Персоніфіковане зло. Що Гонтарєва залишить спадкоємця в засіках НБУ
"Цей день ми наближали як могли" — саме ця фраза могла промайнути у свідомості мільйонів українців, коли вони почули благу звістку" про відставку Гонтарєвої і її команди.
Наближали по-різному: хто на мітингах, хто подумки біля телевізора. Хто щиро, хто не дуже. У будь-якому випадку період 2014-2017 рр .. надовго запам'ятається українцям і напевно знайде своє відображення в спеціальних дослідженнях, а також на сторінках підручників. Велике бачиться здалеку, але так як ми маємо справу з "дрібним", то вже сьогодні цілком реально дати попередню оцінку, так би мовити, по гарячих слідах...
Системна помилка
Захід в центральний банк країни команди "інвестиційних банкірів" спочатку був ключовою кадровою помилкою. Помилкою стратегічного значення. Це все одно що зубного лікаря доручити операцію нейрохірурга: адже теж голова і той і інший ніби як медики.
Були порушені всі базові принципи незалежності та наступності політики центрального банку. Візьмемо ту ж ФРС США: серед її керівників ви не знайдете жодної людини, яка б сколотив свій статок операціями на фінансовому ринку і "схемотехнікою". Всі суцільно нудні вчені та теоретики-"сухарі".
В Україні в 2014 р. на перший план вийшли не професійні здібності, а принцип особистої відданості і довіри. І команда "інвестиційних банкірів" в'їхала в НБУ разом зі всіма своїми вкоріненими нитками і ниточками, які пов'язували їх з колишніми партнерами по бізнесу (які колишніми не бувають) і російськими фінансовими структурами. І не вірте в казки про те, що всі вони за порогом НБУ піддалися нападу колективної ретроградної амнезії. Досвід — друга натура, і від нього нікуди не дінешся.
З точки зору конфлікту інтересів творилося взагалі щось неймовірне. Причому без порівняння з еталонною Європою чи США. Навіть в Росії не допускали подібного. Наприклад, глава НБУ кілька років поспіль декларує десятки мільйонів гривень доходу, який вона отримує від продажу свого бізнесу "в розстрочку". Тобто будучи одним з ключових державних менеджерів, вона регулярно отримує cash flow (грошовий потік) з діючого бізнесу, який спеціалізується на спекулятивних і інвестиційних операціях на фінансовому ринку України, причому значною мірою в сегменті державних цінних паперів. При цьому сам НБУ є найбільшим власником ОВДП в країні і володарем "найсмачнішого" інсайду! До речі, а що заважає повернути після відставки цей бізнес назад у "материнське лоно"? Хто читав умови продажу на предмет того, "зашита" у нього опціон на зворотній викуп? Мовчання НАБУ в даному питанні воістину стоїчне...
Засіки
Що стосується результатів. Примітним фактом є те, що всі "досягнення" чинної команди "реформаторів" носять оціночний, стало бути, суб'єктивний характер. У такому форматі оцінки будь-яка "грамотна, говорящая голова" з успіхом розповість про великі досягнення на ниві реформування фінансового ринку країни, про те, як у всьому світі тільки й говорять, що про Україну, шануючи інших керівників лохами.
Так, у нас великий кадровий склад "адвокатів диявола". Серед таких оцінок найбільш часто фігурує "очищення банківської системи". Хоча ні в Конституції, ні в профільному законі у НБУ немає такої функції, як "очищення системи від банків". Хто взагалі доручив голові НБУ "очищати"? Хто дав такі повноваження? Або це дії по натхненню? Це все одно що міністр економіки вихваляв би себе за очищення економіки від підприємств (наприклад, збиткових), яких в Україні понад 50%.
Що стосується кількісних показників, то тут особливо не посперечаєшся. Знецінення національної валюти в 2,5 рази. Споживча інфляція за останні роки — більше 80%. Промислова — під сотню (хоча тут вагомий внесок уряду). Заборгованість неплатоспроможних банків перед НБУ в розмірі майже 52 млрд грн. Сума коштів, виплачених ФГВФО на користь вкладників, — понад 80 млрд грн, переважно за рахунок державних коштів.
Близько 90 банків виведені з ринку. Сумарні втрати бізнесу, населення, держави, місцевих органів влади, інвесторів оцінюються в 300 млрд грн (майже половина річного бюджету України). Непрозоре рефінансування. Поява тіньового ринку готівкової валюти обсягом $2-3 млрд в місяць. Криза суспільної довіри до національної валюти, банківської системи, політиці НБУ (рекорд антирейтингу серед державних інституцій). Скорочення кредитування реального сектора економіки, створення паразитарної фінансової моделі, в результаті функціонування якої понад 70 млрд грн вільної ліквідності було виведено з реального сектору і укладено в міжсобойчику: рефінансування банків — вилучення коштів на депозитні сертифікати НБУ. Нацбанк у цій моделі, по суті, перетворився на верстат, що друкує процентні доходи для комерційних банків, які мали вільний ресурс, а реальний сектор в цей час задихався в умовах фінансової гіпоксії. Можна згадати і рівень кредитних ставок, які за три роки так і не стали доступними для малого і середнього бізнесу.
