Світлана Кондзеля та інші. Кого гучне НАБУ прикриває в Офісі президента

Детективи НАБУ затримали керівницю однієї з головних департаментів Офісу президента (ВП) при отриманні хабара в $150 тис. Силовики стверджують, що це був лише перший транш неправомірної вигоди, всього чиновниця збиралася отримати від неназваного фізособи $300 тис. за допомогу у призначенні на посаду члена правління НАК "Нафтогаз України".

Як стверджують в НАБУ, їм вдалося задокументувати злочинні наміри чиновниці завдяки проведеним негласних слідчих дій. Офіційно ім'я співробітниці Офісу президента поки не розкривають, заявляючи, що разом з нею затримали спільницю, яка працювала в Мінкультури, та інших учасників злочинного угруповання, яким найближчим часом вручать підозри в отриманні неправомірної вигоди.

За даними ЗМІ, досі не названої силовиками чиновником може бути Світлана Кондзеля. Чиновниця родом зі Львова, їй 45 років. Юридичну освіту здобула у Львівській комерційній академії, також має дипломи Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (спеціальність — "міжнародне право") та Національної академії державного управління при президентові України.

Вона досвідчений держслужбовець, у різних відділах АП працювала з 2005 р., а в квітні 2015 р. була призначена директором департаменту забезпечення доступу до публічної інформації Офісу президента. У декларації Кондзели за 2018 р. вказані квартира в селі Крюківщина під Києвом площею 86 кв. м, квартира у Львові площею 114 кв. м, а також будинок чоловіка в Іванівці Київської області (площею 47 кв. м) і його земельну ділянку там же (його площа — 2,2 тис. кв. м). Крім того, Кондзеля задекларувала автомобіль Renault Latitude 2011 р. випуску і свою зарплату за минулий рік — 610,5 тис. грн.

Після затримання передбачуваного Кондзели ЗМІ назвали ім'я її нібито спільниці. Нею може бути заступник міністра культури Вікторія Ліснича. Вона працювала при міністрі Михайла Кулиняці з вересня 2010-го по жовтень 2011 року.

Родом Ліснича з Кіровоградської області, закінчила Національний медуніверситет в Києві, після якого у 2001-2005 рр. працювала лікарем-кардіологом в Інституті серцево-судинної хірургії ім. Н. Амосова. Крім того, Ліснича отримала юридичну освіту і ступінь магістра в Київському національному економічному університеті. Паралельно з роботою лікарем у 2002-2006 рр. вона була депутатом Шевченківської райради в Києві і кілька років очолювала управління охорони здоров'я Шевченківської райадміністрації.

Попрацювавши на низовому рівні влади, в 2007 р. Ліснича перебралася на роботу в Міністерство фінансів. Найяскравіші сторінки трудової біографії почалися для неї в 2010 р., коли вона прийшла працювати заступником міністра культури Михайла Кулиняка, який пізніше призначив гендиректором Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Після кількох місяців роботи Лісничу запідозрили у безпідставних масових звільненнях, одержання хабара, махінації з документами і підтримки сірих " фінансових схем. Вона спростувала всі звинувачення на свою адресу, але заповідника довелося піти. Після відходу з терену держслужби Ліснича стала співзасновником і керівником громадської організації "Міжнародний дипломатичний рада в Україні", яку очолює досі.

В Офісі президента Зеленського досить оперативно відреагували на передбачуване затримання Світлани Кондзели. Не називаючи імені, ОП підтвердили, що затримана — керівниця одного з головних департаментів.

"Для глави держави немає "своїх" і "чужих". Корупція повинна бути викорінена: чим вище посада корупціонера, тим небезпечніше для держави зловживання з його боку", — заявили у президента. Звичайно, іншої відповіді від підлеглих глави держави чекати і не варто було — показати боротьбу з корупцією, під час якої не щадять нікого, було однією з цілей Зеленського, добре розуміє, що народ "хоче крові". Але що ж відбулося в Офісі президента насправді?

Насамперед варто звернути увагу на те, що прерогатива призначення членів правління "Нафтогазу" за законом належить Кабміну. Тобто ні Кондзеля, ні тим більше Ліснича офіційно не могли мати ніякого відношення до таких призначень. Така ситуація приводить нас до висновку, що чиновниці могли діяти не самі, тим більше в офіційній заяві згадують якихось сімох діючих осіб цього злочину. Швидше за все, спільники двох жінок займали більш високе положення у владі, а саме в Кабміні. Тим не менше поки "велику рибу", без якої явно не обійшлося, не "світять".

Подія може вилитися в три сценарії розвитку подій. По-перше, спійманих на хабарі чиновниць можуть "відпрацювати" по повній, призначивши їх основними винуватицями у справі, в якому без допомоги згори, як ми вже помітили, обійтися не могло. В такому випадку справа Кондзели–Лісничої буде активно піаритися НАБУ як активна робота в напрямку тих самих посадок, які президент вимагав від силовиків до 1 листопада.

По-друге, детективи можуть почати розмотувати ниточки, що ведуть до більш високих "поверхах" української влади. При такому розвитку подій розслідування може призвести до серйозного конфлікту між різними угрупованнями у владі, під час якого і так не шанують один одного коломойцы і "реформатори" почнуть виливати один на одного тонни компромату, тим більше що хтось із представників цих груп, займає високі позиції в тому ж Кабміні, цілком міг допомагати викритих у хабарництві чиновницям. Результат такого протистояння кланів передбачити важко, але те, що спрацює на зниження рейтингу "слуг" і президента, не викликає сумнівів.

По-третє, в НАБУ можуть сконцентруватися на двох фігурантів і довести справу до кінця, при цьому тримаючи в загашнику докази їх зв'язків з впливовими гравцями з істеблішменту, якими можуть бути особи калібру Андрія Богдана, Сергія Шефіра або Андрія Єрмака. У потрібний момент шантаж таким серйозним компроматом може виявитися дуже до речі для тієї угруповання з оточення президента, яка домовитися про взаємовигідну співпрацю з Артемом Ситником — подейкують, останнім часом Артем Сергійович вирішив навести мости з Ігорем Коломойським. Про те, яка ймовірність розвитку кожного з сценаріїв, говорити поки рано, тому нам залишається спостерігати за черговим раундом антикорупційних воєн, які на ділі все більше перетворюються в бої кланів з оточення Зеленського між собою.