"Кілька днів" до припинення вогню? Який із трьох шляхів обере Путін

На українсько-американських переговорах у Джидді українська делегація погодилася на перемир'я, сподіваючись, що Росія відповість відмовою. Керівник Офісу президента Андрій Єрмак заявив журналістам: "Після цієї зустрічі ключ сьогодні — саме в російської сторони. І весь світ буде бачити, хто хоче миру, а хто не хоче". Дивна фраза. За логікою Єрмака виходить, що якщо Путін погодиться на перемир'я, весь світ буде бачити, що Путін хоче миру. Але чи це так? Звісно, ні. Якщо Путін погодиться на перемир'я, це означатиме лише те, що відмова від переговорів йому не вигідна. Йому вигідніше зірвати їх нашими руками.

Розгадка переноситься на п'ятницю

З американської сторони в переговорах у Джідді брали участь держсекретар США Марко Рубіо та радник Дональда Трампа з нацбезпеки Майк Волц. 18 лютого вони провели переговори в Ер-Ріяді з російською делегацією на чолі з міністром закордонних справ Лавровим і тому мають уявлення про те, якої відповіді можна чекати від Кремля. Вони розраховують, що Москва відповість згодою. "Ми передамо цю пропозицію зараз росіянам, і ми сподіваємося, що вони скажуть "так" миру. М'яч тепер на їхній стороні поля, — заявив журналістам Рубіо після переговорів у Джидді. — Ми сподіваємося, що росіяни дадуть відповідь взаємністю".

На питання, як вони збираються донести це до росіян, Рубіо відповів: "Це буде доставлено їм безпосередньо по декількох каналах, це буде повідомлено їм по наших дипломатичних каналах, за допомогою розмов та іншими методами. Але вони, очевидно, будуть добре обізнані. І ми сподіваємося, що росіяни скажуть "так", що вони теж погодяться, і тоді стрілянина припиниться, вбивства припиняться, смерті припиняться, і можна буде розпочати переговори про те, як покласти край цій війні назавжди, прийнятним та довгостроковим для обох сторін способом".

Волц висловив сподівання, що позитивна відповідь росіян буде швидкою. "Ми сподіваємося, що росіяни дадуть відповідь "так" якнайшвидше, щоб ми могли перейти до другої фази, яка є справжніми переговорами — не нескінченним діалогом, вічними розмовами, а справжніми переговорами щодо припинення цього конфлікту таким чином, який буде прийнятний для обох сторін, стійким і який забезпечить стабільність і безпеку України в довгостроковій перспективі".

Це той базовий сценарій, на який розраховують Рубіо та Волц, враховуючи почуте від російської сторони три тижні тому в Ер-Ріяді. За словами Волца, він "найближчими днями поговорить із своїм російським колегою" — тобто з помічником Путіна Ушаковим, який брав участь у переговорах в Ер-Ріяді. Ймовірно, це будуть підготовчі консультації перед телефонною розмовою Трампа та Путіна, яку в російських медіа вже анонсовано на п'ятницю 14 березня.

Сам Трамп 11 березня заявив журналістам, що планує поговорити з Путіним "цього тижня". "Для танго потрібні двоє, як то кажуть, правильно? Тому, сподіваюся, він погодиться, і це, думаю, вже буде 75%, решта — це укладення документа і, ну, переговори щодо позицій на землі тощо", — сказав він і висловив сподівання, що припинення вогню може запрацювати "в наступні кілька днів".

Це звучить фантастично: припустимо, Путін скаже "так", і що, вже за кілька днів настане перемир'я? Але не треба сміятися з Трампа. Володимир Зеленський анонсував ще фантастичніший сюжет. "Якщо "рускіє" погодяться — у той самий момент тиша запрацює", — пообіцяв він українцям у відеозверненні увечері 11 березня. Одначе Трамп справді поспішає: він хоче швидкої згоди Росії та потім швидкого припинення вогню.

Три шляхи Путіна

Звісно, Путін може відповісти Трампу відмовою. Російські джерела агентства Reuters заявили, що Путін навряд чи прийме пропозицію США щодо 30-денного припинення вогню в Україні. Це буде шлях конфронтації із Трампом.

