Півтора мільярди для ЗСУ та збережені підприємства: чи справді АРМА – неефективний орган?

Дитина антикорупційної реформи

У 2015 – 2016 роках в Україні розпочалась масштабна антикорупційна реформа, що була однією з ключових передумов підписання угоди про безвізовий режим між нашою країною та Євросоюзом. Той період в історії України, здавалося б, досі свіжий у нашій пам’яті, проте деякі аспекти вже почали забуватися. Тоді ми проходили перший серйозний іспит на державність – у 2014 році країна пережила революцію та російську військову агресію, окупацію частини території, також тривав болісний процес демонтажу напівкримінальної корумпованої системи, яка була встановлена у попередні роки. Корупція тоді була не меншим викликом для майбутнього України, ніж вторгнення Росії. Після перемоги Революції Гідності потрібно було провести найбільше у новітній історії держави антикорупційне розслідування: довести провину президента-втікача Януковича та його оточення у законний спосіб, конфіскувати активи, отримані злочинним шляхом, розробити запобіжники, щоб корупції подібного масштабу ніколи не повторювалося.

Створена для досягнення цих цілей антикорупційна правоохоронна інфраструктура, що включає Національне агентство із запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Агентство з розшуку та менеджменту активів, Вищий антикорупційний суд, – неодноразово ставала об’єктом гострої критики. Насамперед антикорупційні органи критикували за неефективність, причиною чого, до певної міри, були завищені очікування у суспільстві. Політики з проросійського табору, своєю чергою, лякали людей "зовнішнім управлінням", зважаючи на підвищену увагу Заходу до створення та функціонування антикорупційної інфраструктури.

Один із антикорупційних органів, функціонал якого, мабуть, найменш зрозумілий пересічному громадянину, – це Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА). У перші роки своєї діяльності до нього було прикуто найменше уваги: ЗМІ згадували АРМА найчастіше у контексті пошуку управителя для колишньої резиденції Віктора Януковича у Межигір’ї. Насправді Національне агентство є важливою частиною антикорупційного організму. Як і випливає з назви, до його функцій належить пошук активів фігурантів кримінальних проваджень, на які може бути накладено арешт судом за клопотанням правоохоронних органів. Друга, не менш важлива функція, – це управління активами після їх блокування судом. Справа в тім, що судовий розгляд кримінальної справи у всіх інстанціях може тягнутися роками. Впродовж цього часу арештовані активи – до прикладу, об’єкти нерухомості чи підприємства – перебувають у простої, оскільки власнику заборонено ними розпоряджатися. Майно втрачає у вартості та може бути взагалі знищене, у випадку з підприємством його працівники залишаються без роботи, до бюджету не надходять податки, навпаки – держава змушена витрачати кошти на його утримання. Проте тут у гру вступає АРМА: залежно від змісту ухвали суду агентство реалізовує арештований актив на торгах, або знаходить для нього тимчасового управителя, який підтримуватиме його в належному стані до остаточного вирішення справи.

Аналогічні органи діють у багатьох розвинених країнах світу, включно зі Сполученими Штатами (Служба федеральних маршалів), Канадою (Директорат з управління арештованими активами), Францією (Агентство з повернення та управління арештованими та конфіскованими активами – AGRASC). Без АРМА було б важко здійснити, до прикладу, масштабну роботу з розшуку та управління активами "сім’ї" Януковича. А після початку повномасштабної агресії Росії проти Україну на Національне агентство покладена особливо важлива та відповідальна робота: розшукати та забезпечити збереження для держави активів російських олігархів і колаборантів.

Підозри для очільників і знижка на російський аміак: корупційні скандали АРМА

Згідно з даними, озвученими у травні цього року на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, після 24 лютого 2022-го в управління АРМА було передано сотні активів росіян і їхніх поплічників загальною вартістю близько 70-ти мільярдів гривень – більше ніж будь-коли за історію існування Нацагентства. Серед них найдорожчі – 93-метрова яхта Віктора Медведчука за $200 млн, ТОВ "Спільне українсько-російське підприємство "Алтай" росіянина Віталія Капінуса за 5,4 млрд гривень, 67% акцій ТРЦ Ocean Plaza у Києві, що належали російському олігарху Аркадію Ротенбергу, які оцінюють у $180 млн (наразі конфісковані у дохід держави, передані до Фонду держмайна), Миколаївський глиноземний завод російського олігарха Олега Дерипаски на 1 млрд гривень (наразі конфіскований судом), 166 тисяч тонн залізної руди олігарха Алішера Усманова на 1,8 млрд гривень.

