"М'який інструмент" для Ради. Що робили депутати Зеленського, Порошенка та Тимошенко у закарпатському лісі

Вибори в Україні будуть не раніше, ніж за півроку після закінчення війни. Про це домовилися лідери фракцій та груп Верховної Ради на зустрічі, організованій за участю європейських та американських інституцій. Про існування такого документа згадав голова фракції "слуг народу" Давид Арахамія у нещодавньому інтерв'ю Наталії Мосейчук (Раєвській) на "1+1".

"Є така справа — Діалоги Жана Моне. Коли беруть усіх голів фракцій і ми сідаємо в офрек-режимі [off the record — не для запису] за фасилітації [під керівництвом] колишнього очільника Європарламенту Пета Кокса. Ми на останньому тижні це робили, і ми підписалися всі, що ми проти того, щоб були вибори до кінця війни, — розповів Арахамія. — Я вважаю, що це треба донести до всіх, щоб усі врешті-решт заспокоїлись і сфокусувалися на тому, що нам потрібно перемагати. І всі ми це зафіксували в письмовому вигляді як меморандум серед всіх політичних сил".

Навіщо це Євросоюзу та США

Тут необхідно зробити кілька пояснень про роль західних інституцій. Насамперед, що таке Діалоги Жана Моне.

Француз Жан Моне (1888-1979) був першим президентом (1952-1955) вищого органу Європейського співтовариства вугілля і сталі, тобто того об'єднання, яке потім поетапно перетворилося на Євросоюз. У 1978 році було створено Фонд Жана Моне. У березні 2015 року президентом цього фонду став колишній голова Європарламенту (2002-2004) ірландець Пет Кокс. А в липні того ж року Пет Кокс очолив місію Європарламенту, покликану сформувати "дорожню карту реформ" Верховної Ради України.

Тим часом у Раді наростали міжфракційні конфлікти. І для успіху місії Кокса виявилося необхідним налагодити діалог усередині Ради. Так у Кокса народилася ідея Діалогу Жана Моне. Вона була підтримана Європарламентом.

"Діалог Жана Моне за мир та демократію — це інструмент, розроблений Європейським парламентом у галузі парламентського посередництва та діалогу. За допомогою Діалогу Жана Моне Європейський парламент зміцнює здатність політичних лідерів розвивати справжній міжпартійний діалог та досягати консенсусу, необхідного для створення демократичної парламентської культури та довіри", — розповідає сайт Європарламенту.

Наголосимо, що цей "м'який інструмент" був розроблений Європарламентом спеціально для Верховної Ради України. Експеримент був визнаний вдалим, і у 2018-2020 роках три Діалоги Жана Моне були проведені для парламенту Північної Македонії. За дещо зміненою методикою було організовано Європарламентом міжпартійні діалоги у Народній Скупщині Сербії у 2019-2022 роках.

Але повернімось до нашої Верховної Ради. Перший Діалог Жана Моне відбувся у жовтні 2016 року в будинку Жана Моне у Базош-сюр-Гвіонні неподалік Парижа. Потім у різних місцях було проведено ще п'ять діалогів для Ради VIII скликання, останній (шостий за рахунком) у травні 2019 року. Тобто діалоги організовувалися кожні півроку. Черговий, сьомий Діалог Жана Моне відбувся у листопаді 2019 року, вже після позачергових виборів нардепів.

А потім три роки — 2020, 2021 та 2022 — жодного Діалогу Жана Моне для Верховної Ради не проводилося. "Слуги народу" відчували себе господарями в Раді і не потребували ані діалогу з іншими фракціями (навіть під час повномасштабної війни), ані реформування Ради. І вислуховувати поради від західних партнерів вони також не мали бажання.

Однак у 2023 році ситуація змінилася. У Раді наростали внутрішні конфлікти, і однією з причин був саботаж багатьма "слугами народу" законопроектів, на прийнятті яких наполягали західні партнери та кредитори — Євросоюз, США, НАТО, G7, МВФ. У західних інституцій виникло бажання у неформальній обстановці провести з керівництвом Ради та лідерами фракцій та груп виховну та роз'яснювальну роботу. І діалоги під керівництвом Пета Кокса поновилися.

