Перша леді в законі. Чи змусить Зеленський українців поважати свою дружину

Володимир Зеленський, безсумнівно, дуже любить свою дружину. Та й як не любити - далеко не кожна дружина сплатить своїй половинці робочу відпустку в Омані. Але сьогодні мова піде не про те.

Під час свого відрядження до Хмельницького Зеленський розповів журналістам, що його дружина Олена часто стикається з безпідставною критикою на свою адресу. Ось писала вона листи підтримки лікарям, хворим коронавірусом, а один з медиків висловив їй своє обурення - мовляв, мені ваші листи даром не потрібні, краще видайте грошима. Такий образливий, на думку Зеленських, коментар і наштовхнув президента на ідею розробки законопроєкту, який на законодавчому рівні закріпить статус першої леді. "Тут не потрібно бюджетного фінансування... Тоді люди, обираючи президента, будуть розуміти, що повинна робити перша леді", - прокоментував Зеленський ініціативу.

Сьогодні офіційної посади першої леді не існує ні в одній країні світу. Тільки в Сполучених Штатах у 1993 р. Апеляційний суд визнав у статусі першої леді наявність прав і обов'язків службовця уряду країни, так що дружини глав держави отримали статус "функціонального еквівалента помічника президента".

В іншому ж перші леді не є класичними чиновниками - для них не існує чітких посадових інструкцій, списку професійних обов'язків, їм не платять зарплату, не оплачують відпустку і лікарняний.

Першою країною, яка надала першій леді офіційний статус, могла стати Франція. Нинішній президент Еммануель Макрон пропонував провести реформу цього інституту, однак французи висловилися категорично проти. Петиція на сайті Change.org з вимогою заборонити надання Бріжит Макрон офіційного статусу набрала понад 250 тис. голосів. Причиною для такої бурхливої реакції став ще один президентський законопроєкт, який забороняв державним чиновникам наймати на роботу членів своїх сімей. Громадяни Франції побачили в наданні першій леді офіційного статусу порушення цього закону та Макрону довелося відступити від свого наміру - Бріжит так і залишилася "леді без статусу".

Якщо ж Володимир Зеленський доведе задумане до кінця, Україна може стати першою країною в світі, де пост першої леді буде закріплено законодавчо.

Світовий досвід

Термін "перша леді" спочатку поширювався тільки на дружин президентів США, однак згодом так стали називати дружин перших осіб усього світу. У країнах з парламентською формою правління роль першої леді грають подружжя прем'єр-міністрів.

Традиційно дружини перших осіб держави супроводжують своїх чоловіків у міжнародних поїздках, іноді проводять зустрічі з іноземними лідерами, час від часу беруть делегації. Деякі перші леді займаються благодійністю або соціальними проєктами, деякі концентруються на ролі "домогосподарок" - прикрашають офіційні резиденції і діляться рецептами в соцмережах.

У 2017 р. Наталі Гонелла-Платц і Кетрін Фрітц в рамках проєкту "Жіноча ініціатива" в Інституті Джорджа Буша провели дослідження, в якому виділили чотири основні ролі, що беруть на себе перші леді. В ході роботи вони провели інтерв'ю з одинадцятьма першими леді з різних країн світу - як діючими, так і колишніми, а також вивчили біографії ще чотирнадцяти дружин перших державних осіб.

Колись перші леді найчастіше вибирали модель господині. Дружини американських президентів займалися декоруванням Білого дому, влаштовували прийоми у своїх резиденціях для іноземних гостей. Ще одним важливим обов'язком дружин президентів був супровід чоловіків під час візитів. У той же час перші леді не втручалися в політичну діяльність чоловіка, не виступали з ініціативами і не коментували важливі події в країні. Класичним прикладом "господині" вважають Жаклін Кеннеді.

Після того як світ потрясла перша хвиля фемінізму, все більше дружин перших осіб стали бачити роль першої леді більш активною. Тому виникає друга модель - член команди. Яскравим прикладом є дружина прем'єра Великобританії Уїнстона Черчилля Клементина, яка активно допомагала чоловікові, була його близькою радницею, брала участь у написанні його знаменитих промов, організовувала зустрічі з політиками і дипломатами.

Також у ХХ ст. популярною стала модель соцпрацівниці. Перші леді почали цікавитися соціальними проблемами як своїх країн, так і світу в цілому. Прикладом для багатьох феміністок і активісток послужила Елеонора Рузвельт, котра розробляла ініціативи, покликані полегшити життя незахищених верств населення в США - жінок, дітей, афроамериканців.

Четвертою моделлю для перших леді стала роль борця за права людини. Дослідниці називають Лору Буш однією з найбільш помітних дружин президентів, яка працювала в цьому напрямку. Вона виступала за рівність та права жінок та дівчат в Афганістані, підтримувала розвиток демократії в М'янмі, проводила зустрічі з біженцями.

Українські перші леді

Дружини наших президентів свій статус розуміли по-різному. Наприклад, дружина Леоніда Кравчука Антоніна була абсолютно непублічна. Її практично ніколи не бачили на прийомах, вона не супроводжувала чоловіка за кордон і не роздавала інтерв'ю журналістам, продовжуючи традиції радянських лідерів, не афішувала особисте життя.

