Победобесный "Шатун". Оппоблок готує особливе шоу на День перемоги
Напередодні нинішніх травневих свят в Україні звично активізувалася доморосла п'ята колона Кремля. Як завжди в її авангарді крокує дружно в ряд проросійська політична надбудова екс-"регіоналів", з 2014 року окопалися під брендом Опозиційний блок.
Власне, ця партія вирішила не просто очолити процес розхитування внутрішньополітичної обстановки в країні усілякими "антифашистськими" гаслами, спущеними явно з Москви під сакральну дату, але і поставити поточний процес "победобесного Шатуна" на достатньо широку ногу. З окремим акцентом, само собою, на українські південь і схід, де позиції "синьо-білих" найбільш помітні. При цьому були зроблені певні оргвисновки з торішньої подібної активності - тепер відомі партійці "світяться" хіба що з телеекранів, а ось під удар кинуті депутати місцевих рад і навіть рядові агітатори, які стоять під брендовими наметами.
До речі, у 2016 році на 9 травня усіх знакових "оппоблоковцев" чекав виключно конфуз. У Києві лідера фракції Юрія Бойка, а також його відомих колег Вадима Новинського, Юлія Іоффе, Євгена Бакуліна і іже з ними поливали водою, зібралася юрба киян "вітала їх багатоголосим "Ганьба!", але вони все-таки змогли під парасолями охоронців підібратися з квітами до Могили Невідомого Солдата в столичному парку Слави.
Ще більш невдало завершилася святкова прогулянка "синьо-білого" нардепа Наталії Королевської в донецькому Слов'янську - її місцеві активісти взагалі облили "зеленкою", закидали яйцями і обсипали борошном. Так що партія змогла лише постфактум поширювати грізну заяву про те, що "радикали при мовчазній підтримці влади намагаються зірвати святкування 9 травня", з обов'язковим використанням для такого випадку абстрактних "не дамо" і "вимагаємо припинити провокації".
Нині від абстрактної риторики вирішено перейти до конкретних дій. Насамперед агітатори "Оппоблока" стали масово розбивати свої намети переважно в містах неокупованій частині Донбасу, Одесі, а також в інших регіонах сходу і півдня країни, в яких збираються підписи громадян за вимоги до української влади. А саме: припинити війну і повернути світ в Україну; забезпечити право говорити і слухати рідною мовою; припинити фальсифікацію історії; забезпечити гідне життя і роботу; зупинити репресії та наступ нацизму. Для тих, хто вимагає більшої розшифровки цих п'яти пунктів, є в наявності спеціальна партійна листівка, яка є, по суті, набором штампів російської пропаганди і гасел з горезвісної кремлівської методички.
Наприклад, за "антивоєнного" вимогу - це "забезпечити виконання Мінських угод" (нагадаємо, вимога адресується не Путіну, а влада України) і "розпочати загальнонаціональний діалог примирення". Щодо "антифашистського" пафосу - "зупинити наступ нацизму в Україні, пропаганду і насадження людиноненависництва" (те, що подібне відбувається тільки в картинці російського телебачення, в листівці, звичайно, не йдеться). В такому ж дусі розшифровується і "мовне" вимога з апеляцією до неіснуючих "рішень, що обмежують використання російської та інших національних мов України".
Мабуть, найбільш привертає передплатників на вулицях соціальна демагогія "Оппоблока" з його закликами "підняти мінімальну зарплату до рівня не нижче 4,5 тис. грн., а пенсії - не нижче 3,5 тис. грн.". Ну а на закуску - "захистити історичну спадщину і народну пам'ять від нацистського свавілля, захистити наші свята: День перемоги, День солідарності трудящих та Міжнародний жіночий день", а також "надати право громадам самостійно вибирати назви міст, вулиць, встановлювати свята, зберігати свою історію і культуру".
До речі, у вимогах щодо останнього пункту вже пішла хвиля по їх реалізації в окремо взятій Одесі. На всю країну пролунало останнє рішення тамтешнього міськради про повернення деяких міських вулицях комуністичних назв. Де крім реінкарнації в одеській топоніміці більшовицького діяча Бабушкіна, радянського письменника Бірюкова і першої жінки-космонавта Валентини Терешкової (між іншим, здорової досі і навіть проголосувала у 2014-му в якості депутата російської Держдуми за анексію Криму) цієї передсвяткової "вишенькою на торті" стало повернення проспекту Небесної Сотні старої назви - проспект Маршала Жукова.
Примітно, що дане рішення Одеської міськради вже стало підставою для порушення прокуратурою кримінальної справи за ч. 2 ст. 436-1 КК України (виготовлення, розповсюдження комуністичної, і нацистської символіки і пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів). Ну а Приморський районний суд Одеси досить оперативно його взагалі скасував, залишивши від усього цього лише відчутне післясмак після гучною піар-акції.
Втім, ініціювали спробу "коммунизировать" одеські вулиці не місцеві "оппоблоковцы", а глава промерської фракції "Довіряй справах" Олег Бриндак. У той же час, сам колишній член Партії регіонів, а нині мер Одеси Геннадій Труханов обмежився закликами не політизувати процес. І навіть поставив на місце завзятого депутата міськради від Оппоблока Богдана Гиганова, який, увійшовши на настільки успішної сесії в раж, заявив про необхідність встановити в Одесі найближчим часом пам'ятник жертвам трагічних подій 2 травня 2014 року. Схоже, Труханів просто порахував, що гнати коней поки не варто, і відновлювати в місті позиції "русского мира" треба не з кавалерійського наскоку, а поступово повільними, але впевненими кроками.
На тлі такої знаменної одеського "прориву до 9 травня" українську п'яту колону Кремля чекала несподівана підніжка. І не де-небудь, а в самої що ні є вотчині Оппоблока - Маріуполі. Спочатку його мер Вадим Бойченко, що виріс, як відомо, під крилом повністю контролюючого місто олігарха Ріната Ахметова, розкритикував слова лідера місцевої "синьо-білої" міський фракції Андрія Федая про "приниження російськомовних жителів з боку центральної влади". Бойченко привселюдно зазначив, що хоча і сам є російськомовним, але не відчуває ніяких утисків ні в Маріуполі, ні в інших містах України. Тобто в силу якихось нових обставин сказав банальну правду. А потім взагалі вбив цвях у кришку труни місцевого "победобесного Шатуна": "Я, як мер, заявляю, що забороняю проведення політичних акцій у місті з 1 по 10 травня".
Можливо, причиною такої позиції маріупольського мера стали профілактичні бесіди з ним в кабінетах Донецької ОВГА, СБУ або штабу АТО - все-таки очолюваний ним місто знаходиться в прифронтовій зоні, що саме по собі збільшує в рази загрози від будь-якої, навіть "дитячої" провокації. Хоча, швидше за все, без дзвінка "шефа" також явно не обійшлося. Що лише підтверджує припущення, що останнім часом Ахметов зовсім не налаштований гратися в політичні ігри своїх соратників по Оппоблоку, сценарій яких має очевидне путінське авторство. А без безпосередньої організаційної та фінансової підтримки з боку тих же "ахметовців" всі ці "безсмертні полиці", навішування на себе "георгіївських стрічок" та інші схожі "святкові акції" приречені закінчитися в цьому році так само безславно, як і в минулому.
