Теорія змови. Чи замінять Разумкова у "Слуги народу" партійним хвилерізом
Голова Верховної Ради Дмитро Разумков має намір покинути пост голови пропрезидентської партії "Слуга народу", яка за результатами виборів отримала монобольшінство в парламенті.
Після того як про плани змінити Разумкова на з'їзді партії наприкінці жовтня в одному з інтерв'ю заявив заступник голови фракції "Слуги народу" в парламенті Олександр Корнієнко, про намір залишити партійний пост заявив і сам спікер.
На брифінгу 1 жовтня голова парламенту пояснив, що залишити пост голови "Слуги народу" хоче він сам, оскільки "не зовсім коректно, коли голова Верховної Ради одночасно є і головою партії". Крім того, за словами Разумкова, у глави парламенту просто немає часу займатися ще і "ефективним розвитком партійної структури". "А оскільки в наступному році будуть місцеві вибори, це дуже великий виклик. Я думаю, що на посаду голови партії буде обрана людина, яка ефективно буде займатися саме цим питанням", - підсумував Разумков.
Здавалося б, нічого особливого в рішенні глави парламенту немає. Раз спікер, який формально є другою людиною в державі, та представляє не тільки якусь політсилу, але і держава Україна на міжнародній арені, зобов'язаний бути позафракційним, то логічно, щоб він став ще і безпартійним. Ну а те, що у спікера вистачає турбот і без партійної роботи, в принципі незаперечно.
Але, якщо подивитися на це питання з іншого боку, далеко не всі видається в цій історії лише наміром Разумкова дотримати певні політичні пристойності. Цілком може бути, що відставка спікера з керівного постав в партії - результат політичної боротьби всередині зовні монолітної пропрезидентської партії.
По-перше, некоректність ситуації, коли глава правлячої партії є главою парламенту, досить спірна. В цілому немає нічого дивного і некоректного в тому, що спікером є глава перемогла на виборах партії, тим більше що володіє в парламенті одноосібним більшістю. У більшості демократичних країн світу така ситуація вважається не тільки коректною, але і абсолютно логічною і єдино можливою.
По-друге, Разумков, будучи одночасно спікером та головою правлячої партії, зовсім не зобов'язаний особисто займатися партійним будівництвом. Його головування в партії цілком може носити церемоніальний характер, що буде підкреслювати єдність всередині політичної сили. Ну а практичні питання організаційної роботи цілком може взяти на себе хтось із заступників голови партії.
Але це все якісь виключно теоретичні викладки. Важливіше те, що першим публічно про плани зняти Разумкова з посади голови "Слуги народу" заявив сам Разумков, а людина, якій робити такі публічні заяви кілька "не по чину". Корнієнко лише заступник голови фракції СН в парламенті, над ним в офіційній партійній ієрархії, крім Разумкова, варто ще й голова фракції Давид Арахамія. Ситуація, коли третя людина в партії "відправляє у відставку", першого, куди більш коректною, ніж "конфлікт інтересів" у Разумкова.
Пікантності ситуації додає й те, що саме Корнієнко називають одним з головних претендентів на пост глави партії в разі відходу Разумкова, що дає підстави робити припущення, що Корнієнко свідомо "підсиджує" свого партійного і парламентського боса.
Версія про те, що Разумкова прибирають з керівництва партії в рамках якоїсь підкилимної боротьби і внутрішньопартійні інтриги не виглядає зовсім вже фантастичної на тлі інформації про почалися конфлікти всередині "Слуги народу". А така інформація останнім часом з'являється у ЗМІ все частіше і частіше. Іноді на рівні чуток, як про те, що нібито Арахамию намір прибрати з посади голови фракції СН, а іноді і на більш відчутному рівні. Так, наприклад, зараз активно обговорюється можливість відставки губернатора Київщини Михайла Бно-Айрияном, який вчився разом з Разумковим, на Олексія Чернишова, який мав спільні бізнес-інтереси з Олександром Фельдманом, а той, у свою чергу, з Ігорем Коломойським.
Ну а одіозний нардеп з "Слуги народу" Олександр Дубинський, пов'язаний з Коломойським, дозволив собі не просто жорстко критикувати те, як побудована в парламенті партійна робота, але і характеризувати нецензурними словами потік законопроектів, які приходять в парламент з Офісу ефективного регулювання (BRDO), звідки, до речі, в Зе-команду потрапив нинішній прем'єр-міністр Олексій Гончарук.
Так що ніякої монолітності в оточенні президента, зрозуміло, немає. Ще під час виборчої кампанії в команді Зеленського виділили дві головні групи впливу - це люди, пов'язані з Ігорем Коломойським, найвпливовішим із яких є глава Офісу президента Андрій Богдан, і так звані "кварталівці", головну роль серед яких відіграє радник Зеленського Сергій Шефір. Ще одним центром впливу на президента є Разумков. При цьому у владній команді виявилося досить багато людей, що не входить безпосередньо до жодної з груп. Це і так звані "реформатори" начебто звільнився днями з РНБО Олександра Данилюка або глави "Укроборонпрому" Айвараса Абромавичуса та голови фракції СН Арахамии. До них же можна віднести і чинного прем'єра Гончарука.
Що ж стосується претендує на місце Разумкова Корнієнко, то він під час виборчої кампанії як раз виконував роль координатора між різними групами в Зе-команді, не належав повністю ні до однієї з них. Сьогодні ситуація в команді Зеленського виглядає так, ніби група Коломойського намагається активно наростити свій вплив у владі, в той час як сам Зеленський намагається дистанціюватися від олігарха як можна далі. При цьому, схоже, що група Коломойського не стільки збільшує власний вплив, скільки намагається послабити конкурентів у боротьбі за доступ до тіла президента. В цих умовах відносно нейтральний Корнієнко на чолі партії може бути дуже зручний олігарху, як людина, яка буде своєрідним хвилерізом між "кварталівцями", "реформаторами" і Разумковим. Нинішня ж активність самого Корнієнко зовсім не обов'язково є результат якогось змови з Коломойським або якоюсь іншою групою впливу. Цілком можливо, що їм рухають виключно особисті амбіції, яких у нього, як у професійного бізнес-тренера з надлишком.
Як би те ні було, а підкилимну боротьбу всередині "Слуги народу" приховати вже не виходить і партію влади чекає в найближчому майбутньому непросте випробування.