"Путін — сатана". У яку пастку загнав Онуфрія Конституційний суд

Предстоятель УПЦ МП Онуфрій зараз перед фатальним вибором: порвати з московським патріархатом чи з Україною. Якихось третіх варіантів йому не залишив Конституційний суд України своїм рішенням від 27 грудня.

Яка частина закону головна

Втім, керівництво УПЦ зберігає надію, що можна буде, як і раніше, сидіти на двох стільцях. Про це свідчить повідомлення на сайті УПЦ.

Голова юридичного відділу УПЦ протоієрей Олександр Бахов прокоментував рішення КСУ, яким він визнав відповідними Конституції України зміни до статті 12 закону "Про свободу совісті та релігійні організації", згідно з якими релігійні організації, які мають релігійні центри управління в РФ, повинні це вказувати у своїй назві. "КСУ визнав закон про перейменування конституційним. Водночас слід зазначити, що рішення КСУ не зобов'язує УПЦ змінити свою назву, воно лише стосується відповідності закону про перейменування Конституції України", — зазначив головний юрист УПЦ. Він звернув увагу на те, що "в самому законі відсутня будь-яка згадка про УПЦ", і наголосив, що "УПЦ зареєстрована відповідно до українського законодавства, її засновником є Собор УПЦ, її релігійний центр, як і всі органи управління, знаходяться у місті Києві".

Як бачимо, головний юрист УПЦ наголошує на тому, що це закон про перейменування. Але перейменування – це лише перша частина закону. А є ще й друга частина, яка чітко вказує, яка церква підлягає перейменуванню.

Онуфрій і Кирило повинні відхреститися один від одного обидва

Відповідно до закону, який КСУ 27 грудня визнав відповідним Конституції, він поширюється на ті релігійні організації, у яких наявна хоча б одна із трьох ознак. І в УПЦ наявні дві з цих трьох ознак.

Перша ознака: у статуті релігійної організації, що діє в Україні, містяться вказівки на входження до структури релігійної організації, керівний центр якої знаходиться за межами України. Тут УПЦ може сказати: ми цієї ознаки не маємо, бо до РПЦ не входимо, читайте наш статут, ми звідти всі свідчення нашої приналежності РПЦ вичистили.

Друга ознака: у статуті закордонної релігійної організації, керівний центр якої знаходиться в РФ, містяться вказівки на входження до її структури релігійної організації, що діє на території України, а також на право прийняття статутними органами управління зазначеної закордонної релігійної організації рішень з канонічних і організаційних питань, які є зобов’язуючими для релігійної організації, що діє на території України. Цю ознаку УПЦ має. У пункті 18 глави XI статуту РПЦ сказано: "Українська Православна Церква є самоврядною з правами широкої автономії. У своєму житті та діяльності вона керується Томосом Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року та Статутом Української Православної Церкви, який затверджується її Предстоятелем і схвалюється Патріархом Московським і всієї Русі".

Третя ознака: статутом релігійної організації, керівний центр якої знаходиться в Росії, передбачено обов'язкове входження керівників релігійної організації, що діє на території України, до статутних органів управління зазначеної закордонної релігійної організації з правом вирішального голосу. Цю ознаку УПЦ також має. Предстоятель УПЦ Онуфрій за посадою є членом синоду РПЦ. І він, варто наголосити, не склав із себе ці повноваження.

Отже, згідно із законом, визнаним конституційним, недостатньо, щоб УПЦ відхрестилася від РПЦ. Потрібно ще, щоб РПЦ відхрестилася від УПЦ.

Перспективи: або перейменування, або заборона

Тепер скажемо про розвилку, перед якою опинилася УПЦ. Колишній варіант, тобто сидіти на двох стільцях (бути формально українською, а реально російською церквою), буде все більш скрутним, а потім і зовсім неможливим. Доведеться обирати: Україна чи РПЦ.

