По кому, крім Ахметова, вдарять санкції Кремля (ІНФОГРАФІКА)
Екологічна катастрофа в окупованому РФ Криму і серія загострень у ході війни на сході України хоч і привернули увагу міжнародного співтовариства, аж ніяк не змусили Кремль відступити. Навпаки, українська порядок денний на нещодавній Генасамблеї і в Радбезі ООН, дебати навколо резолюцій по Криму і введення міжнародних миротворчих сил в ОРДЛО, обстановка в Азовському морі демонструють, що і стилістика дій, і цілі Москви на українському напрямку залишаються колишніми. А тому цілком слушним виглядає питання: до яких форматів тиску Кремль вдасться в подальшому?
На думку "ДС" і Центру вивчення Росії та окупованих територій, до таких слід віднести ескалацію в Азовському морі, посилення тиску на українських олігархів, дипломатичні та інформаційні диверсії і - останнє за списком, але, мабуть, перше за важливістю - активне втручання у виборчі процеси. Наш погляд на те, в яких формах це буде відбуватися і як цьому протистояти, читайте у другому щорічному спеціальному дослідженні "П'ятий рік війни: нові виклики для України".
Нагадаємо, попереднє наше дослідження, присвячене проблемі окупованих територій, було оприлюднено у жовтні 2017 р. і називалося "Окупований Донбас: економіка, демографія, групи впливу. Стратегії для України".
Коли ця стаття вже вийшла на сайті "ДС", стало відомо, що Путін підписав указ про введення санкцій проти України.
Ще восени Москва може затвердити чорний список українських компаній та фізичних осіб, на яких поширюються обмежувальні заходи. Офіційна причина появи такого списку - зниження негативного впливу на російську економіку в зв'язку з уже введеними проти Росії санкціями. Насправді ж дамоклів меч санкцій стане найпотужнішим інструментом впливу на " українських олігархів, чий бізнес орієнтований на Росію. А при бажанні господаря Кремля - здатний серйозно вплинути на економіку України. Проблема лише в тому, що удар по більшості можливих больових точок української економіки може виявитися не менш болючим і для самої Росії.
Як може відповісти Росія
Джерела в російському уряді, на які посилаються російські ЗМІ, говорять, що дії РФ нібито будуть дзеркальним відповіддю на аналогічні кроки України. На сьогоднішній день в санкційний список Києва внесено 1748 фізичних та 756 юридичних осіб. Обмежувальні заходи встановили заборону на повітряне сполучення між двома країнами, роботу в Україні російських банків і платіжних систем, соціальних мереж і телеканалів, окремих IT-компаній і зробили нев'їзними осіб, причетних до російської агресії проти України. Крім того, Київ відмовився від закупівель російського газу.
Палітра російських санкцій проти України може бути набагато різноманітнішими. З одного боку, нещодавно прийнятий закон РФ "Про заходи впливу на недружні дії США та інших іноземних держав" обумовлює не надто об'ємний пакет можливих кроків. Наприклад, може бути припинено або зупинено співпраця російських компаній з недружніми державами та організаціями в різних галузях і введено заборону або обмеження на ввіз продукції і сировини з таких країн. Аналогічна заборона може бути встановлений на вивезення сировини з РФ організаціями, що знаходяться під юрисдикцією недружніх іноземних держав. З іншого боку, всі рішення на відкуп господареві Кремля віддає маленька законодавча застереження про можливість вводити й інші заходи впливу" згідно з рішенням президента. Про те, що остаточне рішення "стратити або помилувати" буде приймати особисто Путін, фактично йдеться в його указі від 4 червня, згідно з яким заходи впливу щодо іноземних держав і організацій, посадових осіб і громадян будуть вводитися урядом за рішенням президента.
Паливо поза грою
У теорії будь-які санкції покликані насамперед максимально послабити економіку держави-супротивника і таким чином змусити його йти на поступки. Дотримуючись цієї теорії, Росія в першу чергу мала б обмежити поставки в Україну самих затребуваних у нас російських товарів.
