Кошмари і мрії Банковій. Який сценарій готують Порошенко на вибори-2019
"Ділова столиця" у циклі з восьми матеріалів "Вибори-2019 і олігархи" вирішила розповісти про основні "центри сили", які матимуть визначальний вплив на хід президентської кампанії-2019. Читайте також Гра проти Порошенка. Кого поведе на вибори Коломойський
У березні, виступаючи на Раді регіонального розвитку, президент розповів, яку політичну силу він хотів би бачити головним суперником своєї партії. "Демократія працює тоді, коли у сьогоднішніх влади замінюють завтрашні, а не вчорашні чи позавчорашні, — підкреслив Петро Порошенко. — Як президент тільки порадію, тому що це було б добре для України, якщо до 2019 року, року планових виборів — президентських і парламентських, у Верховній Раді по відношенню до нинішньої влади сформується сучасна альтернатива. Альтернатива більш ліберальна, більш демократична, більш проєвропейська, ніж поточна коаліція. І головне — непопулистская, позбавлена схильність до демагогії і в арсеналі якої немає простих, а тому нечесних рішень".
Спічрайтери з Банкової, напевно, довго намагалися, коли виводили цю формулу. В ній упаковано три сенсу. По-перше, альтернативи нинішній владі немає і не передбачається. Тому що альтернатива повинна бути ідеальною — без популізму, без демагогії, без простих рішень, а така, якщо і з'явиться, то навряд чи зможе розраховувати на високий електоральний урожай. По-друге, вимога про те, що альтернатива повинна сформуватися в парламенті, показує, що Порошенко не бачить її лідерами позапарламентських діячів, в тому числі і таких, як Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Андрій Садовий, Олег Тягнибок, Святослав Вакарчук. А по-третє, оскільки час завтрашніх ще не настав, то головне — не допустити повернення до влади вчорашніх, що означає — зберегти при владі нинішніх.
Саме в цьому і буде полягати піар-стратегія Банкової на найближчі два роки.
По стопах Кучми
По суті, Порошенко скористається тією ж політтехнологією, з допомогою якої у 1999 р. став президентом вдруге Леонід Кучма. Той, щоб убезпечити себе від поразки, забезпечив проходження у другий тур лідера комуністів Петра Симоненка, явного неприйнятного для більшості українців, і переміг його з переконливим рахунком 56,2% проти 37,8%. Нинішньому президенту для повторення цього трюку необхідно вивести у другий тур когось із колишніх "регіоналів".
Поки що важко передбачити, хто з них стане спаринг-партнером Порошенка. Це може бути і Юрій Бойко та Олександр Вілкул, і хтось інший. Але можна майже напевно прогнозувати, що до початку офіційної виборчої кампанії залишиться тільки один кандидат, який буде сприйматися як прапор реваншу екс-"регіоналів".
Причому кастинг на цю роль буде проводитися силами не тільки і навіть не стільки самого "Оппоблока", скільки Банковій. Наприклад, якщо соціологія буде як і раніше показувати більш високий рейтинг Бойко, ніж Вілкула, то Банкова використовує всі наявні в її розпорядженні аргументи, включаючи, звичайно, і вплив на Ріната Ахметова, щоб Він відмовився від боротьби і не відбирав голоси у Бойка, а підтримав його. Це може здатися парадоксальним: навіщо Банковій потрібно, щоб "Оппоблок" висунув більш сильну фігуру? Розгадка проста: Банковій потрібен такий висуванець "Оппоблока", який зуміє в першому турі перемогти Юлію Тимошенко та інших небезпечних для Порошенка кандидатів.
Лише б не Тимошенко
Втім, розчистити електоральне поле екс-"регіоналів" для єдиного представника "Оппоблока" — це лише частина завдання. Не менш важливо для Банкової максимально розпорошити голоси тих, хто проти і екс-"регіоналів", і нинішньої влади. На даний момент самим серйозним суперником президента є Юлія Тимошенко. Наростивши свій рейтинг на постійній критиці Порошенко, вона жадає помсти за поразку на президентських виборах у 2014 р. і невдалу парламентську кампанію.
Щоб запобігти посилення Тимошенко, буде і далі використовуватися Олег Ляшко, який успішно дублює всі її піар-ініціативи і в той же час нещадно її критикує. Однак самого Ляшка теж не дадуть надмірно посилитися. Для Банкової краще, щоб відтягуванням голосів від Тимошенко займалися півдюжини конкурентів, з різних сторін її електорального поля. А щоб ні один з них не став центром консолідації революційно-протестного електорату, будуть посилюватися конфлікти і протиріччя між "Самопоміччю" і "Свободою", людьми Ігоря Коломойського і тими, хто пов'язаний з Михеилом Саакашвілі. Відтягнути пару відсотків голосів від Тимошенко може і Вадим Рабинович (тим більше що він, загалом-то, чужий для електорату екс-"регіоналів" і тому навряд чи завдасть великої шкоди кандидату від "Оппоблока").
