Пенсії або дихлофос. Чому США вимагають від України полюбити "тарганів" Рибчинського
Каталізатором суспільної дискусії навколо долі жителів окупованого Донбасу стали переговори помічника Путіна Владислава Суркова з спецпредставником Держдепартаменту США по Україні Куртом Волкером. І хоча ніяких практичних результатів переговорів поки що немає, і далеко не факт, що такі результати з'являться в найближчому майбутньому, за ними послідувало кілька розтиражованих заяв Волкера, багатьом в Україні показавшихся надто вже миролюбними - майже на межі "зради".
Насправді нічого схожого на яку б то не було "зраду" висловлювання Волкера не містили, але одного миролюбного тони цих заяв для порушення деяких українців виявилося більш ніж достатньо.
По суті, Волкер визнав справедливими всі вимоги України до Росії щодо реалізації Мінських угод, погодившись, що це Росія не виконує "блок безпеки" - не припиняє вогонь на лінії розмежування, не відводить важке озброєння і т. д. При цьому Волкер спеціально підкреслив, що прекрасно обізнаний у тому, що донбаські сепаратисти жодних рішень без команди з Москви не приймають, а тому всі вимоги щодо виконання Мінська потрібно пред'являти саме Путіну, і кілька раз дав зрозуміти, що Мінські угоди "не працюють" виключно з вини росіян.
І тільки після цього спецпредставник Держдепартаменту дозволив собі "нагадати" Україні, що вона теж взяла на себе в Мінську деякі зобов'язання кшталт "спеціального статусу " східних територій", "обмеженої амністії для тих, хто брав участь у конфлікті". Та й взагалі закликав українців думати про те, як влаштувати в країні "примирення".
І знову ж таки окремо і спеціально Волкер підкреслив, що предметно говорити про зобов'язання України можна буде тільки після того, як Росія виконає свої зобов'язання і "будуть створені умови, щоб Україна могла це зробити".
Свою окрему лепту в волкеровское миролюбність внесла і посол США в Україні Марі Йованович, яка вирішила закинути українську владу у невідповідності західним цінностям. Зокрема, на думку Йованович, Україна повинна відновити виплати українцям, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. "Це кошти, які люди заробили за десятки років своєї роботи", - заявила посол, додавши, що для переселенців "повинні бути спрощені процедури для отримання соціальної допомоги", а реєстрація тимчасово переміщених осіб, яка вимагається від українців для того, щоб отримати пенсії, є дискримінаційним і суперечить західним цінностям, до яких прагне Україна".
Правда, на цей американський заклик "почути Донбас" знайшовся свій відповідь - відразу кілька відомих українських політиків публічно висловилися в дусі прямо протилежному американської риторики примирення.
Спочатку прем'єр-міністр часів президента Віктора Ющенка Юрій Єхануров поділився пропозицією облаштування окупованого Донбасу: "Ми повинні сказати так: це особлива територія. Ця територія хвора, і ми повинні це розуміти. Ми повинні створити всі економічні умови для її роботи, коли вона повернеться до складу України. Але разом з тим голосування, щоб вони посилали своїх депутатів у Верховну Раду, - це просто неможливо, решта населення України цього не зрозуміє". Виходячи з цього, Єхануров запропонував ввести на окупованій частині Донбасу після звільнення "особливий режим" терміном на 5-10 років, при якому його мешканці не зможуть брати участь у всеукраїнських виборах, тільки у місцевих. Ну а особливо ревним шанувальникам "російського світу" екс-прем'єр запропонував освоювати неосяжні простори Сибіру: "Для бажаючих, я так думаю, що Далекий Схід і Сибір неосяжні. Багато гектарів землі, яку Путін пропонує всім, підйомні - вперед, хлопці. Все звідти, з української землі".
Свою лепту в дискурс вніс і діючий міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, констатував смерть Мінських угод і запропонував підписати інші угоди, а заодно прийняти закон про колаборантів. "Волкер говорить про філософію обмеженою амністії. Я кажу про необхідність прийняття закону про колаборантів, - заявив Аваков. - Щось на кшталт того, який був прийнятий у післявоєнній Франції де Голлем. Потрібно приймати філософію амністії, яка підтримується всім суспільством на дуже простих принципах. Якщо на руках кров і життя українських солдат, я не думаю, що ми можемо собі дозволити механізми амністії; якщо люди співпрацювали з місцевими адміністраціями вимушено або за слабкості, тут повинна бути воля до примирення". Для окупованого Донбасу, Аваков впевнений, потрібна буде спеціальна політика "реабілітації", яка затягнеться на п'ять-сім, а то й на 10 років.
Але найбільше шуму підняв народний депутат Євген Рибчинський, який порівняв жителів окупованого Донбасу з тарганами, проти яких є лише один дієвий засіб - дихлофос. "Мені байдуже, що там у Луганську. Я не цікавлюся життям тарганів. Навіть якщо мільйон їх народиться у мене на кухні, це не означає, що кухня буде належати їм. Ніяких статусів і спецрежимів для тарганів, тільки дихлофос і багато дихлофоса. Ну і пара тисяч "джавелинов", звичайно", - заявив депутат, пізніше конкретизувавши свою думку в тому ключі, що "таргани" з ОРДЛО "заслуговують на довічне ув'язнення і примусові роботи на благо України. Жодних амністій і поблажок. Геть з нашої кухні на російську смітник!".
Ось таку емоційну реакцію українських політиків на американське "миротворчість" зрозуміти не важко, що, однак, не робить цю реакцію ні виправданою, ні стратегічно розумною. Піарити себе на патріотичної грунті і спекулювати на почутті ненависті простих людей до Донбасу, призвавшему війну у свою країну, - штука складна. Тим більше що такий піар не вимагає ніяких особливих витрат, але завжди знаходить відгук у виборця. При цьому ні для кого не секрет, що практичної користі від роздумів на тему, як нам бути з непійманими сепаратистами, вкрай мало. Адже поки навіть не йдеться ні про виведення російських гібридних військ з Донбасу, ні про проведення там виборів, ні про якийсь фактичне особливий статус. Так само як і не несуть практичної навантаження ніякі заклики американців до примирення, амністії або навіть до виплати пенсій, як мінімум тому, що не існує ні порядку амністії, ні механізму виплати грошей.
Миролюбна риторика США в даному випадку - це не спосіб примусити Україну до капітуляції на умовах Путіна, у неї трохи інша мета - примусити Росію хоча б до припинення вогню на Донбасі, а якщо це не вдасться, то хоча б продемонструвати світу, що саме Москва не хоче дотримуватися Мінські угоди. І в цьому зв'язку України від хочуть, щоб як мінімум не підігравала окупантові своєю войовничою риторикою. Поки в Україні говорять про необхідність обмеження жителів Донбасу в правах, "джавелинах" і "дихлофосе", в Росії завжди можуть вказати на нас пальцем, сказавши щось на кшталт: ось бачите, хто підігріває насильство, якщо ми підемо з Донбасу там тут же з'являться фільтраційні табори і почнуться чистки. Проте українські політики вперто продовжують співати свою пісню. Не те щоб вони не розуміли ситуації, просто внутрішньополітичні короткострокові інтереси, як завжди, беруть верх над стратегічними інтересами.
