По всій строгості. Депутати відпустили один одному гріхи Добкіним (ІНФОГРАФІКА)
Як найбільш дратівливий громадськість персонаж Михайло Маркович був поставлений в чергу на зняття недоторканності останнім. Як відомо, остання фраза запам'ятовується найкраще. У результаті екс-мер Харкова отримав по всій строгості - він виявився єдиним з шістки, хто не тільки позбувся недоторканності, але і став доступний для арешту і відправки в СІЗО. Як надовго - буде залежати вже від суду і суми застави. Правда, занадто сильно розраховувати, що у одіозного екс-"регіонала" будуть дуже великі проблеми, ніяк не доводиться. Цілком очевидно, що за інкримінований йому злочин буде визначено заставу, який, враховуючи допомогу колег-"оппоблоковцев", виплатити буде нескладно, і вже восени Михайло Маркович зможе виконувати свої прямі професійні обов'язки в парламенті. Судові ж перспективи справи Добкіна теж не виглядають дуже перспективно. Довести провину колишнього мера Харкова в суді прокурорам буде як мінімум дуже непросто.
Тим не менш парламентська процедура отримання дозволу на притягнення до відповідальності та арешт пройшов досить гладко. У провину Добкіну, як відомо, ставляться махінації з харківською землею дев'ятирічної давнини, коли той обіймав посаду харківського міського голови. Однак суть цієї справи не надто хвилювала депутатів. Михайлу Марковичу тут же згадали і загони харківських титушек, і побиття місцевого Майдану, і бандитів з бійцівського клубу "Оплот", багато з яких досі воюють проти України на Донбасі, і мітинги в Харкові під російськими триколорами навесні 2014-го.
Так що мало в кого з нардепів, окрім колишніх "регіоналів", які традиційно кричали про політичні переслідування опозиції, піднялася б рука захистити Михайла Марковича, - занадто вже велика його антимайдановская і русскомирская слава.
Що ж стосується решти п'ятьох фігурантів уявлень ГПУ, то тут все було далеко не так однозначно і одностайно, як з Добкіним. Перед народними обранцями постала непроста дилема. З одного боку, не голосувати за зняття недоторканності з обвинувачених у корупційних злочинах - це підставити себе під критику виборця, для якого депутатський імунітет вже давно є потужним подразником. З іншого - серед цих п'яти депутати майже з усіх великих фракцій (БПП, НФ, Радикальної партії та "Волі народу"), а тому або голосуй проти своїх, або виправдовуйся за подвійні стандарти.
У результаті майже всі депутати у своїх виступах обіцяли голосувати за зняття недоторканності, а кожен другий закликав ліквідувати недоторканність як явище, проте одностайного голосування по усім не вийшло. З п'яти подань на зняття недоторканності позитивне рішення було прийнято лише по трьох. Так, Рада дозволила залучити до кримінальної відповідальності Олеся Довгого з "Волі народу", Максима Полякова з "Народного фронту" і його "спільника" з БПП Борислава Розенблата. У той же час вистави на "фронтовика" Євгена Дейдея і "радикала" Андрія Лозового були дружно депутатами провалені.
Як бачимо, постала перед депутатами дилема, вирішили з допомогою диференційованого підходу. Двох найменш одіозних і обвинувачених у не надто страшних гріхах було вирішено "зрозуміти і пробачити", щоб не ускладнювати внутрішньополітичну ситуацію в парламенті. Як відомо, на підставі аналізу декларації Дейдея, він підозрювався у незаконному збагаченні, проте зміг переконати і Регламентний комітет, і, як бачимо, сесійний зал, що гроші позичив у друга. У свою чергу, "радикал" Лозовій, на думку ГПУ, не заплатив податків з задекларованого ним досить дивного і ніким не оціненого майна у вигляді святих мощей, ікон і тому подібного, однак у цій справі аргументи звинувачення були, напевно, слабкіше, ніж у всіх інших. Допомогла Дейдею і Лозовому і політична доцільність. Значення "фронтовиків" для коаліції і так очевидно, а "радикали", всупереч вічної риторики Ляшко про "президента-бариг" і "незаконному генпрокурора", останнім часом часто голосують і діють у фарватері Банковій.
