Слідами Богдана. Що прикриє Гончарук заявою про відставку
Спочатку Олексій Валерійович, чутки про відставку якого розлетілися по країні відразу ж після оприлюднення скандальних записів, всіляко заперечував, що писав заяву про відставку, але вранці третього дня несподівано повідомив, що заяву про відставку таки написав, передавши його президенту "з правом внесення в парламент". Таке рішення Гончарук пояснив прагненням "забрати будь-які сумніви нашої поваги і довіри президента". При цьому Зеленського він назвав "зразком відвертості і порядності", тактовно опустивши тему наявності або відсутності у глави держави "туман в голові" і "примітивних уявлень" про економіці.
Мовляв, у відставку Гончарук як би і не подає, але за Зеленським залишає право звільнити його з посади у будь-який момент, як тільки у того виникне таке бажання або сумнів у повазі та відданості прем'єра. Ось такий щирий і рішучий крок. Правда, у скептично налаштованих українців тут же виникли сумніви в серйозності намірів Гончарука. Вся справа в тому, що за Конституцією прем'єр-міністра призначає і звільняє Верховна Рада і заяву про відставку потрібно писати не президенту, а главі парламенту Дмитру Разумкову.
Правда, Гончарук всі ці сумніви спробував розвіяти вже через кілька годин, коли, хай і з запізненням, з'явився на годину запитань до уряду у Верховну Раду. Там він з трибуни парламенту ще раз запевнив президента у своїй повазі і уточнив, що заяву написав у відповідності з вимогами Конституції - на ім'я спікера, але передав президенту, тому що саме президент як лідер "великої команди" має право вирішувати, хто на якій позиції повинен працювати, а не парламент, який, виходить, для Гончарука на другому місці, щоб там не було написано в Конституції про парламентсько-президентську республіку.
Вийшло у Гончарука розвіяти сумніви в серйозності історії з заявою про відставку? Схоже, не дуже. Адже за спиною прем'єра відразу ж постала усміхнена тінь голови Офісу президента Андрія Богдана, який в свій час встиг повністю дискредитувати "фішку" команди Зе із заявами про відставку без числа. Їх нібито повинні були писати всі члени команди, які призначаються на високі посади, щоб у випадку недовіри або провалів у глави держави була можливість звільнити всіх без бюрократичних зволікань.
Про подібну практику Зеленський заявляв ще під час виборчої кампанії, але на початку серпня минулого року в ЗМІ з'явилася інформація, що Богдан подав у відставку, а одночасно з нею спливла і копія самого заяви голови ВП, правда, з досить дивним формулюванням: "Прошу звільнити мене з займаної посади за власним бажанням з моменту бажання". Зрештою, вся історія з заявою Богдана виявилася досить дурним жартом, перетворила красиву "фішку" у відвертий фарс. Так що немає нічого дивного, що рівно також виглядає і подача заяви Гончаруком, тим більше що ніхто заяви не бачив і що саме там написано - не знає. Та й подано цю заяву було лише тоді, коли Гончарук остаточно переконався, що найближчим часом ніхто його відправляти у відставку не збирається.
Але є у всій цій скандальній історії з записами і заявою про відставку й інший аспект. "Плівки Гончарука" і пішли за ним політичні ігри настільки захопили увагу українців, що ті тут же забули про всіх куди більш важливих скандалах попередніх днів. І про катастрофі "Боїнга" в Ірані, і про підозріло боргом повернення Зеленського з Оману, і про підозри в тому, що в цьому самому Омані президент вів якісь таємні переговори з росіянами, і про безглуздих спробах української сторони відмовчатися, коли весь цивілізований світ публічно говорив про те, що український літак був збитий іранської ракетою...
Ще б пак, не кожен день українці чують, як прем'єр-міністр у вузькому колі міркує про розумових здібностях президента. І хоча автентичність записів поки ніхто не підтвердив, але "радіоп'єса" все одно виявилася вкрай захоплюючою.
Можливо, Зеленському і є за що ображатися на Гончарука, але не можна не визнати, що скандал з прем'єром в деякому роді виявився дуже до речі, змусивши українців забути про нещодавні проколах президента, захопившись новою виставою. Тим часом українська переговорна група в Мінську погоджує нові зони розведення військ на Донбасі, але з-за скандалів на Банковій і Грушевського, на це мало хто звертає увагу.