Така велика кількість активів дозволяє деяким журналістам говорити про те, що АРМА перетворилась у певний "холдинг" – один з найбільших в Україні, хоч це і не так, оскільки до функцій агентства не входить господарська діяльність. Різке збільшення обсягу активів в управлінні призводить і до зростання корупційних ризиків. За останні роки антикорупційний орган потрапляв у низку корупційних скандалів. Так, двоє з трьох колишніх очільників АРМА – ексголова Нацагентства Антон Янчук і екс-т.в.о. голови Віталій Сигидин – є підозрюваними у кримінальних справах про розтрату коштів. Першому інкримінують організацію схеми з продажу арештованого майна за заниженими цінами, через що держава могла втратити 426 млн гривень, другий фігурує у провадженні про привласнення арештованого кримінального "общака" на $400 тисяч. Звинувачували у корупції і третього очільника Нацагентства – т.в.о. голови Дмитра Жоравовича. У травні цьогоріч його викликала на розмову парламентська ТСК з економічної безпеки, але на засідання він не з’явився. Народних депутатів, з-поміж іншого, цікавили обставини продажу арештованих російського аміаку та білоруського калію, як стверджують – за заниженою ціною. В АРМА заявляють, що вартість сформував оцінщик, який вирахував супутні витрати, зокрема – ціну зберігання сировини.

Четверта очільниця АРМА (та друга повноцінна голова Нацагентства без префікса "т.в.о.") Олена Дума була призначена Кабміном 30 червня, але вже встигла потрапити у скандал – цього разу не корупційний, а політичний. Ще під час конкурсу з обрання голови АРМА її публічно звинуватили у політичній заангажованості, зокрема – участі у президентській кампанії Володимира Зеленського у 2019 році. Водночас, наразі і прибічники, і критики нової керівниці АРМА погоджуються, що слід дочекатися її перших кроків на посаді, а вже тоді судити про її ефективність.

Олена Дума очолила АРМА на тлі дискусії про можливу ліквідацію цього органу. Так, 15 березня голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев заявив про підготовку відповідного законопроєкту. За його словами, документ може бути внесений до парламенту у найближчі тижні, питання ліквідації АРМА нібито було погоджене з президентом України. Гетманцев наголосив, що найбільша проблема Нацагентства – це непрозорість його роботи. Функції АРМА, як передбачив народний депутат, можуть передати Фонду державного майна. Про наміри ліквідувати орган також заявляв голова фракції "Слуги народу" у Верховній Раді Давид Арахамія.

Зазначимо, що закритість реєстру арештованих активів – це одна з претензій до Нацагентства з боку народних депутатів і громадськості. Доступ до бази даних закрили після запровадження воєнного стану – на цьому наполягали Держспецзв’язку, Служба безпеки України та кіберпідрозділ Національної поліції. Закритість реєстру породжує звинувачення у тому, що зацікавлений бізнес не володіє інформацією про активи, які є у розпорядженні АРМА, відповідно – Нацагентство може займатися так званим insider trading – розігрувати активи "між своїми". Не сприяє прозорості, як вважають громадські активісти, і те, що АРМА віддає перевагу співпраці з приватними торгівельними майданчиками замість державної системи "Прозорро.Продажі".

Правоохоронний орган чи комерційна організація: чому АРМА приносить мало грошей для бюджету?

Проте найчастіше агентство критикують за неефективність. До прикладу, у 2022 році управителі активів, визначені АРМА, перерахували до Державного бюджету 34,8 млн гривень. Цю цифру порівнюють із гіпотетичною вартістю арештованих активів росіян і колаборантів після 24 лютого – близько 70 млрд. Різниця – у тисячу разів. Аналітики неурядової організації StateWatch на підставі таких розрахунків дійшли висновку, що ефективність АРМА складає всього 0,05%. Слід зауважити, що у цьому випадку ми маємо справу з розповсюдженою логічною помилкою. Так само критики Національного антикорупційного бюро порівнюють видатки з бюджету на утримання правоохоронного органу з сумами коштів, які детективи НАБУ повернули до держскарбниці, викривши корупціонерів. Якщо перша цифра перевищує другу, то з цього роблять висновок, що орган непотрібний, бо його діяльність, мовляв, лише завдає збитки державі. Проте наповнення бюджету і не є завданням НАБУ. Завдання правоохоронного органу – розкривати корупційні злочини та запобігати їх вчиненню. Тому більш показовою для оцінки його діяльності є статистика щодо кількості справ, доведених до судів, злочинців, притягнутих до відповідальності. А також – дані про рівень корупції у державі, який оцінюють профільні міжнародні організації.

Аналогічно АРМА існує не для ведення комерційної діяльності. Головне завдання органу – зберегти арештований актив, який без організації управління буде втрачено. У Нацагентстві також наголошують, що оцінка вартості того чи іншого активу у ЗМІ часто не збігається з ринковою вартістю у конкретний час і за конкретних умов. Арештований судом актив автоматично стає токсичним для будь-якого потенційного інвестора. Управителю потрібно бути готовим до протидії з боку власника (а арешт активу – це тимчасовий захід і право власності не скасовує), у запуск і розвиток активу доведеться вкладати значні кошти, і все – без гарантії того, що завтра суд не скасує арешт і актив не доведеться повертати. Не кажучи вже про токсичність, до прикладу, арештованих активів росіян, які після передавання в управління продовжують асоціюватися з країною-агресоркою. Яскравий приклад – один із найбільших в Україні виробників прального порошку "Вінницяпобутхім" (ТМ "Ушастый нянь"), 100% акцій якого належать російському АТ "Невская косметика". Підприємство передали АРМА 26 липня 2022 року. Лише в грудні Нацагентство знайшло для нього управителя – ТОВ "Крайтекс-Сервіс" – дистриб’ютора побутової хімії, косметики та засобів гігієни. Проте ледве управитель встиг відновити роботу підприємства, як місцеве обленерго припинило подавати на завод струм – посилаючись на зв’язок з РФ. Чомусь раніше цього не робили, хоч про російських власників виробника прального порошку було відомо. У АРМА це тоді пов’язали зі спробою власника "Вінницяпобутхім" тиснути на управителя через треті структури.