Другий шлях — відкладання відповіді. Путін може висунути якісь попередні умови для припинення вогню, наприклад, якісь "жести доброї волі" з боку України. Але це суперечитиме вже заявленій публічно позиції Білого дому. Нагадаємо, що українська делегація вирушила на переговори в Джидді з пропозицією, щоб Росія погодилася на обмін полоненими як "жест доброї волі", але американська делегація відмовилася записувати це як попередню умову для припинення вогню. "Кращий жест доброї волі, який можуть зробити росіяни, — це сказати "так" на пропозицію припинити стрілянину, припинити бойові дії і сісти за стіл переговорів. Якщо вони це зроблять, це буде найкращим жестом доброї волі, який ми могли б побачити", — пояснив журналістам Рубіо після переговорів.

Якщо Москва вимагатиме "жестів доброї волі", Київ зможе повернутися до вимоги попереднього звільнення полонених, у тому числі азовців, і тоді все зависне. А Трамп дуже не хоче, щоби все зависло, він хоче показати швидкі успіхи у своїх миротворчих зусиллях. Тому базовий сценарій, повторимо, полягає у тому, що Путін скаже Трампу "так".

До такої відповіді підштовхують і геополітичні міркування. Путін розуміє, що, сказавши "ні", він може втратити підтримку великої (основної) частини Глобального Півдня, особливо через роль Саудівської Аравії у переговорах. Це для Путіна дуже важливо з огляду на його нав'язливе бажання стати третім полюсом світу. Йому невигідно, щоб Україна, Європа, США, Китай, Індія, Бразилія тощо опинилися в одному таборі — тих, хто за припинення війни, а Росія залишилася одна проти всіх.

Якщо Путін обере третій шлях — згоду на припинення вогню, — це, однак, зовсім не означатиме, що він справді хоче миру. Трамп, Рубіо, Волц кажуть, що одразу після припинення вогню мають розпочатися повноцінні мирні переговори. І ось там Путін намагатиметься зробити так, щоб м'яч знову опинився на українській стороні поля, а потім звинуватити Україну у зриві переговорів.

Кремль наполягатиме, що оскільки він записав чотири українські області в конституцію РФ, то згода залишити частину території цих областей під контролем України — це вже величезна поступка Москви Києву, і тепер Київ зобов'язаний піти на не менш істотні поступки: внести в конституцію нейтральний статус України і державний статус російської мови, скоротити чисельність та озброєння ЗСУ удесятеро порівняно з нинішнім рівнем, дати повну свободу московській церкві та російським медіа, та й ще щось, і — жодних європейських миротворців, тільки китайські та білоруські.

"Все, тепер м'яч знову на вашій стороні", — скажуть Путін із Лавровим, і ось що тоді Україна робитиме з м'ячем? Кому і як пасувати, щоб знову не роздратувати Трампа відсутністю конструктиву? Москва може розраховувати, що Київ у будь-якому разі програє: якщо буде непоступливим, то посвариться з Трампом, якщо, навпаки, буде поступливим, то викличе в Україні громадянську війну, бо багатьом українцям такі поступки не сподобаються. Тому третій шлях обіцяє Путіну найбільші вигоди, за всієї його невигідності на перший погляд.

"Наші цінності загалом схожі"

Потрібно враховувати також, що Путін і Трамп спокушають один одного спільною геополітичною грою. Але щоб ця гра стала можливою, їм обом необхідно якнайшвидше покінчити з російсько-українською війною. Суть цієї гри можна зрозуміти із великого інтерв'ю Лаврова, опублікованого 12 березня. Фактично Москва пропонує Вашингтону дружити проти Європи.

Лавров довго та докладно розповідає трьом американським блогерам, як Америці пощастило з президентом Трампом, який відроджує християнські цінності, як у Росії. Щоправда, у своє перше президентство він, за словами Лаврова, був ще не готовий до рішучих дій, але тепер усе по-іншому. "Зараз він готовий. Це очевидно. Минуло лише 49 днів з моменту його вступу на посаду, а ми вже бачимо насичений порядок денний, який був представлений їм громадськості". Виявляється, "те, що відбувається зараз у США, можна описати як повернення до нормальності". "Йдеться саме про повернення до "нормальності" в тому вигляді, в якому ми її розуміємо. Ми є православними християнами. Наші цінності загалом схожі, — підкреслив Лавров. — Це факт, що прийшла до влади нормальна адміністрація, яка не сповідує антихристиянських ідей".

