План Мааса і Лаврова по Донбасу. Навіщо Меркель викликала до себе Зеленського

Канцлер ФРН Ангела Меркель 22 червня зателефонувала Володимиру Зеленському та запросила його прибути в Берлін 12 липня. Зеленський тут же погодився, про що сам і повідомив українцям. За його словами, предметом зустрічі стануть актуальні питання безпеки і питання співпраці України та Німеччини. Сайт Зеленського уточнив, що буде обговорюватися низка питань двосторонніх відносин України і Німеччини і процес мирного врегулювання на Донбасі.

Це точно буде не візит заради візиту. Зеленський терміново знадобився Меркель для справи. І вона в тому, що 15 липня у Вашингтоні повинні пройти переговори Меркель з президентом США Джо Байденом. Найбільш гарячі суперечки очікуються по темі "Північного потоку-2". І ось перед цими ключовими переговорами, для посилення своїх позицій, канцлеру Німеччини дуже потрібно схилити на свою сторону президента України.

Човникова дипломатія Меркель

Додамо, що обидві ці зустрічі (Зеленського з Меркель у Берліні і Меркель з Байденом у Вашингтоні) пройдуть до переговорів Зеленського і Байдена, які заплановані у Вашингтоні на кінець липня. І хитру задумку Меркель розгадати неважко. Це давно випробувана технологія човникової дипломатії.

Суть її ось у чому. Припустимо, є три гравці з різними позиціями. Назвемо їх Б, З і М. Припустимо, М дуже хоче чогось домогтися від Б. Але Б відмовляється, посилаючись на те, що спочатку він повинен все обговорити з З. Тоді М викликає З до себе і натякає йому про свою нібито наявну домовленість з Б. "Ну тоді я приєднуюся до вашого плану", — погоджується З. Далі М зустрічається з Б і повідомляє йому про свою домовленість з З. "Ну якщо З погодився на це, то я не проти, у мене є проблеми важливіші", — говорить Б і умиває руки.

Якби мова йшла тільки про "Північний потік-2", то це було б для України півбіди. Біда в тому, що, як офіційно визнала Банкова, Меркель викликала Зеленського в Берлін поговорити про Донбас. І це означає, що Меркель хоче схилити Зеленського на свою сторону (читай: на сторону Росії) не тільки з проблеми "Північного потоку-2", а й з проблеми війни на Донбасі теж.

Чому Німеччина стала ближче до Росії

Меркель вже не соромиться відверто демонструвати свій курс на зближення з Путіним. "Я вважаю, що ЄС повинен шукати прямий контакт з Росією і російським президентом", — заявила вона, виступаючи в Бундестазі 24 червня. Напередодні газета Financial Times повідомила, що Меркель запропонувала запросити Путіна на саміт ЄС, а французький президент Еммануель Макрон її підтримав.

Утім, зміна позиції Берліна сталася ще два роки тому. Саме тоді Путіну вдалося купити Берлін рішенням архіважливої для нього проблеми захоронення уранових "хвостів" з німецької уранозбагачувальної фабрики в Гронау. У жовтні 2019 р. екоактивісти повідомили, що протягом 2019-2022 рр. компанія Urenco планує відправити в Росію 12 тис. тонн уранових "хвостів". Це більше тисячі контейнерів, приблизно 20 поїздів.

Рік тому російська редакція Deutsche Welle підтвердила, що поставки уранових відходів з Німеччини до Росії поновилися в 2019 р. після десятирічної перерви. За відомостями Deutsche Welle, термін дії дозволу на вивезення в Росію уранових відходів через порти Нідерландів продовжений до 2023 р. Крім Urenco, відповідний дозвіл отримало і підприємство Orano у Франції.

Це означає, що зараз у Путіна є кнопочка для тиску на Берлін і Париж. А значить, і для використання нормандського формату в своїх інтересах.

Що криється в плані Мааса

Пів місяця тому, 9 червня, в Берліні вже побував міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. На підсумковій пресконференції його німецький колега Гайко Маас повідомив, що раніше, 7 червня, він вже обговорив з французьким колегою Ле Дріану і російським Лавровим майбутню зустріч міністрів закордонних справ нормандської четвірки, і тепер довів до відома про ці плани Кулебу.

