Поганий і дуже поганий. Чому Зеленського чекають тільки два сценарії розвитку подій

Минулі вихідні ознаменувалися двома гучними демаршами проти Зе-влади. Перший - у Черкасах, де виконком міськради вирішив послабити карантин з 1 травня, хоча в Україні такі заходи заплановані тільки з 11 травня. Другий - в центрі Києва на Майдані Незалежності та під будівлею президентського Офісу на Банковій, де 3 травня провели акцію протесту підприємці.

Природа обох демаршів однакова. Це протест не проти карантину, а проти несправедливості, коли рядовим підприємцям - карантин, а підприємцям, близьким до влади, - звільнення від карантину.

Тригерами, що викликали демарші, стали "Епіцентр" і "Велюр". І це підкреслюють організатори протестів. Мер Черкас Анатолій Бондаренко тролить Банкову, кажучи, що ослаблення карантину в місті дозволить розвантажити "Епіцентр". І що відповідати на допиті в поліції він буде тільки після того, як відповість на допитах власник столичного ресторану "Велюр" - нардеп з фракції "слуг народу" Микола Тищенко.

"Хтось же повинен сказати, що у нас можуть працювати тільки ресторани "слуг народу", а не можуть - кафе дрібних підприємців. Як думаєте, чому на мера Черкас і президент, і поліція звернули увагу, а на нардепа Миколу Тищенка ні? Бо Тищенко ж - "слуга народу", він же недоторканний у нас. Він президентської фракції", - пояснює свою позицію Бондаренко.

Ці демарші серйозно небезпечні для Зеленського відразу в двох планах. По-перше, українці завжди дуже гостро реагують на несправедливість. І якщо Зе-влада почне асоціюватися з кричущою несправедливістю, це загрожує різким зростанням антирейтингу (тобто неприйняття і відторгнення народом) "слуг народу" і самого Зеленського.

А протест проти несправедливості - це те, що може серйозно перетягнути на себе електорат. Кажуть, що мер Черкас пішов проти Зеленського не тому, що такий сміливий, а тому, що озвучує позицію мерів багатьох міст, в тому числі і деяких міст-мільйонників. Не виключено, що на темі захисту справедливості підніметься партія мерів - як раз до місцевих виборів, які повинні відбутися 25 жовтня.

Втім, слова про партію мерів можуть викликати спогади про нудні проекти типу партії "Єдність" колишнього мера Києва Олександра Омельченка, які жодного разу не досягли успіхів на всеукраїнському терені. І якщо б зараз йшлося про парламентські вибори, то над перспективами партії мерів можна було б хіба що посміятися. Якщо б у першій п'ятірці опинилися разом, скажімо, мер Києва Віталій Кличко), Харкова Геннадій Кернес), Дніпра (Борис Філатов), Одеси (Геннадій Труханов) і Львова (Андрій Садовий), то вони самі пересварилися б відразу ж, а їхні виборці обрали б собі які-небудь інші партії.

Але місцеві вибори - це зовсім інша справа. Уявімо собі партію, очолювану мером якогось пересічного обласного центру, що не викликає ні у кого відторгнення. Партію, створену в складчину мерами десятків міст, що хвалиться своєю незалежністю від усіх партій нинішнього парламенту. Партію, яка буде нещадно бити Зе-владу за дилетантизм (який обертається великими збитками для держави і несправедливість (преференції для окремих бізнесменів). Партію, яка буде роз'яснювати, що всі програми міського розвитку застопорилися через те, що Зе-влада випатрала міські бюджети.

Чим більш запеклою буде ця партія в своєму популізмі, тим більше у неї шансів переманити до себе розгублений Зе-електорат. Вже зараз за всіма соцопитуваннями найбільша категорія виборців - це ті, хто в минулому році підтримав Зеленського та "слуг народу", але за минулий з тих пір час у них зовсім розчарувався. І ось саме цю категорію може перехопити на місцевих виборах партія мерів. Прикол в тому, що мери будуть намагатися обнулити електоральну підтримку саме "слуг народу", тоді як інші найбільші партії (ОПЗЖ, "Батьківщина", "Євросолідарність"), швидше за все, збережуть свої позиції або навіть зміцнять їх, скориставшись наростаючим загальним прагненням познущатися над Зе-владою.

До речі, ту ж тему захисту підприємців, постраждалих від карантину, вже щосили експлуатують парламентські опоненти Зеленського та "слуг народу". Так, Петро Порошенко заявляє, що держава повинна компенсувати малому і середньому бізнесу втрати від карантину. І що "Євросолідарність" має конкретні пропозиції, як це можна здійснити. Судячи з усього, гасло відшкодування збитків від карантину може стати дуже серйозною зброєю в подальших політичних баталіях.

Гіпотетично можна було б припустити, що спостерігаються демарші проти Зе-влади несуть в собі загрозу федералізації. Проте в дійсності Зе-влада ніким не сприймається як "ненависний центр". Скоріше в ній бачать просто збіговисько дилетантів і навіжених, яких бажано скоріше відсунути від влади всюди: і в центрі, і на місцях.

Зрозуміло, що ОПЗЖ та інші виразники кремлівських інтересів можуть скористатися ситуацією для просування гасла федералізації. Але проблема в тому, що для реалізації цього гасла буде потрібно як мінімум кілька років (потрібно перемогти на парламентських виборах, внести зміни в Конституцію, підтвердити це на референдумі). А людям потрібні результати негайно, причому результати дуже конкретні (і ніяк не пов'язані з федералізацією): захист від пандемії, захист від наслідків карантину, захист від безглуздих дій Зе-влади.

Крім зростання антирейтингу Зеленського та "слуг народу", демарші проти Зе-влади серйозно небезпечні для Банкової ще в одному плані. І це не гіпотетична федералізація, а дуже навіть ймовірна нова хвиля зараження коронавірусом.

Спостережувані демарші в будь-якому випадку сприяють недотримання карантину населенням. Мовляв, якщо "слуги народу" таємно віддаються пороку в "Велюре", то чому ми не можемо скинути маски і зібратися на шашлички. І якщо потім це обернеться новим сплеском захворювань і смертей, то народ буде звинувачувати, звичайно, не себе, а влада, яка своєю нахабною несправедливістю спровокувала масовий протест.

У Зеленського зараз два варіанти дій. Перший варіант - поганий: визнати свою провину за ситуацію та знайти в своїй команді козла відпущення (наприклад, заступник керівника президентського Офісу Кирила Тимошенко, який провалив цей напрямок комунікації з народом). Тоді політичні позиції Зе-влади ослабнуть, але не критично.

Другий варіант - дуже поганий: бачити в такій ситуації тільки підступи політичних конкурентів. І воювати відразу з усіма. Тоді ми отримаємо одночасно кризу влади, кризу в економіці і розгул коронавірусу, які будуть допомагати один одному ставати все більш масштабними. Наша проблема в тому, що Зеленський у подібних ситуаціях завжди обирає найгірший варіант.