Погане виховання. Коли "слуги народу" перетворяться на "биків парламенту"
У четвер в сесійній залі стався неприємний інцидент: "слуга" Максим Ткаченко з використанням матюків погрожував колезі з "Батьківщини" Олексія Кучеренка. Ймовірно, "слугу" розлютило те, що опозиціонер назвав його "малолітнім клоуном". Різниця у віці між парламентаріями становить 22 роки, але Кучеренко міг би обійтися без висловлювання образливих оціночних суджень. Однак це жодним чином не виправдовує поведінку Ткаченко.
Ображений Кучеренко написав заяву в поліцію. При цьому він пообіцяв, що відкличе заяву після вибачень "слуги" з трибуни Ради і перед ним, і в його особі перед поколінням, яке Ткаченко "збирається відправити в утиль або в Трускавець". "В іншому випадку гарантую доведення наслідків цього неподобства до логічного кінця! Ні Ткаченко і ніякої іншої "слуга" не будуть визначати, кому бути чи не бути депутатом Ради. Це право виключно народу України! Запам'ятай-це Ті, колеги!", - гарячкував Кучеренко.
Тут слід нагадати, що кривдник соратника Юлії Тимошенко - не рядовий солдат Зе-армії. Ткаченко - уродженець Луганська, до обрання народним депутатом був одним із власників ТОВ "Квартал-концерт" - дочірньої компанії студії "Квартал 95". Під час президентських виборів він очолював Зе-команду на Луганщині. Ставши народним депутатом Ткаченко отримав посаду одного із заступників голови фракції партії "Слуга народу", а в жовтні йому дали ще один важливий пост - радника секретаря РНБО. Тобто, "слуга"-матюкальник входить у близьке оточення президента, і це додає пікантності інциденту в парламенті.
Читач скаже: у Верховній Раді і раніше билися і матюкалися, просто в цей раз нецензурні вислови "нового обличчя" потрапили в ефір. Насправді це не зовсім так, тому що те, що трапилося продемонструвало вкрай неприємну тенденцію для парламенту нинішнього скликання - явно знизився загальний рівень культури депутатів із-за перенесення в стіни Ради стилю поведінки нинішніх "слуг" в їх минулого, далекій від політики житті. Адже до перепалки Ткаченко с Кучеренко були і інші випадки, коли нардепів з Зе-команди ловили на листуванні з вживанням лайливих виразів і на неповагу до колег по парламенту. У певних шарах населення така поведінка називають "быкованием". Той же Ткаченко міг відразу вибачитися, пояснити, що зірвався і більше так чинити не буде. Але немає.
Тут можна згадати неприємний інцидент, що стався в Раді минулого скликання, коли Сергій Власенко, соратник Тимошенко, в сесійній залі обізвав тодішнього віце-спікера Ірину Геращенко "підстилкою", та у відповідь назвала колегу "покидьком". Депутати обурилися висловлюванням Власенко і закликали його принести вибачення. У той же день він це зробив, визнавши публічно, що "форма була не допустима". Геращенко вибачення прийняла. На цьому все й закінчилося.
Можна ще далі заглибитися в історію вітчизняного парламентаризму. Так, на зорі незалежності у Верховній Раді теж було монобольшінство, що складалася з комуністів (так звана "група 239"). Йому протистояла націонал-демократична опозиція, до складу якої входили вийшли на свободу дисиденти. Це було не просто протистояння ідеологічних опонентів, ці групи по-справжньому ворогували, але при цьому їм вдавалося знаходити точки дотику. У більшості випадків у словесних баталіях, а не в кулачних боях.
Помітне погіршення рівня політичних дискусій в Раді почалося з приходом в його стіни "регіоналів". Тоді парламент вперше зіткнувся з тим, що, на жаль, повертається сьогодні - грубість, хамство, стадний інстинкт. "Біло-блакитні" дискусіям воліли ламати колег через коліно, голосувати з порушенням процедури, а жорсткі бійки з опозиціонерами стали звичайним явищем. Найбільша сутичка сталася 17 грудня 2010-го, коли депутати "Батьківщини" заблокували трибуну з вимогою припинити репресії проти Юлії Тимошенко. У відповідь "регіонали", у яких було чисельну перевагу, увірвалися до сесійної зали і почали бити опонентів. П'ятьох "бютівців" після бійки забрала швидка. Ніхто із соратників Януковича за це відповідальності не поніс.
Варто також згадати, що у відповідь на тиск "регіоналів" до непарламентських методів вдавались і опозиціонери. Так, 27 квітня 2010 року під час ратифікації Харківських угод вперше в залі парламенту запалили димові шашки. Це зробив Андрій Парубій. У Раді минулого скликання з димовими шашками вже носилися Юрій Левченко і Семен Семенченко. Правда, в їх постановці сіквел вийшов куди менш видовищним.
Зараз нецензурна лексика, на жаль, звучить на кожному розі, матюкатися стало модним, причому скрізь - від вулиці до соцмереж. Депутати - своєрідне дзеркало народу, в них виборці можуть перевірити свої найкращі і найгірші риси. Але потурати гірших рис завжди неправильно, а й небезпечно. Наприклад, може призвести до того, в наступному скликанні виявляться діячі крутіше нинішніх "слуг", і головними постраждалими вже будуть нинішні господарі парламенту.
