Клас-гегемон. Чому українцям слід щомісяця відкладати $40 в "банку Чауса"

В країні, де пенсіонери становлять третину населення і мають право голосу на виборах, все, що стосується пенсійного забезпечення, найважливіший питання існування політичної системи.
Незважаючи на те, що українці вкрай критично налаштовані по відношенню до вітчизняної системи пенсійного забезпечення, треба визнати, що сама по собі наявність у країни можливості виробляти регулярні виплати 12,5 млн осіб свідчить про досить високому рівні організації держави.

У тому ж Китаї, яким люблять захоплюватися багато українців, загальнонаціональної пенсійної системи не існує. Літні китайці працюють, збирають на старість, їх містять діти. Пенсії - доля людей, наділених високим соціальним статусом: чиновників, видатних діячів Компартії Китаю і т. д. Інші повинні самі думати про те, як забезпечити свою старість.

В Україні ситуація діаметрально протилежна. Існує пенсійна система для всіх. Вийти на пенсію можна в досить молодому віці (середній вік виходу на пенсію у нас 50 років, у країнах ЄС - 65). Половина українців, що перебувають на пенсії, віком до 65-ти років, ясна річ, що більшість з них продовжують працювати, а пенсія є приємною рентної виплатою від держави і доповненням до заробітної плати.

Проблема посилюється ще і тим, що оскільки на пенсію вони вийшли вже досить давно (10 і більше років тому), то пенсійні виплати у них нижче, ніж у умовних "молодих" пенсіонерів.

Виплата пенсій для всіх українських пенсіонерів здійснюється Пенсійним фондом. У цьому році його бюджет становитиме 284 млрд грн. Половину грошей ПФ отримує за рахунок дотації з держбюджету, решта за рахунок сплати офіційно працевлаштованими українцями (10 млн чоловік) єдиного соціального внеску.

Для неупередженого спостерігача очевидно: система нежиттєздатна. Незадоволені нею майже все. Українці - мізерними пенсіями. МВФ - 50%-ним дефіцитом бюджету ПФ і чималими ризиками, що система завалиться. Роботодавці - високим рівнем оподаткування фонду оплати праці. Навіть після зниження ставки ЄСВ урядом Яценюка з 36 до 22% вона все одно залишається високою. Для прикладу: щоб виплатити на руки мінімальну зарплату в 3200 грн, треба заплатити в ПФ 704 грн.

Ясна річ, що, враховуючи загальне невдоволення та ризики, що виникають плани реформування. Чиновники МВФ вважають, що з таким дефіцитом (50%) пенсійна система довго не протягне, і пропонують просте рішення, яке працює на Заході, - підвищити пенсійний вік. На думку Фонду, це дозволить скоротити дефіцит ПФ, а також зменшити навантаження на державний бюджет, який зможе направити частину коштів, які наразі спрямовуються на дотацію ПФ, на інші цілі (наприклад, на виплату відсотків за боргами перед МВФ).

Українські чиновники знають, що тема підвищення пенсійного віку в країні вкрай непопулярна серед українців (особливо передпенсійного віку, які приготувалися отримати свою частину ренти для надбавки до зарплати), тому вона для них табу.

Міністр соцполітики Андрій Рева виходячи з соціально-демографічних даних пропонує вік виходу на пенсію не підвищувати, а замість цього змусити всіх, кого тільки можливо, заплатити ЄСВ. За його цілком справедливим підрахунками, наразі 10 млн легально працюючих українців містять 12,5 млн пенсіонерів. Ще 6 млн не сплачують ЄСВ цілком законно (наприклад, індивідуальні селянські господарства), ще 5 млн українців невідомо де: чи то на заробітки, то в тіньовій економіці.

На думку міністра, підвищувати пенсійний вік поки немає сенсу, простіше змусити всіх платити ЄСВ. Проблема в тому, що змусити платити далеко не простіше. Особливо враховуючи, що в тіні українці працюють не тому, що є природженими злочинцями, а тому, що їх не влаштовує занадто високий рівень оподаткування.

Підвищення мінімальної зарплати до 3200 грн і спроба змусити заплатити ЄСВ підприємців-спрощенців не стільки турбота про підвищення добробуту українців, скільки вимушене рішення - хоч якось залатати дірку в бюджеті ПФ.

