Партія мерів. Навіщо Кличку повторювати помилки Омельченко
Глобальні політичні зміни, які несуть вибори президента, нікого не можуть залишити осторонь. Не виняток і київський міський голова Віталій Кличко, чиї політичні амбіції завжди були дещо ширше меж столиці.
Як повідомили поінформовані джерела "ДС", зараз у кабінеті Кличко активно обговорюється план походу на парламентські вибори на чолі нової політичної сили. Точніше, ця сила буде не зовсім нової, ядро, як і раніше, складуть політики з Удару, а от свіжу електоральну струмінь у цю силу повинні внести діючі мери. Це дозволить позиціонувати новий проект Кличка як партію міцних господарників, які довели свою успішність при управлінні містами.
Крім самого Кличка нову партію повинні поповнити мер Дніпра Борис Філатов, мер Житомира Сергій Сухомлин і ряд інших мерів обласних центрів України середнього розміру. Однак керівників міст-мільйонників кшталт мера Одеси Геннадія Труханова або мера Харкова Геннадія Гернеса, за інформацією джерел "ДС", залучати до проекту не планують, та й навряд чи вони б погодилися стати під прапори Кличко. Також ніхто не планує об'єднуватися і з мером Львова Андрієм Садовим, у якого свої політичні плани.
У Кличка розраховують на те, що з київськими виборцями у нової партії вже як мінімум 1,5% голосів на парламентських виборах, а голоси популярних мерів інших міст додадуть достатньо, щоб подолати прохідний бар'єр. А якщо, про що також ходять чутки останнім часом, буде знижений прохідний бар'єр до 3%, то потрібно добрати буде якихось жалюгідних 1,5%, що виглядає цілком реалістично.
Незважаючи на уявну простоту і ефективність плану Кличко, на практиці перспектива такої політсили все ж досить сумнівна. У першу чергу потрібно відзначити, що план створення "партії мерів" зовсім не новий. Свого часу щось подібне намагався провернути мер Києва Олександр Омельченко зі своєю партією "Єдність", але на виборах 2002 р. партія досить популярного мера набрала трохи більше 1%.
Власне, єдиним вдалим прикладом успішної мерської партії стала "Самопоміч" Андрія Садового, яка спромоглася провести у парламент досить велику фракцію в 2014 р. Але і цей приклад можна вважати успішним лише відносно. Нинішні рейтинги партії Садового" більш ніж скромні, і поки все виглядає так, що на парламентських виборах йому буде дуже непросто повторити свій успіх.
Якщо ж говорити про перспективи потенційного мерського політпроекту Кличка, то можна назвати кілька причин, чому йому буде дуже непросто отримати потрібний результат.
По-перше, рейтинг мера і рейтинг загальноукраїнського політика - це не одне і те ж. В очах виборців хороший мер далеко не обов'язково дорівнює доброму міністру або народному депутату. Мерів якщо і підтримують, то підтримують саме як мерів, і вони потрібні виборцю на їх місці - в містах, щоб займатися дорогами, каналізацією, парками та іншими потрібними для комфортного життя речами. І якщо перша п'ятірка партії Кличка буде складатися з самого київського мера, Філатова та інших градоначальників, то виборець резонно замислиться: "Якщо всі вони підуть працювати в парламент, то хто ж буде проблеми наших міст вирішувати?". А якщо вони відмовляться від мандата заради мерства, то за ними прийдуть невідомі і непопулярні люди, що теж мало кого з виборців надихає.
По-друге, в обоймі у Кличка насправді не такий і великий потенційний електоральний ресурс. Два міста - Київ і Дніпро, і кілька міст з населенням 200-300 тис. осіб. В інших же регіонах про мерів обласних центрів середньої руки зазвичай зовсім нічого не знають. А це означає, що можливості розширення електоральної бази у такої політсили серйозно обмежені.
Ну і, по-третє, мер як представник місцевого самоврядування завжди вкрай залежний від центральної влади, і його опозиційність може обійтися досить дорого. Центральна влада завжди має у своєму розпорядженні інструменти, щоб як мінімум примусити мера до лояльності, а то і зовсім втопити будь-високий рейтинг.
Таким чином, перспективи потенційної мерської партії Кличка виглядають не надто райдужно, і у київського градоначальника є всі шанси повторити долю свого старого покровителя і попередника Омельченка, який зміг пройти в парламент тільки причепом до "НУ-НС".