Іншим трьом пощастило дещо менше, правда, і дісталося їм значно менше, ніж могло б. Рада дружно дозволила залучати до відповідальності і Довгого, і Полякова, і Розенблата, але також дружно не дозволила нікого з них заарештовувати. Так що й ніби вовки ситі, і вівці цілі. Всі троє продовжать жити своєї звичайної депутатської життям, іноді захаживая в ГПУ на допити. А чи дійде справа до суду - питання поки відкрите, тим більше що по справі Довгого досить скоро закінчується термін давності.
До того ж не потрібно забувати, як і в історії з Добкіним, зовсім відверто покривати одіозного соратника Леоніда Черновецького депутати просто не могли, оскільки ризикували нарватися на неабиякий гнів громадськості, частина якої до того ж завчасно встигла зібратися під стінами Ради, щоб народні обранці не розслаблялися. Тут не можна не відзначити, що мітинг проти недоторканності був організований за активної участі "Самопомочі" - єдина з великих фракцій, яка не потрапила під удар Луценка, а тому намагалася максимально використати ситуацію для свого піару. І в залі вони дружно голосували за зняття недоторканності з усіх зі списку, і з трибуни пафосно закликали колег до совісті, і під Верховною Радою міні-майданчик організували.
Що стосується проходять по одній справі Полякова і Розенблата, то в цій зв'язці Борислав Соломонович тягнув обох на дно, а Максим Анатолійович не давав остаточно потонути побратима по нещастю. Власне, відеоматеріали "агента Каті" вже побачила вся країна. Розенблат на цих плівках - головний герой, наговоривший собі якщо не на тюремний термін, то на гарантоване перебування в СІЗО. А ось другому фігуранту, Полякову, пред'явити щось серйозне на підставі наявних матеріалів вкрай складно. Однак прийняти за фігурантам однієї справи два різних рішення (Полякова, наприклад, залишити недоторканним, а Розенблата заарештувати) Рада також не могла з міркувань неприпустимість подвійних стандартів, а тому обрала для обох щадний варіант - скасування недоторканності, але без права на арешт.
Таким чином, народні обранці спробували догодити одразу всім - недоторканність начебто зняли, правда, не всіх, але більшості з та з найбільш одіозних і дратівливих. Самого одіозного та дратівної - Добкіна, навіть одностайно вирішили заарештувати. Михайло Маркович навіть приготувався було вирушати в СІЗО прямо з парламенту, з нагоди чого передав свій натільний хрестик братові. Однак Луценко заспокоїв того, заявивши, що ГПУ на відміну від НАБУ не має права затримувати без санкції суду і запросив "оппоблоковца" особисто з'явитися в прокуратуру для проходження всіх попередніх арешту процедур. В цілому фінальний акорд з Добкіним виявився досить вражаючим і повинен затьмарити собою не надто переконливі історії навколо п'яти попередніх депутатів. Тут і Луценко, і Рада б реабілітувалися перед патріотичної громадськості, принісши їй достатньо "жирну" сакральну жертву.
Таким чином, кожна сестра отримала по сережці. Громадськість задоволена відплатою Добкіну, Луценко підправив свій імідж борця з корупцією і кари для антимайдановцев. У той же час, крім особливо одіозного "оппоблоковца", в СІЗО ніхто поки не відправлений і не ризикує потрапити. Всі фігуранти готові "захищати свою честь в судах", а дійдуть справи до судів взагалі, а якщо і прийдуть, то не розваляться вони там остаточно, - питання далеко не очевидний.
У карткової гри преферанс, популярної в української політичної еліти, подібні партії називаються "Своя гра", коли всі гравці після закінчення розіграшу отримують кількість "хабарів" (картковий термін не має відношення до корупції), на які можуть розраховувати, виходячи з випали їм карт, і не псують гру один одного.
