По закінченню терміну давності. Як Бородай розбалакався про ліквідацію Мотороли
В огляді "ДС" - головні події за останні сім днів, що відбулися на території окупованих районів Донбасу
Повернення на стартові переговорні позиції
Тема розведення сил і засобів в районі Золотого і Петровського продовжилася і на минулому тижні, але вже зовсім без ентузіазму і абсолютно по інерції. Тільки президент Володимир Зеленський все ще витав у "нормандських хмарах", коли, перебуваючи 16 жовтня з візитом у Латвії, навіщо-то заявив, що "в зоні розведення сил у Золотого і Петровського тиша зберігається вже два дні, будемо чекати сім днів тиші". Хоча, як випливає з офіційних зведень штабу ООС, окупанти вели обстріл Золотого з гранатометів і кулеметів і 15 жовтня, і 16-го, а 17 жовтня по цій же дільниці взагалі випустили міни калібру 82 і 120 мм, щоб у кого-то, мабуть, не виникало зайвих ілюзій. У підсумку 18 жовтня міністр оборони Андрій Загороднюк, виступаючи у Верховній Раді, визнав, що зараз розведення військ в Петровському і Золотом неможливо, тому що бойовики не дотримуються домовленості про семиденне припинення обстрілів.
Паралельно чергове засідання Тристоронньої контактної групи, що відбулось у Мінську 15 жовтня, закінчилося нічим, причому український представник у ТКГ Леонід Кучма знову повернувся на колишні переговорні позиції, ніби й не було ніякого узгодження ним "формули Штайнмайера" в тому ж Мінську двома тижнями раніше. Зокрема, він підкреслив, що виконання політичного блоку питань мінських домовленостей можливо виключно за умови виконання низки пунктів, повторюваних Києвом багаторазово всю останню п'ятирічку російсько-української війни.
Зокрема, мова йде про повне припинення вогню, забезпечення ефективного моніторингу СММ ОБСЄ на всій території України і виведення з неї збройних формувань іноземних військ і військової техніки. А також розведення сил і засобів вздовж всієї лінії зіткнення, забезпечення роботи в ОРДЛО ЦВК України, українських політичних партій, ЗМІ та іноземних спостерігачів і встановлення контролю над непідконтрольним Україні ділянкою російсько-українського кордону. Ну а вишенькою на цьому торті стало вимогу Кучми за "розпуску квазигруппировок ЛДНР".
Після цього "за поребриком" стало усіх штормити по-дорослому - самої м'якої формулюванням було "грубе порушення мінських угод". Нарешті, 18 жовтня в окупованому Луганську в якості своєрідного "алаверди" відбувся так званий "флешмоб": привезених з усіх ОРЛО підневільних студентів і старшокласників збудували під пам'ятником Леніна на площі Театральній таким чином, щоб з даху Луганського драмтеатру можна було сфотографувати фігуру "ми хочемо в Росію".
Бородаевские одкровення про ліквідацію "героїв ДНР"
У сусідніх ОРДО ніяких масових дійств не сталося ні з цієї нагоди, ні з приводу третьої річниці ліквідації знаменитого російського "ихтамнета" Павлова по кличці Моторола. Навіть обійшлося без окремого траурного зборів на цей рахунок де-небудь в Донецькій опері, як це практикувалося за часів також ліквідованого Захарченко. Єдине, нинішній ватажок російської окупаційної адміністрації в Донецьку Пушилин таки сходив 16 жовтня на місцеве кладовище "Донецьке море", де поклав квіти на могилу Мотороли, а заодно - і його сусідам Гіві і Захарченко.
Тим часом у Москві в ефірі ультрапропагандистского телеканалу "Царьград" ділився своїми инсайдами перший "прем'єр ДНР", громадянин Росії Бородай, з посмішкою згадуючи і про Захарченко, і про Гіві, і про Мотороле. На якомусь етапі цей персонаж розговорився настільки, що видав буквально наступне: "Я не можу сказати, але постараюся сказати так, щоб було більш-менш зрозуміло. З Моторолою випадок специфічний, тому що він відноситься до категорії розборок з місцевим криміналом". На уточнююче питання про те, чи означає це, що "київський режим" не має відношення до загибелі бойовика, він відповів: "На мій погляд, безпосереднього відношення не має". Тобто вийшов по-справжньому свіжий погляд на багато речей, так би мовити, після закінчення терміну трирічної давності.
Звичайно, бородаевские одкровення потрібно ділити, як мінімум, надвоє. Наприклад, у тому ж "царьградском" інтерв'ю він як "сенсації" тиражував вельми сумнівну версію про те, що Захарченко в ресторані "Сепар" підірвали 70-річні люди похилого віку, які як колишні агенти КДБ СРСР були "осередком глибокого залягання". Проте в темі Мотороли Бородай зробив, можливо, навіть несвідомо, але справді добру справу - спустив цього "героя ДНР" на рівень типового злочинця, просто "склеившего ласти" в результаті звичайних кримінальних розборок. Ким, власне, Моторола і був.
Розслідування зникнення в ОРДО агента ФБР
Днями подій на Донбасі було присвячене окреме журналістське розслідування авторитетного американського видання The Wall Street Journal. Правда, стосувалося воно не аналізу перспективи досягнення миру поточної розстановці сил на донбаському фронті, а одному приватному нагоди сумного перебування в ОРДО американського громадянина, який до того ж позаштатним співробітником ФБР.
Як пише WSJ, після того, як росіяни збили малайзійський "Боїнг", спеціаліст з ісламського тероризму Білл Рейлі на прохання свого куратора Тіма Рейнтджеса відправився на ростовську базу сепаратистського руху "Новоросія" і через деякий час зник за нез'ясованих обставин. Тільки через три роки після зникнення - у листопаді 2018-го - його родичам повідомили, що тіло Рейлі знайшли ще в липні 2015-го у водосховищі поблизу українського села Дібрівка Шахтарського району Донеччини (нині окупована частина Донбасу), неподалік від кордону з Росією.
Згідно свідоцтва про смерть, причиною загибелі стали "проникаючі ножові поранення в область грудної клітини", Рейлі поховали в Шахтарську, але в квітні 2019-го його батьки зуміли перепоховати тіло сина в Детройті. Тепер родичі загиблого в ОРДО американця, за словами журналістів, намагаються з'ясувати подробиці "місії Рейлі" безпосередньо в ФБР, але там заперечують свою причетність до відрядженні власного агента і називає його поїздку "самовільним подорожжю".
