Переворот у Києві. Чим ризикує Зеленський

У медіа та соцмережах обговорюється можлива підготовка Володимиром Зеленським звільнення мера Києва Віталія Кличка з посади голови КМДА. Очікується, що це станеться після засідання РНБО, на якому керівник Мінстратегпрому Олександр Камишін доповість результати перевірки укриттів. Сенс скликання РНБО у тому, щоб розмити відповідальність Зеленського за сумнівне рішення та якось обґрунтувати його перед західними партнерами. Кажуть, що засідання готувалося на 16 червня, але перенесено на 23 число через проблеми з пошуком кандидатури. Потрібна така людина, яка б влаштовувала Зеленського, була б здатна впоратися з цією посадою і до того ж погодилася б її зайняти. Знайти "три в одному" виявилося непросто.

Звичайно ж, загальним місцем усіх обговорень стала згадка про прецедент: майже 13 років тому, 16 листопада 2010 р., Янукович звільнив мера Києва Леоніда Черновецького з посади голови КМДА та призначив на цю посаду "регіонала" Олександра Попова. Та й оцінки висловлюються відповідні: "Зеленський йде шляхом Януковича".

З іншого боку, на Банковій, схоже, впевнені, що звільнення Кличка принесе їм більше плюсів, ніж мінусів. Прецедент із Черновецьким показав, що кияни сприйняли новину про заміну його на Попова абсолютно байдуже. Тому зараз, мовляв, можна не боятися та сміливо брати приклад.

Однак Банкова ризикує, що в очах киян Зеленський виглядатиме навіть не "як Янукович", а "гірше за Януковича". І мінусів вийде набагато більше, ніж плюсів.

"Ляпас киянам"

Черновецький, нагадаємо, ні в кого не асоціювався з Помаранчевим майданом 2004 року. Двічі, 2006-го та 2008-го, Черновецький переміг на виборах мера Києва, і обидва рази — завдяки своїй передвиборній "сітці", тобто горезвісним "бабусям Черновецького", а також тому, що "сили Майдану" не змогли домовитися про єдиного кандидата. Фактично обидва рази перемога Черновецького була локальною політичною поразкою Майдану.

За час свого правління у столиці "молода команда Черновецького" встигла начудити так, що викликала у киян різко негативні емоції. Тому, коли 2010-го Янукович зняв Черновецького з посади голови КМДА, це справді було сприйнято без смутку переважною більшістю киян. Політичний крах Черновецького та його "молодої команди" у багатьох викликав лише зловтіху.

Віталій Кличко був головним суперником Черновецького 2006-го та 2008-го. У 2012 році він провів свою партію "УДАР" до парламенту і був одним з провідних політичних представників Євромайдану. Саме в цій якості, як один із лідерів Революції гідності, він "заробив" пост мера Києва на виборах у 2014-му та підтвердив його на виборах у 2015 та 2020 роках.

Чи наробив він помилок, чи набрид він, чи не час замінити його на когось іншого — це, з погляду дуже багатьох киян, особливо учасників та прихильників Майдану, мають вирішувати самі кияни, коли настане час чергових виборів. І якщо звільнення Черновецького указом Януковича вони сприйняли байдуже, то звільнення Кличка указом Зеленського можуть відчути як ляпас на своїй щоці. Причому "колективна думка РНБО" тут нічого не змінить.

"Політичне мародерство"

Янукович замінив Черновецького на Попова у мирний час. Тобто мітинги, акції протесту були повсякденною справою. Однак Янукович мав усі підстави для впевненості у тому, що кияни не піднімуться на захист Черновецького. І справді, "бабусі Черновецького" на громадянський протест були нездатні, до того ж Янукович був їхнім улюбленцем.

Про те, що на Черновецького чекає фіаско, стало зрозуміло ще в червні 2010 р. (за п'ять місяців до його звільнення), коли Янукович змусив його призначити Попова своїм першим заступником на посаді голови КМДА. Було очевидним, що Янукович готує Попова на заміну Черновецькому. І ще було очевидно, що Черновецький здався. Призначивши Попова своїм першим заступником, він перестав з'являтися у Києві на публіці, постійно продовжував собі відпустку та керував містом лише номінально. Тому на жодні спроби підняти людей на протест він був не здатний.

