Плюшки для еліти. Чого чекати українцям від нововведень у валютному законодавстві
Даний законопроект повинен, за ідеєю авторів, найближчим часом побудувати "валютну Європу" в нашій країні. У пресі миттєво розгорнулися неабиякі баталії щодо законопроекту, причому в якості ілюстративного матеріалу в основному "гуляють" презентації з Інститутської.
Складається враження, що багато експерти, обговорюючи новацію, просто не читали законопроект, хоча зробити це зовсім не важко: з десяток сторінок читаються досить легко, адже текст так і пересипана "загальними місцями" і непотрібними, дублюючими нормами, встановленими, наприклад, Конституцією. Начебто "гривня - єдиний законний засіб платежу на території України".
Експрес-аналіз законопроекту дозволяє зробити кілька попередніх висновків.
Перший - стислість - сестра таланту, у всякому випадку - юридичної.
Другий - презентація законопроекту набагато цікавіше його тексту.
Третій - істотно розширюються повноваження НБУ у частині "доврегулювання" з допомогою підзаконних нормативно-правових актів регулятора (інструкції, положення тощо). Реально простіше "оперувати" з валютою зможуть приблизно 2-3% українців, які їздять за кордон і вкладаються там на суму, що перевищує 10 тис. євро за раз.
Для таких щасливчиків відтепер буде дозволено просте інформування НБУ про проведені операції.
Тобто чиновник, "отшопленный" дружиною, дочками на Via Montenapoleone в Мілані на суму в кілька десятків тисяч європейських грошових знаків, зможе просто повідомити про це в НБУ і спати спокійно... Але не будемо скептиками, а спробуємо розглянути контури чорної кішки в темній кімнаті, тим більше що вона там є - то є спробуємо знайти якийсь позитив.
Перший Позитив
Будь-який новий закон, навіть написаний студентом першого курсу юрфаку з орфографічними помилками, буде краще того, що ми зараз маємо. Багато років країна жила за стародавнім "талмуду" під назвою "Декрет про систему валютного регулювання і валютного контролю", прийнятому в далекому 1993 р. Чому саме декрет, а не закон? Справа в тому, що в той перехідний період для прискорення "ринкових" перетворень Кабінет Міністрів був наділений правом видавати декрети, які за своєю юридичною силою прирівняні до законів. Навіть не заглиблюючись у суть цього "середньовічного манускрипту", завчено напам'ять банківськими службовцями відділу валютного контролю, основний висновок можна зробити лише за назвою: ключові слова у декреті - "регулювання" і "контроль". Саме так держава розуміла свою роль на етапі переходу від планової економіки до ринкової. На практиці ми отримали, з одного боку, валютну систему, де нічого не можна, з іншого - регулятивного монстра в особі уповноважених державних органів, які могли "не можна" змінити на "можна". І все це на тлі драконівських покарань за порушення валютного законодавства. Не можна, наприклад, розраховуватися готівковою валютою - у судовій практиці були реальні випадки, коли прості українці отримували справжні строки за покупку на базарі автомобільних покришок за сто доларів. Відкривати рахунки за кордоном без індивідуальної ліцензії НБУ, до речі, теж було не можна. Але їх відкривали, і зараз більшість діючих політиків та бізнесменів навіть середньої руки такі рахунки мають, а індивідуальні ліцензії - ні.
В результаті дозріла критична ситуація: при бажанні за порушення валютного законодавства можна було посадити всю країну.
Щоб припинити такий "бєспрєдєл", відповідні статті декриміналізували, але декрет залишили багато хто по-старому боялися і йшли на Інститутську за "цидулкой".
Крім того, наявність повністю "скам'янілою", але чинної законодавчої норми, що дозволяло проводити інформаційні атаки практично на будь-якої людини, який займався бізнесом в Україні в останні пару десятків років. Наприклад, весь так званий скандал офшорний, срикошетивший в тому числі і по чинному президенту України, був сконструйований на підставі єхидного питання в стилі Сліпого П'ю з "Острова скарбів": "де карта?". Іншими словами, де індивідуальна ліцензія НБУ для здійснення інвестицій за кордон у вигляді купівлі корпоративних прав офшорної компанії? Те, що таких ліцензій немає у 99% діючих бізнесменів і політиків, нікого при цьому не цікавило.
