Плани Зеленського: Що буде з крейсером-довгобудом "Україна"

Після робочого візиту в Миколаїв президент України Володимир Зеленський проявляє гіперактивність у вирішенні багаторічних і, можна сказати, давніх проблем "Миколаївського суднобудівного заводу", інформує Depo.ua.

Не встигли за його дорученням вирішити питання погашення багаторічної заборгованості по заробітній платі працівникам заводу (до речі, незважаючи на зовнішній позитив ситуації, невідомо - звідки ці гроші забрали і що натомість буде недофінансовано), як президент підписав ще одне доручення - демілітаризації недобудованого ракетного крейсера "Україна", який знаходиться на території заводу.

"Це буде не розбазарювання, а чіткий процес демілітаризації. Демонтоване озброєння і устаткування буде встановлено на кораблях ВМС", - повідомив на брифінгу генеральний директор "Миколаївського суднобудівного заводу Валерій Калашников.

Текст даного доручення до сих пір не оприлюднено, проте той же Калашников запевняє, що процес демілітаризації займе до трьох років.

Власне, принципове рішення про продаж цього крейсера-довгобуду було прийнято ще 17 липня під час відвідування президентом "Миколаївського суднобудівного заводу". Як видно з відео, міністр оборони України Степан Полторак і працівники заводу переконали Зеленського в доцільності продати непотрібний Україні крейсер і за виручені кошти побудувати чотири катери типу "Корвет".

Ракетний крейсер "Україна" - це радянський і український військовий ракетний крейсер, четвертий корабель проекту 1164 "Атлант". Він входить до складу Військово-морських сил України, але є небоєздатним і знаходиться на причалі в Миколаєві - на території суднобудівного заводу.

Історія цього корабля довга і багатостраждальна. Почали його будувати ще в радянські часи і після розпаду СРСР крейсер 1 жовтня 1993 року був переданий Україні. На той час готовність корабля становила близько 75%, проте вже в 1994 році добудову крейсера припинили через брак коштів.

17 лютого 1998 року президент України Леонід Кучма прийняв рішення про добудову крейсера, однак, досягнувши рівня готовності корабля 95%, добудову знову припинили - на цей раз через сумнівів щодо його необхідності для держави.

У 2004 році з крейсера хотіли зробити плавучий музей і заробляти на туристах, однак далі розмов справа так і не пішла. А в 2010 році взагалі обговорювалася ідея продати крейсер Росії.

До речі, офіційно крейсер вже не носить назву "Україна" - 6 липня 2010 року постановою Верховної Ради України було скасовано постанову від 17 грудня 1993 року "Про присвоєння найменування "Україна" ракетному крейсеру (проект 1164, заводський N 2011)". Однак, за звичкою досі його так продовжують називати.

Що стосується демілітаризацію, то ця ідея не є новою. 24 березня 2017 року президент Порошенко видав указ про демілітаризацію корабля з наступним продажем його на металобрухт. Однак, судячи з усього, виконати цей наказ не встигли, а президент Зеленський вже встиг заявити, що розпиляти крейсер на металобрухт не дозволить.

У зв'язку з цим виникає логічне запитання про подальшу долю корабля. Адже, якщо його не будуть добудовувати, як бойову машину, а також не поріжуть на металобрухт, то залишається тільки один варіант - продати корабель, як плавучу одиницю.

До речі, подібні прецеденти Україна має - у 1990-х роках китайцям був проданий недобудований крейсер "Варяг" (готовність становила 67%). Що цікаво: продавали крейсер китайцям під казино, а в результаті ті перебудували його в навчальний авіаносець "Ляонін" і в 2012 році включили до бойового складу ВМС Народно-визвольної армії КНР.

Остання обставина важливо, тому що тепер Китай, швидше за все, автоматично відпадає з числа потенційних покупців - навряд чи США дозволять Україні продати стратегічному противнику потенційну бойову одиницю. А важелі впливу американці знайдуть, в цьому можна не сумніватися.

Та й, чесно кажучи, покупців цього плаваючого металобрухту на горизонті не видно зовсім. Принаймні, зараз. Щоправда, у "Укроборонпрому" на пошук покупців буде три роки, поки триватиме демілітаризація судна.

Що стосується ідеї використовувати зняті з "України" гармати і використовувати їх на інших кораблях ВМС ЗСУ, то вона не витримує жодної критики. Детально пояснив редактор "Ділової столиці" Олексій Кафтан.

Основним озброєнням крейсера є протикорабельний ракетний комплекс П-1000 "Вулкан", який є результатом модернізації ПКР П-500 "Базальт", у свою чергу застарілого ще у часи СРСР. Це ті не характерно нахилені 16 пускових контейнерів (по 8 на борт) на палубі корабля. Головна проблема в тому, що "вулкани" Україна не виробляє і навіть якщо ці ракети є на складах, то їх однозначно треба "допілівать", а це довго і дорого, а налагоджувати випуск нових - безглуздо через ветхість всього комплексу. Так і новітні українські ракети "Нептун" в ці контейнери також не засунеш.

Двуствольная артустановка АК-130 калібру 130-мм. Вона має унітарне заряджання, високий темп стрільби, потужний снаряд і автоматичну систему перезарядки. Але важить вона 98 т, плюс 12 т - застаріла система управління і ще 40 т - автоматичний погріб. В Україні немає і не передбачається кораблів, які можна було б запхати цю гармату.

Шестиствольная 30-мм зенітно-артилерійська установка АК-630, зроблена на основі автомата А-213. Вона може стріляти мінами або навіть крилатими ракетами. Теоретично її можна встановити на артилерійські катери проекту "Лань" - по дві гармати на борт. Але їх до цих пір не існує в природі. Більше ні на один катер цю установку встановити неможливо, враховуючи вага - майже 4 т.

Пускові установки морський модифікації ЗРК С-300Ф "Форт", які передбачені проектом по 8 штук на кожен борт, враховуючи габарити, також мало куди підходять. Хіба що на вже згаданий "Корвет", якого також досі не існує в природі. Не кажучи вже про те, що ракети С-300 Україна також не виробляє.

Два ЗРК 4К33 "Оса-МА" також морально застаріли і не випускаються в Україні.

Враховуючи все це, гучна фраза про демілітаризацію крейсера "Україна" з подальшим використанням його озброєння на інших кораблях ВМС ЗСУ є нічим іншим, як просто гучною фразою, не підкріпленої реальним змістом. В народі такі речі ще називають популізмом. Також незрозумілим залишається термін робіт - три роки.

Хочеться помилятися, але в комплексі все це виглядає черговим окозамилюванням з метою створити видимість вирішення застарілої проблеми. Хоча, у нової влади є всі шанси довести, що це не так.

Автор: Руслан Рудомский