Зеленський дуже хотів зробити з Кличком те саме, що зробив Янукович з Черновецьким. Але побоявся саме тому, що Кличко не збирався здаватися. Хвилі чуток про те, що Зеленський збирається звільнити Кличка з посади голови КМДА, прокочувалися і 2019-го, і 2020-го, і 2021-го. Але щоразу справа закінчувалася якимось компромісом. Головну роль відіграло, звісно, не те, що Кличко сміливіший, а те, що за ним стояли кияни. Соцопитування, які проводилися на замовлення Банкової, регулярно підтверджували, що Кличко має у столиці сильну підтримку та, більше, активних прихильників.

Потім настало 24.02.2022 і з ним военний стан. Усі начебто погодилися, що зараз не час для політичних розбірок між проукраїнськими силами, у всіх один ворог — Росія. Не повинно бути акцій протесту, але й політичних репресій теж не повинно бути. Якщо зараз влада розірве цей суспільний договір, вона ризикує створити собі в очах киян імідж "політичних мародерів", які скористалися воєнним станом та забороною на масові акції, щоб відібрати у Кличка (фактично у киян, які його обрали) частину повноважень та привласнити їх собі. А особисто Зеленський створить собі імідж верховного головнокомандувача, який під час вирішального наступу українських військ на російських окупантів почав зводити рахунки з неслухняним мером столиці.

"Сфабрикований привід"

Результати діяльності "молодої команди" Черновецького були настільки шокуючими, що ще у лютому 2009 р., коли президентом був Віктор Ющенко, а не Янукович, Верховна Рада створила тимчасову слідчу комісію з питань розслідування обставин порушення Конституції та законів, ухвалення протиправних рішень посадовими особами Київради та її виконавчого органу. ТСК двічі виступала із звітами перед парламентом: у червні 2009 р. та у лютому 2010 р. І нарила вона достатньо, щоб перед Черновецьким замаячила перспектива в'язниці. Все це було ще до інавгурації Януковича, тобто йому, власне, не потрібно було фабрикувати жодних аргументів.

З Кличком ситуація інша. На 16 місяці великої війни раптом з'ясувалося, що по всій країні більшість укриттів не доступні для громадян. І немає ані закону, ані президентського указу, ані постанови уряду про те, що всі укриття мають працювати у цілодобовому режимі. І відповідальності за порушення цього режиму теж немає жодної (ані кримінальної, ані хоча б адміністративної). Це очевидний недогляд центральної влади на чолі із Зеленським. Зрозуміло, що центральна влада хоче списати всю провину на когось унизу. У столиці укриття — це сфера відповідальності районних держадміністрацій, підпорядкованих міській військовій адміністрації. Але глави РДА – це "слуги народу", призначені президентом. Начальник КДВА генерал-полковник Сергій Попко, знову ж таки, призначений президентом. Тому на Банковій вигадали зробити цапом-відбувайлом Кличка. І запустили відповідний сценарій.

Якщо Банкова хотіла переконати киян у тому, що привід для звільнення Кличка сфабрикований, то це вийшло. А почуття несправедливості — це, нагадаємо, одна із найсильніших суспільних емоцій.

"Знову йолка на майдані?"

2010-го Київ цікавив Януковича та його оточення насамперед з погляду не політики, а бізнесу, тобто переділу фінансових потоків та віджиму об'єктів нерухомості. Чергові вибори президента були ще дуже далеко, та й будь-які розмови про повторення Помаранчевого майдану звучали як сумний жарт. Проте Олександр Попов, поставлений Януковичем на чолі КМДА, запам'ятався киянам одним своїм рішенням: за його вказівкою рано-вранці 30 листопада 2013 р. розігнали протест студентів на Майдані незалежності під приводом термінової необхідності встановити новорічну ялинку — йолку, як назвав її Янукович.

І зараз можна багато розповідати про те, як покращиться життя столиці, якщо забрати повноваження голови КМДА у мера міста та віддати їх ставленику президента. Але ці аргументи не допоможуть. У киян працює інша асоціація: ставленик президента на чолі КМДА обернеться йолкою на майдані.

Поки триває війна, жодних нових майданів, звісно, не буде, зокрема й майдану на захист Кличка. Але це міна уповільненої дії, яка обов'язково зіграє свою роль на перших повоєнних виборах.

Багато киян почуватимуться неприємно внаслідок "політичного мародерства" і намагатимуться помститися в ході передвиборної кампанії і потім у кабіні для голосування. Але головна проблема Банкової навіть не в цьому. Якщо під час виборів виникне якась спірна ситуація, яка дасть привід для майдану, то киян не треба буде довго вмовляти.