"Вінницяпобутхім" було у простої шість місяців, поки тривали пошуки управителя. Це ще одна претензія до роботи АРМА – те, що Нацагентство нібито зволікає із проведенням конкурсів, що призводить до знецінення активів. Ще довше шукали управителя для "Глухівського кар’єру кварцитів", арештованого у путінського олігарха Олега Дерипаски. Конкурс тривав вісім місяців, перемогу в ньому здобула компанія "Бластко" українського бізнесмена Олександра Ярославського. Проте від підписання угоди переможець відмовився через близькість підприємства до кордону з Росією. Інший приклад невдалого управління – завод бетонних виробів ТОВ "Аерок" російського олігарха Андрєя Молчанова, який передали в управління прямому конкуренту – корпорації "Харківські будматеріали". Управитель заборгував 2,6 млн гривень за послуги з розподілу газу, звільнив частину працівників, були дані, що з підприємства вкрали частину майна.

"Активи росіян – у гроші для ЗСУ"

Чи були за минулий рік у АРМА успішні кейси, коли управителям арештованих активів вдавалося не лише зберегти підприємство, його вартість і робочі місця, а й принести дохід для державного бюджету? Судячи з повідомлень пресслужби Нацагентства, у АРМА вважають вдалим рішення про передавання мережі автозаправок Glusco, пов’язаної з Віктором Медведчуком, в управління "Нафтогаз Ойл Трейдинг". Отримавши актив у червні торік, управитель провів ребрендинг, змінивши назву мережі на U.Go. За рік відновили роботу 79-ти автозаправних станцій, у тому числі – у прифронтових і деокупованих районах. Щоправда, тут також не обійшлося без критики – у першому кварталі 2023 року арештовані автозаправки принесли для держбюджету 378 тисяч гривень – сума здалась мізерною багатьом аналітикам.

Якщо "Вінницяпобутхім" в управлінні "Крайтекс-Сервіс" нарешті відновить роботу та поповнить ринок побутової хімії вітчизняним товаром – це також може стати успішним прикладом роботи АРМА. Адже поповнення бюджету вимірюватиметься сотнями мільйонів гривень на рік.

Водночас переважно позитивно була сприйнята ініціатива АРМА щодо придбання військових облігацій для залучення коштів на потреби Збройних сил України. У травні торік Верховна Рада дозволила Нацагентству купувати цінні папери на кошти, виручені від продажу арештованих активів, та класти їх на спеціальний рахунок. За рік таким чином залучили 1,6 млрд гривень для оборони країни. У АРМА такий механізм назвали швидким способом "конвертувати майно росіян у гроші для ЗСУ". Критики ж кажуть про ризики у разі ухвалення рішень судами на користь власників – у такому разі продане майно доведеться компенсувати грошима або облігаціями. Проте в умовах війни головне, що кошти вже зараз можна використати для оборонних потреб.

Як бачимо, робота Агентства з розшуку та менеджменту активів останнім часом піддається гострій критиці. У багатьох випадках вона пов’язана з надмірними вимогами до органу, від якого, як і від інших антикорупційних органів, очікують наповнення бюджету, або виконання інших невластивих їм функцій. В інших випадках критика справедлива: неможливо не погодитися з тим, що діяльність АРМА має бути максимально прозорою, тож реєстр арештованих активів варто відкрити (попереднє керівництво Нацагентства з цим погоджувалося, але кивало на парламент, на розгляді у якого знаходиться відповідний законопроєкт). Потребує реформування, судячи зі всього, і процедура пошуку управителя, яка в умовах війни має бути швидшою та ефективнішою. Водночас, сама потреба в існуванні окремого органу, що займається розшуком і управлінням арештованими активами, за останній рік лише актуалізувалась – бізнес з російським корінням в Україні до кінця не зачищений, правоохоронці і далі звертаються до судів з клопотаннями про арешт підприємств і майна. Чи буде Фонд держмайна ефективніше шукати управителів для цих активів, враховуючи, що ця діяльність буде для нього побічною, а не основною? Крім того, не треба забувати, що створення власного офісу з розшуку та управління активами було зобов’язанням України перед Європейським Союзом. Схоже, що саме ці факти і спонукали владу відмовитися від намірів ліквідації АРМА. Тепер орган отримав нове керівництво, яке має шанс виправити помилки попередників і поліпшити репутацію Національного агентства як важливої складової антикорупційної інфраструктури України.