На третьому місці в структурі російського імпорту стоять ядерні реактори. На їх частку за результатами п'яти місяців нинішнього року припадає 4,4% всіх поставок з РФ. Однак таке рішення боляче вдарить насамперед по російському ядерному монополісту. Адже Україна досі залишається найбільшим зарубіжним покупцем палива "Росатому". Хоча з кожним роком наша потреба у російських поставках неухильно скорочується. І це сильно б'є по доходах "Росатому".
До початку військової агресії Росії на український ринок припадало близько 25% всього російського експорту ядерного палива, а щорічний обсяг поставок російська корпорація оцінювала в $600 млн. Цей рівень, на відміну від інших зовнішньоекономічних операторів, навіть з підвищенням ($610 млн) підтримувався в 2015 р. Це становило до половини експортної виручки підрозділу "Росатому" - корпорації "ТВЕЛ".
Однак у 2016 р. Україна прийняла рішення диверсифікувати постачання і отримувати п'ять з 15 партій палива від американської "Вестінгауз", на яку до цього доводилося всього 7% українського імпорту ядерного палива. В результаті за підсумками 2016 р. "ТВЕЛ" отримав всього $451 млн, або менше 30% від загальної виручки.
Вже до кінця минулого року на "Вестінгауз" припадало 40% усіх поставок ядерного палива в Україну, а в нинішньому частка американської компанії може зрости вже до 55%. В результаті "Росатом" недоотримає не менше $300 млн. Зовсім недавно деякі російські експерти не виключали, що "Росатом" може подати в суд на "Енергоатом" за невиконання довгострокових контрактів. Зокрема, за цим контрактом у тому ж 2016 р. російська компанія повинна була забезпечити 12 з 15 діючих блоків українських АЕС. Тому малоймовірно, що Путін власноруч сприятиме подальшому зниженню доходів однією з ключових компаній. Тим більше, що цей крок тільки прискорить подальше розширення кооперації України з "Вестінгауз".
Неефективним буде і введення обмежувальних заходів щодо поставок нафтопродуктів, які у структурі російського імпорту в Україну за підсумками січня-травня 2018 р. склали 20,6%. У минулому році третина всього імпортованого дизпалива і автогазу були поставлені з Росії. Проте в разі введення заборони на імпорт цих товарів з Росії вони просто будуть завозитися в Україну через інші країни, наприклад через Білорусь, на яку нині припадає понад 40% всіх поставок палива на український ринок. Це, правда, ускладнить логістику, в результаті чого дизпаливо і автогаз можуть подорожчати. Але спровокувати дефіцит цих товарів на українському ринку російські санкції не зможуть. Тим більше, що Україна також може наростити імпорт нафтопродуктів, скажімо, з Литви і Туркменістану.
Ахметова зачеплять за вугілля і метал
Погратися з можливим введенням обмежувальних заходів Кремль може стосовно вугілля, який в загальній структурі російського імпорту на наш ринок займає 26%. За даними ГФС, за сім місяців 2018 р. Україна закупила вугілля антрациту у Росії на суму $1,1 млрд. На російські поставки припало 62% від загальної кількості імпортного вугілля в країні.
Україна поступово скорочує споживання російського антрациту. За інформацією "Держзовнішінформу", в минулому році частка російського антрациту на нашому ринку склала 78,6%. Однак позбутися цієї залежності неможливо одномоментно. Щоб застрахувати себе від можливої загрози припинення російських поставок, Україна вже почала переводити свої ТЕЦ з антрациту на вугілля газової групи. Але щоб переобладнати всі ТЕЦ, знадобляться до півтора років і значні фінансові вкладення. Поки процес не закінчений, нам необхідний стратегічний запас антрациту. Згідно з урядовим планом з підготовки до опалювального сезону 2018-2019 роках в Україні повинен бути створений запас антрациту в обсязі 1 млн т. Хоча, як повідомляє Міненерговугілля, за станом на 21 серпня запаси вугілля в Україні нижче торішніх на 13,6%. Україна може забезпечити альтернативні поставки американського та південноафриканського вугілля, який коштує дорожче російського. Але якщо нам доведеться терміново укладати контракти в умовах обмеження російських поставок, ціна може збільшитися ще на 10-15%.