"Такі зустрічі мають сенс тільки в тому випадку, якщо вони приносять якийсь результат. Оскільки не було прогресу останнім часом, ми шукаємо можливості нормандський формат і взагалі Мінський процес прискорити, дати нові імпульси імплементації Мінського процесу, і я працюю зі свого боку над цим", — сказав Маас.

У свою чергу, Кулеба підтвердив, що готовий до предметної розмови з Лавровим у нормандському форматі - як з питань безпеки, так і з питань політичного врегулювання. "Ми хочемо дуже чітко розуміти, яка буде послідовність кроків у процесі врегулювання, і які кроки робитиме Росія, якщо Україна буде робити, відповідно, свої кроки", — додав він.

Якщо проаналізувати інформацію з різних джерел, то складається така картина. Зустріч у нормандському форматі на рівні міністрів закордонних справ може відбутися в другій половині липня, після човникових переговорів Меркель із Зеленським і Байденом, але до візиту Зеленського у Вашингтон. Причому Верховна Рада якраз буде на канікулах.

Четвірка підпишеться під документом, в якому, як і анонсував Кулеба, буде чітка послідовність кроків. Причому кроки там будуть стосуватися не тільки Донбасу, але і "Північного потоку-2", і подачі води в Крим.

В інтернеті вже обговорюються пункти нібито з плану Мааса. Зокрема, Україна повинна отримати договірні гарантії обумовленого обсягу прокачування газу в Європу через свою газотранспортну систему. На знак подяки за це Київ повинен перестати виступати проти "Північного потоку-2", і в цьому головний інтерес Німеччини.

Інтерес Росії полягає, крім "Північного потоку-2", ще й у подачі води до Криму. Формулювання придумане таке: ОБСЄ приймає на себе договірні зобов'язання прийняти з боку України обумовлені обсяги води, оплата яких, за обумовленими цінами, гарантована Німеччиною і Францією, і поставити ці обсяги на Кримський півострів по Північно-Кримському каналу.

Але Росії цього мало. Вона хоче ще й радикальних поступок по Донбасу. Україна повинна законодавчо закріпити особливий статус ОРДЛО і їх фіксоване представництво в парламенті України. Особливий статус має включати власні органи правопорядку і власну систему оподаткування. Тобто це буде фактично держава в державі.

Нова реальність ближче, ніж здається

Звичайно, виконання цих "хотелок" Києвом виглядає дуже сумнівно. Проте, вірогідність не нульова. Більш того, є чітке свідчення того, що незабаром готуються масштабні зрушення в Мінському процесі. Справа в тому, що будь-яка послідовність кроків обов'язково повинна включати обмін полоненими за принципом "всіх на всіх" (як і записано в Мінських домовленостях). І ось саме це зараз готує Київ.

18 червня "слуги народу" Микола Стефанчук (брат першого віцеспікера Руслана Стефанчука) та Микола Калаур (глава профільного підкомітету в комітеті з питань правової політики) внесли законопроєкт №5672, яким пропонують дозволити президенту видавати укази "про прийняття політико-правового рішення" для забезпечення обміну полоненими. Ця виняткова процедура дозволить Зеленському терміново і одномоментно, без узгодження з прокуратурою, Нацполіцією, СБУ, звільнити з-під варти всіх осіб, за кого попросять Москва і її маріонетки в Донецьку і Луганську.

Якщо Банкова доб'ється ухвалення цього закону ще до парламентських канікул, значить, зовнішня політика у нас буде робитися в турборежимі. Меркель, Макрон і Зеленський будуть утрьох умиротворяти Путіна, і цей процес може стати незворотним буквально протягом місяця, ще до візиту Зеленського у Вашингтон.

Звичайно, Вашингтон уважно спостерігає за тим, що відбувається. Наприклад, керівник Офісу президента України Андрій Єрмак повідомив вранці 24 червня про свою телефонну розмову з заступником держсекретаря США з політичних питань Вікторією Нуланд. За словами Єрмака, Нуланд запевнила його в незмінній підтримці України з боку США в питаннях реалізації Мінських домовленостей і обговорила з ним деталі майбутнього візиту Зеленського до Байдена.

Але знову ж таки, Вашингтон не буде робити за Київ його роботу. Якщо Зеленський погодиться на план Мааса і Лаврова, то Байден умиє руки і займеться іншими проблемами, в тому числі і у відносинах з Україною. Про них, до речі, Нуланд знову нагадала Єрмаку: реформа в сфері корпоративного управління і боротьба з корупцією.