До речі, за ті кошти, які були щедро виділені НБУ для його дослідів, можна було провести успішну реформу охорони здоров'я і пенсійної системи з подальшою економією до 20-30% державних витрат. Наївні пріоритети...
Діти Гуттенберга
Згадаймо і про друкарському верстаті. Він у ці роки працював з три зміни. А якщо б добу вдалося збільшити, то працював би і в четверту. В результаті розмір вимог НБУ до державних органів влади за ці роки збільшився на 200 млрд грн, які були "успішно" спрямовані "на допомогу" державним компаніям, таким як "Нафтогаз", і держбанкам. А по суті, безслідно розчинилися в нашому фінансовому болоті.
Що стосується банківської системи. Регулятивний блок НБУ прощелкал проблеми самого великого системного банку країни — Приватбанку. Ті проблеми, які можна було вирішити превентивними інструментами, були запущені в хроніку", а потім куплені державою за 1 грн. Найближчим часом доведеться витратити близько 100 млрд грн державних коштів на оздоровлення Привату. Як гордо заявив один міністр, кожен українець розщедриться на 4-5 тис. грн...
Сьогодні ми прийшли до квазідержавної банківській системі (понад 52% активів належить держбанкам), яка ні функціонально, ні ресурсно не в змозі стати фінансовим драйвером економічного зростання. Концентрована, монополізована банківська система, в якій практично знищена конкурентне середовище, поступово перетворюється для України в величезний валізу без ручки, прикутий ланцюгом до нашої щиколотці. В пакеті з Приватбанком ми також отримали безпрецедентний розмір державних гарантій за вкладами населення в держбанки — понад 250 млрд грн. А це вже пахне Ощадбанком СРСР...
Активно вичищаючи малі та середні українські банки з ринку, НБУ так і не зважився сформувати адекватну стратегію щодо банків з російським капіталом. Адекватну вимогам національної безпеки. Хоча такі високі матерії явно не в фаворі у регулятора. Подібна пасивність призвела до далеко не продуктивною громадської ініціативи, загрозу нових фінансових потрясінь і ответке з боку РФ, яка заблокувала перекази українських заробітчан на батьківщину. І це не кажучи про картинці для західних інвесторів: як в Україні захищають права інвесторів і "замуровують".
Що стосується кадрового потенціалу НБУ, то той кістяк фахівців, який формувався в ньому всі роки незалежності, практично зруйнований в результаті "реформ". У Нацбанку не знайшлося місця людям, які були гордістю української науки, зате до двору припали друзі-інвестиційники.
Одна з головний партій, що виконуються керівництвом НБУ, — це звинувачення на адресу олігархів, які оголосили війну "реформаторам". А хто в такому разі кредитував олігархічні банки? І чому олігархічний банк гірше банку з державним капіталом РФ?
До речі, про олігархів. При всій нелюбові суспільства до оним голова НБУ в інтересах країни просто зобов'язана була налагодити комунікації з ними, щоб повернути витрачений державний ресурс, а не ховатися за скривдженою маскою "П'єро"...
Природно, багато процеси носили об'єктивний характер. Гривня в 2014 р. була приречена на девальвацію. Але у цього процесу повинна була бути чітка глибина, а виявилося, що "гальма не працювали" і знецінення гривні було зупинено природним "тертя". При цьому з країни виводилися капітали у розмірі мільярдів доларів, створювався тіньовий ринок готівкової валюти, рефінансувалися "потрібні" банки, у тому числі з російським капіталом, що лише посилювало кризову ситуацію.
Так, друкарський верстат в 2014 р. запускати було необхідно. Але для фінансування виключно оборонних програм і структурної перебудови економіки, а не для докапіталізації державних монополістів і держбанків. Макроекономічна стабільність 2016 р. була досягнута дуже дорогою ціною — ціною деіндустріалізації економіки і десоціалізації суспільства. Така стабільність швидше нагадує цвинтарну тишу і пахне формаліном.
Сьогоднішня відставка необхідна, передусім, для зняття напруги в суспільстві, яке схильне персоніфікувати зло. Аналізуючи показники інфляції та інші маяки, розумієш, що вже восени можливий новий обрив. Щоб випустити пар, потрібні нові обличчя, які будуть грати в традиційну чиновницьку гру — "гарячий хліб" з "папередниками".
На жаль, стан справ такий, що врятувати ситуацію може лише нова філософія і кардинальна зміна політики НБУ у всіх аспектах: монетарному, валютному, регулятивному. "Час ринкових вовків" має закінчитися, як би ні було комфортно з ними нашим зовнішнім кредиторам. На чолі НБУ повинен стояти монетарщик з великим науковим і практичним досвідом роботи у центральному банку, а не перевчити технарі. Чоловік, який не пов'язаний з фінансовими кланами і кланчиками. Інакше доведеться приготуватися до версії "Гонтарєва 2.0".