Чому Донецьк стає зоною повноцінних бойових дій (КАРТА)
Особливо жарко в останні дні в придонецкой частини лінії фронту - по лінії ЯБП - Спартак. І хоч реактивна артилерія при цьому не застосовується, зате активно використовуються гранатомети різних модифікацій, великокаліберні кулемети, а подекуди навіть БМП. При цьому кожен з обстрілів тривав в середньому від години до двох.
Оборону тут тримає 72-а окрема механізована Красноградско-Київська бригада (72-я ОМБр), яка страждає від обстрілів донецьких терористів не тільки в Пісках, але і в Кам'янці під Авдіївка, куди терористи також б'ють з території Донецька.
Взагалі, Донецьк відіграє важливу роль не тільки тому, що це адміністративний центр і так звана "столиця" так званої ДНР. У часи глобальної гібридного тероризму, частиною якого є за всіма ознаками нинішня військова агресія Росії на Донбасі, Донецьк - це велика прифронтова майданчик з щільною житловою забудовою, з якої можна майже безкарно вести обстріл підконтрольних Києву територій - як військових позицій, так і мирних поселень. Чим, власне, і займаються протягом трьох останніх років терористи ДНР.
І до недавнього часу ці обстріли дійсно проходили для них майже безкарно, адже з української сторони лінії фронту добре розуміють: якими б "ватяними" не були жителі Донецька, але це насамперед мирні жителі, яких терористи використовують для прикриття.
У зв'язку з цим довгий час Збройні сили України не відповідали на обстріли, які ведуться з меж самого Донецька. Така ситуація терористів не влаштовувала (мабуть, вони розраховували на відповідь вогонь, щоб потім показати на Ростов руйнування після обстрілу укропов), тому вони навіть облаштували на західних околицях міста вогневі точки, спрямовані на схід, з яких били як у Донецьку, так і по Макіївці.
Наприклад, жителі Київського району Донецька давно вирахували і виклали в інтернет координати вогневої точки на західній околиці міста, яка спрямована на схід і з якої бойовиками неодноразово вівся обстріл житлових районів міста. Це шахта "Жовтневий рудник" в Донецьку, яку контролюють терористи (праворуч на фото видно залізничний вокзал).
Однак час не стоїть на місці, і українська армія хоч і не так швидко, як нам хотілося б, але все ж модернізується і вдосконалюється. І якось так співпало, що поява в українських артилеристів планшетних комп'ютерів зі спеціальними програмами наведення вогню збіглося з початком ліквідації вогневих точок бойовиків на території густонаселених міст.
Ми вже писали про те, як "гасили" вогневі точки бойовиків в Донецьку. Наприклад, 14 червня бойовики весь день вели вогонь з території заводу "Точмаш", що на Путиловце (промзонная частина Київського р-ну), а наступної ж ночі зловили приліт української арти, який повністю зруйнував вогневу точку, не вчинивши при цьому жертв серед мирного населення.
Але не єдиною артою, як говориться. 22 червня в районі Ветковских ставків (Київський р-н Донецька) прогримів вибух, і над містом піднявся невеликий "гриб" чорного кольору, який розтанув через 10 хв. За свідченнями очевидців, вибух був дуже потужним, як для міни або артилерійського снаряда. Швидше за все, мав місце підрив чогось вибухонебезпечного (наприклад, складу з боєприпасами та пальним).
Потім був вибух на території Торгового інституту ДНУ, який спочатку терористи намагалися видати за природний катаклізм ("підмив несучих конструкцій із-за сильних злив"), але коли доказів стало занадто багато - змирилися з версією про підрив.
А буквально вчора, 4 липня, місцеві жителі виявили на вулиці Щорса в житловому секторі, поблизу Харчового коледжу, вибуховий пристрій з дистанційним управлінням. Крім того, в районі "ДонецкСити" городяни чули гучний вибух, після якого зник мобільний зв'язок. Прес-служба терористів поспішила списати це на діяльність укроДРГ, хоча не зовсім зрозуміла мета підриву Харчового коледжу.
В цілому ж відносини ВСУ і терористів Донецька вже набувають ознаки певної стабільності і в них простежується чітка закономірність: спочатку терористи з вогневих позицій, розташованих на території міста, обстрілюють підконтрольні Києву території, потім українські воїни шляхом вилазок у тил ворога або точною роботою обладнаної планшетами артилерії "гасять" ці вогневі точки, і на деякий час в цьому районі настає тиша. А потім все повторюється по-новому.
Судячи з усього, українські воїни намацали єдиний дієвий аргумент, який розуміють терористи, - аргумент сили. Адже, як показують події останніх тижнів: можна скільки завгодно домовлятися про перемир'я і оголошувати різні режими тиші, але поки бойовики не отримають "по шапці" - вони не втихомиряться.
Також не можна не відзначити й інший аспект. Якщо раніше вогневі точки на території Донецька були перевагою терористів перед ВСУ, то останнім часом це твердження стало досить спірним. Такими темпами скоро може дійти до того, що густонаселений Донецьк у прифронтовій зоні стане не перевагою, а тягарем для терористів ДНР.