А хто в нас залишився розсадником антихристиянських ідей? Правильно, Європа. Ось проти неї Москва і пропонує Вашингтону дружити. Лавров розповідає, що зараз Євросоюз та Велика Британія намагаються перетягнути Трампа на свій бік. "Європа і Велика Британія, — каже Лавров, — хочуть підняти ставки і готують щось, щоб підштовхнути адміністрацію Трампа до агресивних дій проти Росії. Ми ставимося до цього філософськи. Ми знаємо, що робимо". Тобто Москва впевнена, що Трамп буде на боці Росії.

Першим знаком цієї дружби має стати відмова Трампа від ідеї розміщення в Україні європейських миротворців. Лавров наголосив, що "присутність військ країн НАТО під будь-яким прапором, у будь-якій якості на українській землі" неприйнятна для Кремля "за жодних умов".

Ця вимога дуже зручна для Кремля. Європейські миротворці під егідою двох ядерних держав, Франції та Великобританії, — це єдина гарантія безпеки, на яку Україна може розраховувати. Якщо їх не буде, то Путін зможе напасти знову будь-якої миті, коли захоче, під будь-яким приводом. Тому Києву буде дуже важко погодитись на такі умови. А якщо Київ відмовиться від мирного договору без гарантій безпеки, то Москва отримає бажане: зрив переговорів українськими руками. Після цього Путін і Трамп спокійно зможуть домовитися про поділ сфер впливу. І Путін таки отримає статус третього полюса світу.

Лавров похвалився меседжами від американської делегації на переговорах в Ер-Ріяді. "Вони сказали, що хочуть нормальних відносин у тому сенсі, що основа американської зовнішньої політики за адміністрації Трампа — це захист національних інтересів США. Це абсолют, який не підлягає обговоренню. Водночас американці розуміють, що інші країни також мають свої національні інтереси. І з цими державами, які мають власні національні інтереси та не хочуть йти на поводу в інших, вони готові до серйозних переговорів, — розповів Лавров. — Було ще "послання". Коли інтереси не збігаються чи суперечать, відповідальні країни мають зробити все для того, щоб не дозволити цим протиріччям перерости в конфронтацію. Не кажучи вже про воєнне протистояння, яке обернулося б катастрофічними наслідками для інших країн. Ми їм сказали, що повністю поділяємо таку логіку".

Лавров провів аналогію з американо-китайськими відносинами: "Протягом багатьох десятиліть КНР розвиває відносини зі США на основі тієї формули, яку я щойно навів. Вони іноді один одного критикують, проти чого ми не заперечуємо. У сучасній дипломатії взагалі зараз освоюється нова мова. Однак діалог між цими країнами ніколи не припинявся. Вони кажуть: "Руки геть від Тайваню", "Руки геть від Південно-Китайського моря". Але водночас вони продовжують зустрічатися та розмовляти. Це той самий підхід, та сама логіка, яка зараз застосовується адміністрацією Трампа у відносинах з Російською Федерацією. І це єдиний правильний підхід".

Ось це і є головна мета Путіна: щоб США і РФ "іноді один одного критикували", але не втручалися у сфери впливу один одного. Вашингтон говоритиме Москві: "Руки геть від України та країн Балтії", а Москва відповідатиме Вашингтону: "Руки геть від Канади та Гренландії", але далі слів ніхто не піде. А ще вони можуть спільно звільнити від сатанізму Європу. Двома фронтами: православний талібан наступатиме зі сходу, а християнський талібан висадиться у Нормандії. Щоправда, США ще готові стати талібаном, але Трамп старається.

Тому ми, звісно, можемо сподіватися, що Путін і Трамп увійдуть у жорстку конфронтацію через алгоритм заморожування російсько-української війни. Але будувати на цій примарній надії довгострокові плани було б наївно.