Втім, економічно Росія і сама не зацікавлена в обмеженні поставок вугілля в Україну. Оскільки це автоматично призведе до подорожчання утримання терористичних організацій ДНР і ЛНР, звідки зараз поставляється вугілля в Україну через Росію. Але можливість введення вугільних санкцій може стати ефективним інструментом тиску - шантажуючи припиненням поставок, Кремль намагатиметься перед виборами змусити грати в російську гру Ріната Ахметова, чий енергохолдинг ДТЕК є найбільшим у всіх сферах, пов'язаних з тепловою генерацією. У 2017 р. компанія завезла 2,07 млн т вугілля, і найбільшим постачальником стала її дочірня структура - шахтоуправління "Обухівське", яке видобуває антрацит у Ростовській області РФ (Західний Донбас). Крім того, за інформацією "БизнесЦензор", зі своїх шахт в Росії холдинг Ахметова завіз 826 тис. т вугілля для Луганської ТЕС, що входить до "ДТЕК Східенерго". Якщо росіяни припинять експорт вугілля в Україну, це вдарить як по тепловій генерації, так і за металургії нашої країни.
Додатковим і не менш болючим аргументом Кремля в переговорах з Ахметовим може стати перспектива блокади Азовського моря, у тому числі Маріупольського порту, через який йде на експорт великий обсяг його продукції металургійних підприємств
Хто потрапить у чорний список Путіна
За інформацією російського "Комерсанта", санкції можуть торкнутися кілька сот фізичних та юридичних осіб. Ніщо не заважає Кремлю піти по шляху обмеження ввезення товарів найбільш чутливих для України статей двосторонньої торгівлі. Найбільшу частку від усього експорту в Росію (14%) займає штучний корунд. Найбільшим постачальником цього товару є Запорізький абразивний комбінат, що входить в орбіту впливу Миколи Мартиненка - одного зі спонсорів "Народного фронту". Зараз запорізьку продукцію купують, зокрема, ЗАТ "Златоустівський абразивний завод" і ВАТ "Білгородський абразивний завод". Однак підприємства цілком можуть переорієнтуватися, скажімо, на китайських постачальників.
Загроза запровадження санкцій може нависнути над корпорацією "Інтерпайп", яку пов'язують з Віктором Пінчуком. На трубні поставки припадає 2,6% усього українського експорту в Росію. При цьому продукція "Інтерпайпу" не раз потрапляла в Росії під антидемпінгові розслідування. Не виключено, що російські трубники намагатимуться позбутися від конкурента, продавивши зараз введення щодо нього обмежувальних заходів.
"Комерсант", посилаючись на свої джерела в російському уряді, повідомляє, що в першу чергу санкції можуть торкнутися українських компаній - виробників добрив, оскільки санкції України торкнулися російські "Фосагро" і "Єврохім". Хоча такий крок буде виглядати нелогічно. Адже постачання українських добрив в Росію і ЄАЕС мізерно малі - близько $1 млн в 2017 р., тоді як експорт із РФ в Україну в минулому році склав 870 тис. т азотних добрив на $206 млн, змішаних добрив - 2 млн т на $520 млн (за фосфорним і калійним добривам він вкрай незначний).
Однак така інформація може виявитися цілком правдивою. Адже, швидше за все, у початковий варіант санкційного списку потраплять компанії та фізичні особи, яким обмеження не доставлять особливих незручностей.
Читайте також: П'ЯТИЙ РІК ВІЙНИ: НОВІ ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
