Перехідний варіант. Навіщо Україні виробляти М-16
Першою новиною воєнпрому, яка буквально підірвала медійний простір України і Росії в новому році, стало підписання меморандуму про виробництві "Укроборонсервісом" спільно з американською компанією Aeroscraft автоматичної гвинтівки М-16.
Доморощені військові експерти і за сумісництвом журналісти відразу ж вибухнули викривальними статтями про "поганому Порошенко", який хоче озброїти армію гвинтівками п'ятдесятирічної давності, і взагалі відразу ж знайшли в цьому просто інструмент для "розпилу" бюджетних коштів в умовах війни.
Однак, прочитавши десятки "експертних" думок, відразу ж виникла ціла маса запитань, відповіді на які, що називається, з ніг на голову перевертають уявлення про суть того, що відбувається.
Перш за все ніхто не збирається випускати автоматичну гвинтівку зразка 1962 р. За весь час виробництва зброї на основі системи AR-15 лише в США розроблено та прийнято на озброєння два десятка модифікацій. Якщо кому цікаво подивитися, наприклад, тут.
Мало того, вже зараз зрозуміло, що в Україні планується до виробництва модифікація WAC 47, призначена для стрільби патронами 7,62×39 мм з магазином від автомата Калашникова.
Тобто якраз патронами такого калібру, які ще поки є на українських складах. Тут головне слово "поки", тому що з втратою Луганського патронного заводу, який виробляв (хоча і відверто халтурні), але хоч якісь патрони, країна залишилася тільки з радянськими запасами, які, звичайно, величезні, але не безмежні.
Так, зараз бойові дії на Донбасі досить локальні, але не варто забувати про бойову підготовку 250-тисячної армії (і це не рахуючи інших силових структур). Так для повноцінного навчання тільки одного піхотинця в рік потрібні тисячі патронів. Такими темпами запаси будуть "сточуватися" відносно швидко, і вже через років 5-10 у весь зріст постане питання про патронному голод. А зараз виробництвом патронів радянського зразка масово займаються тільки Росія, Болгарія та кілька країн-ізгоїв типу Ірану або Північної Кореї.
Будувати зараз завод по виробництву тих же патронів 7,62 мм сенсу просто немає. А тут проглядається прекрасний варіант, поки налагоджується виробництво якогось перехідного "радянського" варіанти гвинтівки з можливістю швидкого переформатування під натівський стандарт. А паралельно будується завод по виробництву патронів калібру 5,56 мм
Мало хто з експертів розуміє економічну сторону питання: ось такий гібридний варіант — це найпростіший спосіб для американців допомогти нам верстатами для організації як збройового виробництва, так і виготовлення патронів. Чого-чого, а такого обладнання за 50 років випущено в Штатах і у союзників більш ніж достатньо, і зараз на хвилі військової істерії і масового переозброєння на більш сучасні зразки їх просто нікуди дівати. А нам навіть зразки 20-30-річної давності — величезний технологічний прорив після совка і подальшої деградації збройової промисловості (якою, поклавши руку на серце, фактично в Україні ніколи й не було).
Тут же прямо переплітається та іншої зрадный питання — мовляв, чому не допомагаємо власної промисловості стати на ноги твердим державним замовленням. Ну, по-перше, особливою бази немає, все що є — вінницький "Форт", який дрібносерійно виробляє ізраїльські "Тавори", причому "виробляє" — це голосно сказано. І "Зброяр", який таким же чином "виробляє" мисливський клон все тієї ж М-16 — Z-15. Чому ми беремо "виробляє" в лапки? З однієї простої причини — ні одне ні інше підприємство на сьогодні не може випускати головний компонент будь-якої зброї — стовбур. Всі привозиться з-за кордону.
А розробка своїми силами нового зразка з нуля, виробництво дрібної партією зробить його просто нерентабельним, ніж закупівля тих же М-16. А тут за дуже невеликі гроші ми отримуємо відпрацьовану роками конструкцію і технології.
І ще один нюанс, який теж важливий. Мається на увазі появу нового зброї, яке неминуче призводить до змін в армії. Не секрет, що на даний момент у ВСУ діє штатний розклад мотострільців ще радянської армії, яке прив'язане до наступальної доктрини радянського держави як такої і розраховане на протистояння з армією такого ж типу у відкритому бою. А з чим ми зіткнулися в 2014-2016 роках? Насамперед у нас змінилася доктрина — вона стала оборонної. По-друге, як показав Донбас, воювати довелося в умовах гібридної війни — невеликими підрозділами рівня взвод, роти, максимум батальйону в умовах міської забудови на відносно невеликих відстанях близького і середнього бою.
А ось в цих умовах починають працювати плюси американської гвинтівки: у порівнянні з АК у неї велика точність, менший час прицілювання, менша вага (і, значить, можливість збільшення носимого боєкомплекту) і що найголовніше — більш високий темп стрільби і скорострільність, що дозволяє отримати серйозні переваги перед супротивником в швидкоплинному вогневому контакті.
Не варто забувати і про те, що говорилося раніше — модульність конструкції і доступність великої кількості прицілів і обважень дозволяють створити "індивідуальне" зброя, яка буде відповідати можливостям і здібностям кожного конкретного солдата. І це теж вкладається в рамки концепції реформування армії — ми важко і натужно йдемо від радянської армії, побудованої на принципі призовної служби до професійної армії. А тут зовсім різні підходи до стрілецької зброї. Якщо срочнику, а тим більше разноплеменному радянському потрібен був простий у використанні і навчанні автомат, який би витримував недбале ставлення до нього, то військові західних армій вже сьогодні розглядають як автомат індивідуальне дороге зброю з унікальними можливостями.
До цього ж, до речі, приходить і наш північний сусід — вже досить довго ведуться розробки автомата, здатного замінити автомат Калашникова . Варто згадати, наприклад, автомат Ніконова.
Таким чином можна сміливо говорити, що на сьогоднішній день стратегічна лінія на заміну в осяжному майбутньому стрілецької зброї радянських калібрів на аналогічне, західне виглядає цілком собі осудною можливістю швидкого реформування збройних сил. Як вона буде реалізована — це інше питання, але при пильному уваги і контролю "великого брата" є шанс, що цей проект не залишиться на папері.