На думку виконавчого директора Центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна'Дмитра Боярчука, певний ефект за рахунок реалізації пропозицій Реви є. Як мінімум на рівні запланованого бюджету ПФ - дефіцит не виріс, а в структурі ВВП видатки ПФ залишилися на рівні 10,4% ВВП. При цьому не варто забувати, що ще три роки тому витрати ПФ були на рівні 15% ВВП, в 2010 р. на рівні 18%, і, як казав Каха Бендукідзе, "з такими витратами довго не живуть".

Ефект зниження витрат ПФ у структурі ВВП досягнуто не за рахунок будь-якого реформування, а тільки тому, що не проводилося "осучаснення пенсій", інакше кажучи, не перераховувалися пенсії для пенсіонерів старших віків, пенсії не індексувалися. Так що радіти тут нічому, оскільки, як зазначає Андрій Рева, будь-які реформи в пенсійній системі повинні починатися з "осучаснення" пенсій. Іншими словами, напередодні виборів пенсії будуть перераховані, підвищені, і Україна поверне собі звання почесного чемпіона світу у частці пенсійних виплат у структурі ВВП. Далі знову включиться в роботу теза Кахи Бендукідзе про вплив витрат на пенсії на тривалість життя і смерті держави.

Колосальні витрати і низька ефективність пенсійної системи спонукають українських економістів шукати виходи із ситуації. Той же Боярчук зазначає, що покоління нинішніх сорокарічних на виплати з пенсійної системи буде складно розраховувати, як мінімум на тому рівні, який забезпечує безбідну старість. Тому необхідно робити додаткові накопичення самостійно. Варіантами можуть стати золото, антикваріат або "банки Чауса".

У свій час Каха Бендукідзе вважав, що виходячи з історичного досвіду кращим варіантом накопичень на тривалий період (наприклад, на власні похорони) є американський долар. Поки це засіб куди зручніше й ліквідніші, ніж золоті монети або антикваріат, які, по-перше, незручно зберігати і транспортувати, а по-друге, щоб продати їх і отримати гроші, потрібно знайти покупця, що куди складніше, ніж обміняти долари. Втім, треба визнати, що і цей план не позбавлений ризику. На випадок загибелі Америки, яку пророкують російські економісти, надійного бізнес-плану не існує взагалі.

Економіст Данило Монін порахував, що якщо українець буде відкладати $40 в місяць (сьогодні 1120 грн - приблизно сума ЄСВ з середньою ЗП) протягом 30 років, то можна отримувати пенсію $200 (сьогодні 5600 грн) в місяць протягом 20 років, що значно вище поточної пенсії від держави.

Економісту Монину, звичайно ж, не відмовиш у здоровому глузді - відкладати він пропонує в доларах. Проблема в тому, що він пропонує відкладати на депозит під 5% річних у банку. Тут виникають проблеми.

Якщо Валерія Гонтарєва за три роки змогла втричі знизити курс гривні по відношенню до долара і "оздоровити" український ринок на 90 банків, то хто візьметься спрогнозувати, що станеться за 30 років?

Тому треба визнати, що економічні рішення українців не позбавлені здорового глузду, про що свідчить гігантська навіть за світовими мірками сума накопиченої готівкової валюти, яку фахівці оцінюють в $50, а то і $90 млрд.

Є також думка, що момент для реформування пенсійної системи, в тому числі і з підвищенням пенсійного віку, упущений, змусити українців платити більше не вийде, ПФ буде втрачати доходи. Економіст Павло Себастьянович бачить вихід в грузинський досвід. Мінімальна пенсія повинна вважатися соціальною допомогою і виплачуватись тільки у тому випадку, якщо пенсіонер має в ній потребу, що визначається за встановленими критеріями: майно, депозити, діти-е-декларанти, великі покупки і пр. тобто частина людей пенсійного віку, що забезпечили собі безбідне існування, не буде отримувати соціальну допомогу взагалі.

Міркування економіста цілком здорові, але виникає питання, а в чому сенс легальної роботи і сплати ЄСВ, якщо, віддаючи державі 1/5 заробленого тільки в Пенсійний фонд, в результаті не отримати нічого? Як це не прикро, але в XXI ст. "банку Чауса" залишається найбільш ефективним економічним інструментом для українців і головним захистом від мінливості настроїв чиновників, завідувачів грошовим господарством країни.