Пасхальне затишшя і обмін. Хто з бійців ВСУ залишається "на підвалах" в ОРДЛО

Тому кількість обстрілів, навіть офіційно зафіксованих ОБСЄ і нашими прес-службами, зведено до мінімуму. В рідкісні дні було п'ять або більше "турбують" обстрілу з БМП або гранатометів. Що, однак, не призвело до глобального зменшення рівня втрат серед особового складу угруповання. Так, у понеділок 20 квітня офіційно було заявлено, що в результаті снайперських обстрілу з боку окупаційних сил один наш боєць загинув.

Мало того, на тлі відносного затишшя зросли небойові втрати як серед наших військових, так і мирних громадян на прифронтових територіях. Так, у минулий вівторок на полігоні під Краматорському під час проведення планових навчальних стрільб стався вибух 82-мм міномета. При цьому загинув 24-річний старший солдат 3-го полку спецпризначення Сил спеціальних операцій Ігор Овчаренко, ще сім бійців отримали поранення різної тяжкості (мінімум двоє нині перебувають у важкому стані).

Поки офіційно нічого не говориться про тип вибухнув міномета (а на озброєнні ЗСУ складаються як мінімум дві моделі калібру 82 мм), однак з нечисленним фото можна говорити про те, що вибухнув 2Б14 "Піднос" ще радянського виробництва.

А прямо на Великдень, 19 квітня, при спробі розібрати гранатометный постріл від РПГ-7, який він знайшов біля села, підірвався 24-річний житель села Веселе Нікольського району Донецької області. Після підриву його з численними травами відправили до лікарні Маріуполя, а звідти оперативно в Запоріжжі. Нині він знаходиться у дуже важкому стані, і лікарі оцінюють його шанси на виживання як мінімальні.

Ще одним яскравим подією тижня став перший в 2020 р. обмін терористів і людей, замішаних у бойових діях на громадян України, які з різних причин утримувалися окупаційною владою.

У четвер, 16 квітня, в Україну повернулися 20 осіб, а на непідконтрольні території поїхали 14 осіб (в тому числі і двоє громадян Російської Федерації). При цьому цікаво відзначити, що спочатку окупаційні власті повинні були забрати 18 осіб, проте один чоловік відмовився повертатися в Донецьк, а ще троє - в Луганськ.

Хоча наша влада в особі депутатів ВР від "Слуги народу" намагалися представити це як обмін "всі на всіх", прописаний в Мінських угодах. Однак це зовсім не так. В полоні у бойовиків продовжують перебувати наші громадяни, і мова йде насамперед про військовослужбовців, яких можна вважати єдино військовополоненими і на яких, по суті, повинні поширюватися угоди.

Моє глибоке переконання полягає в тому, що, відповідно до міжнародної практики, обмінами цивільними особами з обох сторін повинен займатися насамперед Міжнародний Червоний Хрест, а не офіційні влади. А то у нас складається парадоксальна ситуація, коли під маркою проукраїнських активістів і борців проти режиму Захарченко - Пушилина хочуть повернути тих, хто спочатку підтримував окупацію Донбасу, а через кілька років спокійного життя з різних причин (насамперед кримінальним) потрапив "на підвал". Ось їх під тиском різних правозахисних організацій та родичів Україна як держава витягає всіма силами. А військовослужбовці так і залишаються в полоні.

До речі, в останньому обміні з 20 чоловік тільки двоє були військовослужбовці - 22-річний Микола Гриненко з 79-ї десантно-штурмової бригади (в полоні з 23 січня 2019 р.) і 49-річний боєць 53-ї окремої механізованої бригади Віктор Шайдов (з 22 травня 2019 р.).

Причому до них у правоохоронних органів є серйозні питання. Той же Гриненко незрозуміло як потрапив у полон - то після невдалого разведрейда (а він служив у розвідувальному взводі), то з іншої причини. Сам він розповідає обидві версії в залежності від того, на яку аудиторію. Та й військова прокуратура відкрила дві кримінальні справи - за дезертирства і фактом зникнення військовослужбовця.

Шайдов - з числа пасажирів нещасливого КамАЗа, який при досить каламутних обставин під час поїздки по маршруту Мангуш - Костянтинівка заїхав на блокпост окупаційних військ близько Новотроїцька. В основному це були старшини рот, які без зброї перевозили документацію бригади.

З цієї групи четверо бійців були звільнені з обміну в червні і грудні 2019 р., ще один - старший сержант Роман Беспалий - за версією бойовиків, вчинив самогубство в камері в листопаді 2019 р. тобто після звільнення Шайдова ще двоє бійців знаходяться в полоні.

На сьогоднішній день з числа ідентифікованих військовослужбовців у полоні у бойовиків перебувають як мінімум четверо наших бійців: Андрій Качинський (128-ма окрема гірничо-штурмова бригада, в полоні з 29 грудня 2018 р.), Станіслав Панченко (58-я окрема мотопехотная бригада, з 17 січня 2019 р.), Ігор Мирончук (128-ма окрема гірничо-штурмова бригада, в полоні з 9 лютого 2019 р.) і Віталій Чміль (36-я бригада морської піхоти, з 2 травня 2018 р). Які шанси в них потрапити у наступний обмін, абсолютно незрозуміло.

На тлі деякого послаблення на фронті в тилу продовжується епопея зі спробами деградації армії вищим військовим керівництвом. Так, тільки за останні дні околовоенное і військове інформаційний простір сколихнули чергові два скандалу.

Так, в мережу потрапили документи по конкретних спроб виписати премії генеральського складу Генерального штабу "за роботу в умовах реформування". Причому суми там були дуже непогані, і природно, що найбільша премія в 400% призначалася для начальника Генштабу генерал-полковника Руслана Хомчака. В принципі на тлі недавніх скандалів з зарплатами і преміями цивільних властей це не виглядає зовсім вже дивним. Проте викликало великий резонанс насамперед серед військових.

І другий скандал з нібито спробами змінити керівництво Силами спеціальних операцій. Зрозуміло, що цей процес неминучий - "нова мітла" ретельно вимітає всіх, хто тим чи іншим чином зобов'язаний кар'єрою Порошенко - Муженко. З іншого боку, в черговий раз громадськість обурила особистість того, кого хочуть привести. Знову людина, якого в свій час з ганьбою вигнали з армії після загибелі двох курсантів на полігоні в 2005 р., який незрозуміло як знову повернувся в армію і дуже неоднозначно проявив себе в бойових діях на Донбасі. Мова йде про полковника Сухопутних військ Олександра Доманском.

Зрозуміло, що після такого резонансу, швидше за все, від цього призначення тандем Хомчак - Таран відмовиться, але сам факт дуже показовий. То є добре помітно, що просування в нинішній армійської структурі залежить не від моральних якостей і бойових заслуг, а лише від факту особистого знайомства з "потрібними людьми". Наскільки довго триватиме така практика, сказати складно, але те, що вона точно не додає вмотивованості офіцерському складу армії, - це точно.