Якщо УПЦ обирає Україну, тоді потрібно зробити кілька дуже легких (з юридичного погляду) кроків. Насамперед Онуфрій повинен скласти з себе повноваження члена синоду РПЦ. Крім того, УПЦ має заявити про свою повну автокефалію, всупереч грамоті патріарха Алексія від 27.10.1990, згідно з якою УПЦ "з'єднана з Єдиною Святою Соборною та Апостольською Церквою через нашу Російську Православну Церкву". І, нарешті, позбавитися назви УПЦ, яка фігурує у статуті РПЦ, і взяти собі нову назву — наприклад, АУПЦ (Автокефальна Українська православна церква). Тоді вже не буде відповідності жодному з трьох критеріїв, які б дозволяли стверджувати про входження церкви до складу РПЦ.

Альтернативний варіант – УПЦ обирає РПЦ замість України. Тоді нічого не потрібно робити. Все зробить українська влада. Нагадаємо, що алгоритм дій уже розписаний у рішенні РНБО 1 грудня. Зокрема, там доручено Кабміну у двомісячний термін внести на розгляд Верховної Ради законопроект про неможливість діяльності в Україні релігійних організацій, афілійованих із центрами впливу в РФ.

Що це означає — "афілійованих із центрами впливу в РФ"? Конституційний суд вже підказав: можна записати до законопроекту ті самі три критерії, дослівно, і всі вони вважатимуться заздалегідь конституційними.

Головне значення рішення КСУ саме у цьому. Воно дає владі можливість йти тим самим шляхом, який було накреслено ще чотири роки тому (20.12.2018) законом про внесення змін до статті 12 закону "Про свободу совісті та релігійні організації". Тільки той закон обмежився лише вимогою вказувати належність РПЦ у назві, а новий закон за цю належність заборонятиме.

Чи має влада політичну волю йти цим шляхом? Схоже, зараз так. Про це говорить безліч фактів, і перший із них — це саме рішення КСУ. Воно прийнято за результатами розгляду конституційного подання 49 нардепів ще минулого скликання, внесеного 18 січня 2019 р. Тобто на ухвалення рішення знадобилося майже чотири роки. І можна впевнено стверджувати, що воно виникло завдяки тому, що у влади виникла політична воля.

28 грудня судді КСУ Сергій Головатий та Олександр Петришин, які були доповідачами у цій справі, провели прес-конференцію. Головатий наголосив, що інші гілки влади та повноважні органи, ухвалюючи свої рішення, керуватимуться позицією КСУ за цим законом. Відповідаючи на запитання, чи ухвалене рішення КСУ сприятиме забороні УПЦ МП, Головатий фактично підтвердив, що постановка питання — правильна: "Введення заборон — це до законодавця. Як вчинить законодавець — нічого не можу сказати".

А Петришин додав, що правові наслідки застосування закону перебувають у компетенції Державної служби з питань етнополітики та свободи совісті. Уточнимо, що на виконання рішення РНБО цю службу переведено у пряме підпорядкування Кабміну (що говорить про різке зростання її ролі в системі влади), а 16 грудня вона отримала нового керівника. Ним став відомий релігієзнавець Віктор Єленський, який свою позицію сформулював чітко: "Структури Московського патріархату не повинні бути в Україні. Таким є суспільний запит".

Ще один факт – це реакція на рішення КСУ секретаря РНБО Олексія Данилова. "Не маєте стосунку до РФ, то офіційно відхрестіться, скажіть, що Путін — сатана. Називайте речі своїми іменами, і тоді буде справедливо", — звернувся він до попів УПЦ в ефірі телемарафону. Очевидно, що рішення суду йому подобається. Фактично влада отримала ще один спосіб показати Онуфрію та іншим ієрархам УПЦ, що наразі все серйозно. На додаток до того, що вже показали СБУ своїми обшуками та кримінальними справами та РНБО своїми санкціями.