Зовсім по-іншому вела себе дружина Леоніда Кучми Людмила. Вона супроводжувала чоловіка в закордонних поїздках, а також зустрічала разом з ним іноземні делегації в Україні. Людмила Кучма займалася благодійністю, відвідувала дитячі лікарні, світилася перед телекамерами і давала коментарі журналістам. Однак за 10 років правління чоловіка країною вивчити українську мову перша леді України так і не змогла чи не вважала за потрібне. Тому більшість українців запам'ятали її по шикарним шубам і гнівною реплікою "Говоріть зі мною по-російськи".

Дружина Віктора Ющенка Катерина активно підтримувала свого чоловіка і під час Помаранчевої революції, і вже після його вступу на пост президента. Велику увагу Катерина приділяла розвитку української культури, в інтерв'ю часто підкреслювала, як важливі для неї національна пам'ять і підтримання традицій. Крім того, вона створила благодійний фонд і займалася будівництвом дитячої лікарні, однак завершити цей проєкт так і не вдалося.

Віктор Янукович на публіці з дружиною практично не з'являвся. Мабуть, його пресслужбі вистачало проблем з ексцентричними висловлюваннями глави держави і зовсім не хотілося розбиратися ще й з "перлами" його дружини. Але хоч Людмила Янукович і жила в Донецьку і практично не брала участь у публічному житті, її пісеньку про "помаранчеве небо" і "наколоті апельсини", а також легендарне "Батя, я намагаюся!" українці пам'ятають до сих пір.

Дружина п'ятого президента Марина Порошенко "працювала" першою леді дуже активно. Вона здійснювала закордонні візити, приймала іноземних гостей, а також активно просувала проєкт інклюзивної освіти. Під її керівництвом була створена спеціальна державна програма навчання дітей з інвалідністю в середньоосвітніх школах. Перша леді навіть вела ранкову зарядку на одному з телеканалів.

Нинішня перша леді Олена Зеленська спочатку не могла визначитися, чим саме їй займатися на цій посаді. В одному з інтерв'ю вона розповідала, що редагує чоловікові президентські промови, пізніше взялася за проєкт про впровадження правильного харчування у школах, а також за розвиток мережі україномовних аудіогідів у музеях світу. Зараз Олена займається питанням безбар'єрності в українській освіті.

Що ж буде в новому законі про статус першої леді

Складно уявити, що мав на увазі Зеленський, коли розповідав про законопроєкт про офіційний статус першої леді. В такому формулюванні може ховатися що завгодно - від обов'язків активно брати участь у житті країни до формальних вимог щодо одягу і "правильного етикету".

Якщо ввести в пошуковій системі Google фразу "перша леді", то першими система видасть добірку статей у стилі "Топ найстильніших перших леді", "Найкрасивіші перші леді світу", "Непрощенні помилки в стилі перших леді" або ж "Перші леді без макіяжу: опубліковані ШОКУЮЧІ фото". Більшість ЗМІ активно висвітлюють одяг, зачіски і туфлі дружин перших державних осіб, лише мимохідь розповідаючи про їх діяльність.

Першим леді в усьому світі дістається в першу чергу критика. Їх критикують за все - яскравий стиль одягу або ж, навпаки, його відсутність, необережні вислови або відрепетирувані промови, вираз обличчя - дуже веселий, дуже сумне, надто втомлене, та й просто - надто; їх картають за минуле (скільки галасу піднялося в ЗМІ навколо відвертих фотосесій Меланії Трамп і Карли Бруні Саркозі!), пасивність у суспільному житті або ж занадто активну участь у вирішенні політичних та соціальних питань. У першої леді немає позиції з цього питання? Та це ж безвідповідально! Дружина президента висловила свою думку? Ох, ну це ще гірше, ні в які ворота не лізе, правда ж!

Сама дискусія навколо посади першої леді свого роду атавізм. Твій чоловік отримав нову роботу і через це повинна терміново кинути все, перекреслити старе життя, кинути звичне середовище і роботу і займатися чимось зовсім іншим. Тим, що тобі Зеленський в законі прописав.

Ситуація парадоксальна. У той час, коли жінки у всьому світі борються за право бути собою, перші леді цього ж права часто позбавлені. Будь ти тричі кандидатом наук або подаєш надії інженера, але після обрання твого чоловіка президентом всі будуть обговорювати тільки твої туфлі і вартість годинника. Така ціна публічності.

Цікаво буде подивитися, що подружжя Зеленських напише у своєму законопроєкті і в ньому будуть визначатися не тільки права і обов'язки, але і соціальні та гендерні аспекти. А що, якщо у президента немає дружини, а є дівчина, з якою вони поки що навіть не живуть? Що, якщо у нього є цивільна дружина? А якщо президентом стане жінка, її чоловік перетвориться в "першого ледя"? Над Олександром Тимошенком, приміром, з цього приводу жартують останні років 15.

У консервативній Україні, де навіть Стамбульську конвенцію ратифікувати не можуть через слова у тексті "гендер", що підступно причаїлися, складно уявити президента-гея. Але світ змінюється, і хто знає, можливо, колись це стане можливим. Що тоді? Статус першої леді буде поширюватися на партнера, поки офіційні одностатеві шлюби в країні заборонені?

Запитань поки що більше, ніж відповідей. Але світу, здається, пора відчепитися від перших леді і дозволити їм нарешті бути тільки тими, ким вони самі хочуть бути. І вже тим більше не створювати для них спеціальний закон, як би того не хотілося Володимиру Зеленському.