територією. Блокада буде діяти до тих пір, поки окупанти не повернуть вкрадені в Україні підприємства, але гуманітарні вантажі будуть пропускатися, пише Depo.ua.

Дісталося від президента і "Батьківщині" з "Самопоміччю", які активно піарилися на блокаді ОРДЛО. "Те, що дії наших "блокадників" влетять Україні в копієчку, це очевидно. В яку саме, покаже калькуляція. І ці рахунки ми виставимо не тільки самопроголошеним республіканцям, але і "Самопомочі", "Батьківщині" та іншим організаторам і промоутерам блокади", — сказав глава держави.

РНБО оперативно схвалив запропоновану Порошенко рішення і зобов'язав Кабмін і силові структури прийняти відповідні заходи по його виконанню. Після цього Мережею пішла хвиля "Петро переміг". Насправді не все так однозначно. З точки зору політтехнології хід дійсно красивий. Однак опоненти можуть швидко оговтатися від удару і запропонувати свої контрзаходи. Якщо, звичайно, не сдуются від переляку. Влада відтепер очолила блокаду ОРДЛО. Але, по-перше, це виглядає як контраргумент "блокадникам". Вони можуть сказати: якщо б ми не почали, і далі торгівля з окупованими територіями було б. І прихильників такої версії буде достатньо.

По-друге, ініціатори "рейкової війни" обіцяли блокувати не тільки шляхи до ОРДЛО, але і прикордонні з Росією райони. У двох містах — Конотопі та Куп'янську — вони навіть намагалися зупинити рух поїздів, однак ці акції провалилися через протидію місцевих мешканців. Після того як для Семенченко і компанії блокування окупованих територій втратила сенс, вони можуть кинути всі сили саме на протидію перетину кордону поїздів і в Росію.

Таким чином, вони будуть нав'язувати владі свою порядку денного. На неї доведеться реагувати, але тут, як з блокадою ОРДЛО, різко все обрубати буде складно. Після того, як терористи "націоналізували" підприємства, які знаходяться на підконтрольній їм території, Україна не може мати ніяких торговельних відносин з цими заводами. І не буде. Навіть незважаючи на значні збитки для вітчизняної економіки. Інша справа — блокування повідомлення з РФ. Простіше кажучи, тут збитки досягнуть мільярдів. Більше того, незважаючи на значне скорочення товарообігу з Росією за останні роки, економічні зв'язки з сусідом дають можливість працювати багатьом сферам бізнесу. І західні партнери у разі одностороннього отгораживания України не будуть однозначно на нашій стороні.

Так, у разі розширення дій "блокадників" на прикордонні з Росією влада повинна мати чіткий план: розганяти відразу, не даючи їм диктувати свої вимоги, чи знову перехоплювати ініціативу. Приміром, посилюючи українські санкції проти російських підприємств. Одним словом, як і що відрубувати — завдання на завтрашній день.

По-третє, крім блокади ОРДЛО, гостро стоїть і інша проблема — що робити з "дочками" російських банків, які визнали "аусвайси" ЛДНР. А це не лише Ощадбанк. У сусідніх ЗМІ повідомляють, що "громадян" ЛДНР готові обслуговувати не тільки банки Федерації, але і "дочки" іноземних банків. Наскільки це правда, сказати важко. Але те, що їх до цього будуть примушувати вимогами працювати в правовому полі РФ, сумнівів не викликає. Деякі з цих фінустанов представлені і в Україні. В даний час "блокадники" і активісти правих організацій вибрали собі головного ворога — відділення і банкомати Ощадбанку. У вівторок від протестувальників Коханівського дісталося ще й Альфа-Банку, хоча він поки офіційно про визнання "паспортів" ЛДНР не повідомив. Так от, якщо Нацбанк і РНБО приймуть рішення про припинення роботи Ощадбанку або про якісь інші варіанти тиску на цю структуру, опоненти влади будуть кричати, що треба "забанити" та інші російські банки.

В Ощадбанку лежить близько 11 млрд грн коштів тільки фізичних осіб — громадян України. Чому вони їх зберігають в банку з російською пропискою — питання риторичне. Але навіть важко уявити, скільки українці завдали грошей в інші подібні ж банки. У разі непродуманих дій держави завтра ми ризикуємо побачити в Києві не купку постраждалих від "Михайлівського", а сотні тисяч вкладників-"непатріотів", які вимагатимуть віддати їм кровні. Вони досі не турбувалися моральною стороною користування російськими банками, тому навряд чи доведеться очікувати від них іншої реакції, крім "винна Україна".

Зараз можна почути багато закликів націоналізувати ці фінансові установи. Це нереально, проте на певну частину суспільства такий популізм діє. Щодо ситуації з банками простого рецепту не існує: застосовувати проти них санкції, штрафувати "дочки" іноземних банків, які обслуговуватимуть "громадян" ЛДНР в Росії... Але політсили, які підняли на свої знамена гасло "Ні — торгівлі на крові" вимагатимуть радикальних дій. І в цьому радикалізмі вони будуть успішно піаритися. Тому влада повинна мати вагомі аргументи для протидії цьому піару. І враховувати, що логічних аргументів люди, обурені "блокадниками", чути не хочуть.

І останнє. Росія вустами представника РФ в тристоронньої групі в Мінську Бориса Гризлова вже огризнулася рішенням РНБО, звинувативши Україну в порушенні Мінських угод. Очікувано, що Кремль візьме цю тему на озброєння у своїй гібридної війні, чинячи тиск на Київ і на Захід. Поки окуповані території блокував Семенченко, це дійсно виглядало як гуляй-поле. Держава до цього відношення не мало. Зараз ситуація кардинально змінилася. Приміром, доведеться пояснювати нашим західним партнерам, чому блокада ОРДЛО державою — добре, а те, чим займалися особи, ангажовані "Самопоміччю", — погано. А ще — жорстко дотримуватися плану дій щодо блокади. Тому що обов'язково знайдуться охочі знайти дірки, через які щось недозволене буде возитися через лінію розмежування. І в цих дірках потім робити гучний піар.