Три опори кампанії Порошенко
Все це разом узяте, напевно, здатне гарантувати бажаний результат: у першому турі представник екс-"регіоналів" набере більше голосів, ніж Тимошенко і будь-який інший небезпечний для Порошенка кандидат. Але залишається ще забезпечити таку "дрібницю", як попадання самого Порошенка у другий тур. Зараз це може здаватися само собою зрозумілим, однак до виборів ще два роки. За цей час може значно зрости ймовірність того, що ті ж Бойко і Тимошенко поділять між собою перше-друге місця, залишивши Порошенко позаду.
Для Банкової такий результат подій — це, звичайно, найбільший кошмар. І можна не сумніватися: вона задіє всі свої ресурси, щоб президент у першому турі посів перше місце. Ці ресурси, бути може, і не грандіозні, але вони досить різноманітні.
Зокрема, команда Порошенко володіє фінансовими та медиавозможностями для повноцінної виборчої кампанії в масштабах всієї країни. Насамперед це ресурси самого Порошенка і його найближчих бізнес-партнерів: Ігоря Кононенка та Олега Гладковського (Свинарчука). Крім того, в структурах БПП "Солідарність" у Києві і областях бере участь чимала кількість бізнесменів, зацікавлених в обранні Порошенко на другий термін. Коло спонсорів кампанії Порошенко може значно розширитися, якщо до нього приєднаються ті представники великого, середнього і малого бізнесу, хто до нинішньої влади не відчуває особливих симпатій, але кого по-справжньому лякає перспектива приходу до влади Тимошенко (або Бойка з Ахметовим) і неминучий у такому разі тотальний переділ власності.
Крім підтримки з боку певної частини бізнесу, нинішня влада може розраховувати і на свої власні можливості. Звичайно, її адміністративний ресурс на порядок слабше такого у Кучми чи Януковича, але все ж він у неї є. І по лінії деяких міністрів (включаючи представників "Народного фронту", особливо керівників МВС і Мін'юсту Арсена Авакова і Павла Петренко), і по лінії голів місцевих адміністрацій. У решти кандидатів справи в цьому плані набагато гірше: максимум, що може бути в їх розпорядженні, — це окремі облради і муніципалітети.
Однак адміністративний ресурс — це зовсім не головне, що є у влади. Більш значну роль можуть зіграти кроки уряду у сфері бюджетної та соціальної політики. Правда, для цього необхідне економічне зростання, але тут майже всі фактори (за винятком кон'юнктури світового ринку) в руках нинішньої владної команди. Як мінімум вона повинна постаратися не розполохати європейських і китайських інвесторів, які начебто зібралися реалізувати в Україні низку великих проектів.
Нарешті, крім лояльних бізнесменів та органів влади, що є у кампанії Порошенко і третя опора — це сам Петро Олексійович як політик, задає країні порядку денного. Не зайве нагадати, що свої проблеми з рейтингом Порошенко заробив собі сам. Мінські угоди, Медведчук-парламентер, Липецька фабрика, "сліпий траст", обіцяні, але не створені антикорупційні суди, да і той же Саакашвілі, що перетворився з соратника в затятого опонента, — за все це відповідальний сам Порошенко, а не його депутати чи міністри.
Але сам же Порошенко і намагається перекрити свої провали політичними креативами. На даний момент він може записати в свій актив укази про декомунізацію і про санкції проти російських компаній, як і витіснення "російського світу" з різних сегментів українського інформпростору. Напевно будуть і нові ініціативи в тому ж дусі. Крім того, до моменту виборів він зможе, напевно, пред'явити реальну відчутну користь від безвиза та угоди про асоціацію з ЄС, а також ряд перемог над Росією у міжнародних судах.
А от чого не можна передбачити, так це скільки ще спалахне за два роки корупційних скандалів. І чи не доведеться Банкової по наполегливій раді ЄС і США зайнятися операцією "наступник", щоб влада і справді не потрапила в руки Тимошенко чи Бойко.
Читайте також:
Ставки Кремля. Чому Рабінович не менш важливий, ніж Льовочкін
Всеїдний Пінчук. Зять Кучми продовжує триматися хваленої багатовекторності
Партійні забави мільярдерів. Хто танцює "Відродження" з Хомутинніком
Кандидатів мало не буває. Кого в президенти поведе Ахметов
"Газові" міражі. Якими козирями зіграють Фірташ з Льовочкіним
Гра проти Порошенка. Кого поведе на вибори Коломойський