Переворот зірвався. Тимошенко не вдалося захопити секретаріат Кабміну
13 грудня Комісія з питань вищого корпусу державної служби визначила результати конкурсу на посаду державного секретаря Кабінету Міністрів України. Саме так тепер буде називатися керівник Секретаріату Кабміну, тобто урядового апарату.
Згідно з новим Законом "Про державну службу" держсекретар Кабміну призначається строком на п'ять років, і ніякі політичні пертурбації нагорі (перевибори президента або парламенту, зміна уряду) не зможуть вибити з-під нього крісло, виграний на конкурсі. А повноваження міністра Кабінету Міністрів, який керує Секретаріатом Кабміну зараз, як і повноваження його заступників, повинні закінчитися не пізніше 1 січня 2017 р.
Конкурс був оголошений 9 листопада, до участі в ньому були допущені 12 претендентів. Інтрига полягала в тому, що в цей список не увійшов нинішній міністр Кабінету Міністрів Олександр Саєнко, який отримав цю посаду завдяки Володимиру Гройсману. З березня 2014 р., коли Гройсман був віце-прем'єром — головою Мінрегіону, Саєнко був його позаштатним радником. Потім, коли Гройсман отримав посаду голови Верховної Ради, Саєнко очолив його секретаріат. А в квітні 2016-го, коли йшли переговори про склад нового уряду на чолі із Гройсманом, майбутній прем'єр наполіг на тому, щоб Саєнко отримав пост міністра Кабміну.
Кажуть, Гройсман вирішив зберегти молодого і перспективного Саєнко (йому всього 32 р.) саме як члена своєї політичної команди. А на роль керівника урядового апарату прем'єр обрав нинішнього першого заступника Саєнко 35-річного Володимира Бондаренка. З лютого по липень 2015 р. Бондаренко був радником Гройсмана на посаді спікера парламенту, потім отримав посаду заступника керівника апарату Верховної Ради — керівника Головного організаційного управління, а в серпні 2016-го Гройсман забрав його на роботу в Кабмін.
Втім, конкурс на посаду держсекретаря Кабміну аж ніяк не став для Бондаренко легкою прогулянкою. Серед 11 конкурентів у нього був серйозний суперник — 43-річний Володимир Федорчук, який працює в Секретаріаті Кабміну ще з 2005 року, тобто з часів першого прем'єрства Юлії Тимошенко. З січня 2008-го по березень 2010-го (під час другого прем'єрства Тимошенко) Федорчук обіймав посаду заступника міністра Кабміну, а 1 квітня 2014-го (незабаром після революції) знову отримав цю посаду, та перебуває на ній до цих пір.
Зрозуміло, що будь апаратник думає про свою кар'єру. Конкурс — це прекрасний шанс для кар'єрного зростання, особливо якщо врахувати, що раніше в Україні подібних конкурсів взагалі ніколи не було. Тому немає нічого дивного чи нелогічного в тому, що заступник міністра Кабміну Федорчук вирішив позмагатися за посаду держсекретаря Кабміну зі своїм старшим за посадою, але молодшим за віком колегою — перший заступник міністра Кабміну Бондаренко.
Однак саме тому, що це був перший конкурс такого роду, ціна його не зводилася до персональним амбіціям Бондаренко або Федорчука. За великим рахунком вирішувалося питання про те, хто отримає контроль над урядовим апаратом на наступні п'ять років: Володимир Гройсман або Юлія Тимошенко.
Не зайве згадати, що батько Володимира Федорчука Ярослав Федорчук був у числі засновників Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина", був одним із стратегів і організаторів партійного будівництва, у 1999-2005 рр. керував секретаріатом фракції "Батьківщина", а потім секретаріатом БЮТ. Він був народним депутатом чотирьох скликань, провівши в парламенті майже десять років — з 2005-го по 2014-й. У нинішній парламент він теж балотувався за списком "Батьківщини", але його 29-й номер виявився непрохідним.
Конкурс завершився благополучно для Гройсмана: Бондаренко зайняв перше місце, а Федорчук — друге і отримав статус резервного кандидата. Це означає, що якщо протягом року посаду держсекретаря Кабміну раптом з якоїсь причини виявиться вакантною, то Він повинен одержати її без конкурсу. Проте шанси на те, що це станеться, близькі до нульових.