27-29 квітня у Любліні у Польщі відбувся восьмий Діалог Жана Моне, а дев'ятий — 10-12 листопада у селі Тур'я Пасіка на Закарпатті. Варто наголосити, що обидва ці заходи були організовані за участю Європейського Парламенту, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Національного демократичного інституту (NDI). Тобто до процесу м’якого впливу на нашу Раду підключилися американці.

Пет Кокс — це не Тіні Кокс

Заслуговує на окрему увагу провідник цього впливу — Пет Кокс. Він уже 12 років глибоко занурений в українську політику. З червня 2012 року разом із екс-президентом Польщі Олександром Кваснєвським він був співголовою Спеціальної моніторингової місії Європарламенту, яка опікувалась долею Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та інших в'язнів режиму Януковича. У рамках цієї місії Кокс та Кваснєвський за 17 місяців здійснили 27 спільних візитів до України. А з липня 2015 року Кокс, як уже було сказано, керує програмою Європарламенту з підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України. У цій якості (поза рамками Діалогів Жана Моне) він багаторазово приїжджав до України. Тобто Пет Кокс — це унікальний європейський діяч, який особисто знайомий із ключовими фігурами різних фракцій у трьох Верховних Радах — VII, VIII та IX скликань. І, звісно, внутрішню кухню української політики він теж чудово знає. Тому завдання неформально (в офрек-режимі, як згадав Арахамія) поговорити з українськими політиками та дохідливо пояснити їм побажання та попередження західних партнерів — це місія якраз для Пета Кокса.

Завданням дев'ятого діалогу Жана Моне було переконати всі парламентські партії в тому, що зараз вони мають сконцентруватися на законах, необхідних для вступу до НАТО, а про вибори краще забути до кінця війни. І Пет Кокс за підсумками триденних неформальних обговорень із 17 нардепами у закарпатському лісі звітував про успішне виконання завдання. Він заявив, по-перше, про "ряд стратегічних консенсусних рішень, узгоджених кожною фракцією (групою) та присутніми народними депутатами України щодо рішучості якомога об'єднаніше працювати над реалізацією цілей євроатлантичної політики України". По-друге, він оголосив про перенесення виборів: "Я також дуже задоволений, що фракції домовилися про принципи проведення майбутніх вільних та чесних національних парламентських і президентських виборів після закінчення війни та воєнного стану". Його слова "я дуже задоволений" красномовно свідчать про те, що західні партнери вимагали саме такого результату.

Раніше часто можна було почути, що на Заході немає єдиної позиції щодо наших виборів. Або навіть, що Захід вимагає від нас виборів. Наприклад, у травні президент Парламентської асамблеї Ради Європи нідерландець Тіні Кокс (Tiny Kox), якого, звісно, не слід плутати з ірландцем Петом Коксом (Pat Cox), заявив, що він наполягає на необхідності проведення Україною парламентських та президентських виборів навіть за умов воєнного стану. У липні, посилаючись на Тіні Кокса, про це заговорив голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. "Ми маємо розуміти, що не має бути застою демократії. І саме тому президент ПАРЄ пан Кокс та інші колеги говорять про те, що все-таки необхідно докласти зусиль, щоб здійснити це [вибори]", — заявив він в ефірі телемарафону.

Зараз під цією дискусією підведено рису. Євросоюз і США побачили, що тільки-но в українському повітрі запахло виборами, здатність Верховної Ради приймати потрібні закони різко знизилася. І взагалі, багато політичних гравців почали керуватися більше електоральною логікою, ніж спільними інтересами країни. Тому західні друзі вирішили попросити нас забути про вибори до кінця війни. І дев'ятий Діалог Жана Моне призвів до жаданого консенсусу.

