Віцепрем'єр сезону. Навіщо Андрій Єрмак позбувся Вадима Пристайка
Пристайко на обід, Кулеба на вечерю? Спойлер: у фіналі світ, бенкет, гості з Москви та ЄС, на чолі столу Володимир Зеленський та молодці з ОРДЛО, на столі - Україна
Отже, посаду віцепрем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції посіла Ольга Стефанишина, змінивши Вадима Пристайка, якого незабаром відправлять послом у Лондон, геть з-перед очей і з серця геть. Вагончик з Пристайком (швидше за літак, але це деталі) рушить, а він - залишиться. Він - це керівник Офісу (і?) президента України Андрій Єрмак.
На цьому спробу Вадима Пристайка співпрацювати з новою владою можна вважати завершеною. Була вона успішною чи ні - залежить від критеріїв оцінки. Для довідки: у Павла Клімкіна та Олени Зеркаль з такими експериментами не зрослося, а Пристайко все-таки ризикнув.
При існуючому кадровому голоді кандидатура Ольги Стефанишиної виглядає ідеальним компромісом. Її висунула фракція СН; з березня по грудень 2017-го Стефанишина була директором Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів; в грудні була призначена на посаду генерального директора нової структури: Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабміну, і перебувала на цій посаді до осені 2019-го. Інакше кажучи, вона має як необхідний досвід, так і підтримку з боку парламентської більшості.
Відомо також, що призначення Пристайка від самого початку носило технічний характер: передбачалося, що Дмитро Кулеба, призначений з посади віцепрем'єра з питань європейської і євроатлантичної інтеграції в уряді Гончарука на посаду глави МЗС в уряді Шмигаля, збереже за собою на деякий час і віцепрем'єрський пост, побувши в ролі сумісника. Але це виявилося неможливим з формально-процедурних причин. Залишається питання: що заважало відразу призначити на цю посаду Ольгу Стефанишину?
Очевидно, потрібні були узгодження. Можливо, і з самою Стефанишиною, але швидше з європейськими партнерами в ході візиту в Берлін Кулеби і Єрмака. Хоча саме Кулеба навряд чи погоджував кандидатуру нового віцепрем'єра. І взагалі, дуже схоже на те, що візит Кулеби, притягнувши до себе увагу ЗМІ, маскував візит Єрмака, який став логічним продовженням двотижневої давності візиту Дмитра Козака - заступника керівника адміністрації президента Росії. А обидва візити - Козака і Єрмака - були частиною плану за схиляння Берліна до прийняття плану Козака - Єрмака по Донбасу.
Оголошення у рамках такого візиту кандидатури майбутнього віцепрем'єра з євроінтеграції виглядає цілком логічно. Особливо з урахуванням того факту, що українська євроінтеграція сьогодні знаходиться в стані глибокої заморозки: в 2019 р. Рада, Кабмін та інші органи виконавчої влади виконали лише 37% завдань, запланованих угодою про асоціацію на цей рік, а потім все заблокував карантин. Саме час заявити європейським партнерам, що з новим призначенням все піде по-новому. Хоча навряд чи зрив графіка виконання угоди можна поставити в провину Пристайку або Кулебі. Немає жодних підстав припускати, що у Стефанишиної само собою, без будь-якої підтримки з боку, все піде успішніше, ніж у Пристайка, який володів ніяк не меншим досвідом контактів в ЄС.
Чому ж треба було міняти Пристайка на Стефанишину? Пояснення одне: тому що Стефанишина буде краще керована - так, в усякому разі, очевидно, передбачає Єрмак. Тобто головним критерієм вибору нового віцепрем'єра став підбір ідеального виконавця - в межах можливого, звичайно. Тому що лава запасних у правлячої команди настільки коротка, що навіть президент в публічних промовах не може обходити цю проблему фігурою умовчання.
І тут виникає друге питання: а наскільки Єрмака в рамках реалізації плану Козака - Єрмака влаштовує Кулеба? Чи не знайдеться більш виконавчої і прийнятно кваліфікованої кандидатури і чи не відкрилася десь у світі, в одній з країн, відносини якою важливі для України настільки, що кандидатура ексглави МЗС на посаду посла буде саме враз, вакансія, яку терміново необхідно закрити? Або, кажучи прямо, коли Єрмак замінить Кулебу і ким?
