Перший автокефальний. Чому від обрання Єпіфанія виграли і Філарет, і Порошенко
Як багато і припускали, Об'єднавчий собор помісної церкви обрав своїм головою митрополита Переяславського та Білоцерківського УПЦ КП Єпіфанія.
У числі головних конкурентів Єпіфанія претендували також митрополит Луцький і Волинський УПЦ КП Михаїл і митрополит Вінницький і Барський Симеон з УПЦ МП. Сам патріарх УПЦ КП Філарет, якого ще не так давно вважали єдиним претендентом на місце предстоятеля помісної церкви, на вищу церковну посаду вже не претендував. За неофіційною інформацією, його в якості митрополита Київського не дуже хотів ні Константинополь, ні президент Порошенко. При цьому креатурою Петра Олексійовича, з цілком зрозумілої причини, називали Вінницького митрополита Симеона.
Як би те ні було, а перемогу Єпіфанія, якому 6 січня Вселенський патріарх Варфоломій повинен вручити заповідний Томос про автокефалію, можна повною мірою вважати перемогою Філарета. Адже молодий, 39-річний, митрополит Луцький і Волинський з 2013 р. є правою рукою Філарета, будучи його офіційним намісником.
Доктор богослов'я, професор, митрополит Епіфаній (в миру Думенко Сергій Петрович) народився 3 лютого 1979 р. в Одеській області, але дитинство та шкільні роки провів у селі Стара Жадова Сторожинецького району Чернівецької області.
Єпіфаній закінчив Київську духовну семінарію та академію. Стажувався на філософському факультеті Афінського національного університету. Вільно володіє грецькою мовою.
У 2003-2005 рр. Єпіфаній був особистим секретарем ще одного вихідця з Буковини, нині покійного митрополита Рівненського і Острозького Даниїла (Чокалюка) - першого намісника відродженого столичного Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Данило неодноразово зустрічався з патріархом Константинопольським Варфоломієм і був серед головних учасників переговорного процесу щодо визнання УПЦ КП світовою православною спільнотою.
Після завершення рівненського періоду кар'єри Епіфаній викладав у Київській духовній академії. У 2007-му в Михайлівському Золотоверхому монастирі пострижений у чернецтво. У 2008-му став секретарем патріарха Філарета і намісником Київського Свято-Михайлівського Видубицького чоловічого монастиря. Оглядачі відзначають внесок Епіфанія у відродження Видубицького монастиря, де під його керівництвом були проведені значні роботи з реставрації та відновлення святині українського православ'я.
У травні 2008-го став керуючим справами УПЦ КП, а в 2010-му - ректором Київської православної богословської академії та керуючим Переяслав-Хмельницькою єпархією. У 2012-му возведений у сан архієпископа, а через рік - у сан митрополита Переяслав-Хмельницького і Білоцерківського і призначений патріаршим намісником. Має церковні та державні нагороди.
Єпіфаній - обличчя не дуже публічний. Разом з тим відома чітка патріотична позиція цього митрополита. Під час проповідей він нерідко вимовляє заяви в підтримку морального духу українського війська і захист цілісності держави. Брав участь у зборі речей для вояків АТО, особисто бував у зоні бойових дій. Публічно засуджує російську агресію, зокрема, в публікації на сайті УПЦ КП. Неодноразово вручав церковні нагороди військовим.
Волонтерська-капеланська служба Переяславської єпархії УПЦ Київського патріархату з благословення митрополита Єпіфанія, за його сприяння та безпосередньої участі підтримує сім'ї загиблих українських воїнів. Клірик підтримує військових священиків УПЦ КП, які перебувають у військових підрозділах України. Брав участь у Всеукраїнському з'їзді капеланів УПЦ Київського патріархату в березні цього року в Дніпрі.
У 2017-му з благословення патріарха Філарета митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський брав участь у святкуванні 110-ї річниці з дня народження командувача УПА Романа Шухевича у столичному Будинку вчителя. Словом, російські пропагандисти тепер явно будуть кричати, що предстоятелем української церкви став священик-бандерівець.
Що ж стосується України, то сьогоднішній собор - подія в будь-якому випадку епохальне, справжнє значення якого для країни і народу можна буде оцінити тільки в майбутньому. А ось з більш приземленою точки зору, створення помісної церкви та обрання Єпіфанія - це одночасна перемога і Порошенко, і Філарета. Петро Олексійович отримав ще один вагомий козир для своєї передвиборної боротьби. Не даром адже чинний президент згадував безпосередньо перед собором свого попередника Віктора Ющенка. Тепер Порошенко став тим президентом, завдяки зусиллям якого Україна успішно завершила довгий і болісний процес отримання церковної незалежності.
При цьому предстоятелем нової церкви став не самодостатній і не дуже зручний Філарет, для отримання якого афтокефалии було справою всього життя, а Епіфаній - не надто публічний і молодий, який явно не зможе перетягнути ковдру слави за отримання Томосу на себе.
При цьому Філарет також залишився при своїх. Єпіфаній - його людина, а сам колишній патріарх, який сьогодні ще до рішення собору зняв патріарший головний убір кукіль і надів клобук митрополита, залишається "почесним патріархом" нової Української православної церкви. З цього, власне, і почав свою промову Епіфаній відразу ж після обрання. Філарет, судячи з усього, буде якщо не керувати церквою в якості такого собі "православного сірого кардинала", то буде мати в ній дуже великий вплив, наскільки дозволятиме його поважний вік.
В цілому ж обрання митрополитом дуже молодого, як для православного ієрарха, людину до того ж ще й непогано освіченого, може бути дуже позитивним, що дозволить українському православ'ю піти від закостеневшего і мракобесного російського церковного стилю.