Питання після крапки

Серед 17 нардепів, які зібралися у Тур'їй Пасіці, були значні парламентські постаті. Від партії "Слуга народу" — перший віце-спікер Ради Олександр Корнієнко, лідер фракції Давид Арахамія та ще три депутати. Від партії "Батьківщина" — віце-спікер Ради Олена Кондратюк, лідер партії та фракції Юлія Тимошенко та її заступник Сергій Соболєв. Від партії "Європейська солідарність" — співголова фракції Ірина Геращенко та ще два депутати. Від партії "Голос" — голова фракції Олександра Устинова та ще депутат. Також там були два представники групи "Довіра", по одному — від груп "Платформа за життя та мир" (уламок ОПЗЖ) та "За майбутнє".

Підписалися вони під тим, що майбутні парламентські та президентські вибори "проводяться після завершення війни та завершення дії воєнного стану із часом, достатнім для підготовки проведення виборів (не менше 6 місяців після закінчення воєнного стану) на основі діючого Виборчого кодексу". Втім, правила виборів все ж таки можуть бути змінені. "В рамках наступного Діалогу Жана Моне ми продовжимо наш обмін думками щодо принципів, що можуть стати наріжними каменями майбутніх виборів в Україні. Учасники Діалогу погодились працювати над розробкою спеціального закону, який врегулює особливості проведення перших післявоєнних виборів", — анонсується у документі.

На цьому можна було б поставити крапку, але доводиться ставити питання, навіть два.

Перше питання — як довго протримається консенсус у Раді. У підписаному документі сформульовано цілу низку зобов'язань, які мають бути виконані немов би замість виборів — щоб західні партнери мали підстави стверджувати, що в Україні зберігається демократія.

Наприклад, щодо парламентського телеканалу "Рада", який зараз працює на телемарафон, тобто на Банкову. У документі сказано, що парламентські інформаційні ресурси мають "працювати із забезпеченням принципів політичного плюралізму (пропорційного представництва депутатських фракцій та груп) та свободи слова". Проте канал "Рада", як і раніше, обслуговує монополію Банкової, а не парламентський плюралізм.

Аналогічні обіцянки є щодо парламентської дипломатії, тобто закордонних поїздок нардепів. У документі обіцяно "забезпечення пропорційного представництва у парламентських асамблеях, міжнародних форумах, а також участі у заходах міжпартійної дипломатії".

Окремо обіцяно "забезпечення представництва меншості у розподілі керівних посад у комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова". Посада голови комітету залишається вакантною вже понад два місяці після того, як з неї прогнали депутата від ОПЗЖ Нестора Шуфрича. Дві інші посади у комітеті (заступник голови та секретар) зайняті "слугами народу".

Вже зараз видно, що "слуги народу" не поспішають зміцнювати парламентський плюралізм, попри рекомендації західних друзів. А це підвищує шанси нових конфліктів у Раді, що загрожує втратою нею працездатності.

Друге питання — які наміри Банкової. Адже документ, підписаний представниками парламентських фракцій та груп, це не закон, а лише декларація про наміри. І якщо воєнний стан раптом припиниться, то ЦВК зобов'язана буде одразу оголосити парламентські вибори. Жодні парламентські документи їй цього не заборонять. Для призначення президентських виборів потрібна постанова Верховної Ради. Якщо прийде вказівка з Банкової, сумнівно, щоб "слуги народу" не послухалися, посилаючись на папір, підписаний у закарпатському лісі.

Журнал The Economist, наприклад, розповідає (не розкриваючи своїх джерел) про падіння рейтингу Володимира Зеленського: "Цифри, датовані серединою листопада, показують, що довіра до президента впала до +32%, що вдвічі менше, ніж у шанованого генерала Залужного (+70%). Шеф шпигунства України Кирило Буданов теж має рейтинг вище президента (+45%)". Журнал наголошує, що на даний момент вісім із десяти українців виступають проти самої ідеї проведення президентських виборів, які мали б відбутися у березні наступного року. "Президент також виключив їх, пославшись на воєнний стан. Але падіння рейтингу все ж таки може переконати його змінити свою думку", — вважає The Economist.

Отже, Діалоги Жана Моне — це, звісно, чудово, але, за всієї поваги до Пета Кокса, поки що не факт, що його місію виконано. І що вона здійсненна.