Другий Позитив
Україна останнім часом досить успішно інтегрувалася в європейський простір щодо вільного руху товарів і послуг. "Гібридно" адаптується і до вільного руху трудових ресурсів. А ось з вільним рухом капіталу поки що не складається. Відповідна директива ЄС 88/361 передбачає повну лібералізацію каналів руху всіх видів капіталу на загальноєвропейському просторі. Тому, якщо Україна планує продовжити рух на шляху євроінтеграції і включитися в європейський ринок фінансових послуг, нашим чиновникам доведеться відмовитися від самого солодкого: контролю за валютними потоками.
Третій Позитив
У законопроекті закладено достатньо здорова філософія (правда, не знайшла поки належного втілення в тексті) про поетапну заміну валютного контролю податковим, як це зробили в США і ЄС.
У минулому році завершився 70-й Конгрес Міжнародної податкової асоціації в Мадриді, на якому були підведені підсумки впровадження BEPS - 15 норм по боротьбі з ухиленням від сплати податків. Дані заходи імплементуються в ЄС та країнах, що входять в Організацію економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). У США існує ще система податкової звітності з закордонних рахунків (FATCA), яка контролює доходи американських громадян в інших державах. Суть цих систем досить проста: заплати податки і ганяй свої гроші по світу без всяких проблем і валютного контролю.
Простими словами: не потрібно інвесторам і бізнесу ускладнювати життя, які платять податки і при цьому в Україні стикаються, наприклад, з проблемою репатріації дивідендів та достроковим погашенням кредитів нерезидентів, а тим, хто податки не платить і при цьому формально не порушує валютне законодавство.
На карті імплементації стандартів BEPS Україна поки у переліку 26 "помаранчевих" країн, які ці норми в належній мірі не застосовують.
Для того, щоб максимально спростити валютне регулювання, Україні належить адаптувати заходи BEPS і залити "гаряченького" за комір деяким вітчизняним фінансово-промисловим групам, люблячим продавати сировину через систему міжнародних фірм-прокладок.
Великі перспективи
У НБУ визнають, що дерегуляція валютного ринку можлива лише за таких умов: встановлення прозорих механізмів оподаткування КІК (контрольованих іноземних компаній); розшифровка фінансової звітності наших ФПГ по всіх країнах, де вони здійснюють свою операційну діяльність; встановлення правил обмеження фінансових операцій з пов'язаними особами; перегляд міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Є й інші пункти у значному списку, після реалізації якого наші олігархи будуть відчувати таку особисту неприязнь до творців реформ, що, як казав герой старого радянського фільму, "їсти не можу".
Україні варто було б більш сміливо піти вказаним шляхом. Зокрема, можна було б ввести таке поняття, як "підтверджена сума капіталу".
Простими словами: якщо резидент країни (фізична або юридична особа) сплатив встановлені податки і володіє певним гривневими залишком грошових коштів, він має право розпоряджатися ним як йому заманеться: поміняти на тугрики, внести у виборчий фонд кандидата в президенти США, витратити на вулиці червоних ліхтарів в Амстердамі... На перехідний період в три-п'ять років можна було б встановити поступово снижаемый додатковий збір на репатріацію доходів за кордон в розмірі 5-10-15%, стягується в іноземній валюті і направляється на поповнення спеціального субрахунку в структурі золотовалютних резервів НБУ. Отримали б якийсь аналог українського BEPS. Крім того, можна було б піти на максимальне спрощення операцій нерезидентів з ЄС і США в частині розрахунків валютою на території України та скасування так званих "інвестиційних" рахунків, які заганяються іноземні інвестиції.
В іншому випадку навіть самий просунутий закон перетворюється на декларацію про добрі наміри. Звичайно, добре, що в ньому записаний принцип "що не заборонено, те дозволено", але він сам по собі діє в повсякденній практиці, так би мовити апріорі. Додаткові статті закону для цього абсолютно ні до чого, адже законодавчі акти не повинні дублювати загальноприйняті, прописні істини.
