Міністерства для розкольників. Що Коломойський і Богдан хочуть отримати від Зеленського та Шмигаля

Засідання уряду 27 травня принесло маленьку сенсацію. Кабмін перейменував Міністерство енергетики і захисту навколишнього середовища в Міністерство енергетики. І створив окреме Міністерство захисту навколишнього середовища і природних ресурсів.

Прем'єр Денис Шмигаль анонсував цю подію ще кількома днями раніше. Тоді ж стало відомо, що незабаром можуть з'явитися й інші нові міністерства шляхом поділу наявних.

Ще три нових міністерства

Зокрема, про це розповів "слуга народу" Олександр Ткаченко, який очолює парламентський комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики. У своєму Telegram-каналі він вирішив додати жару інформполітиці "слуг народу" і розповів про нібито "інсайди по Шмигалю".

Мовляв, прем'єр шукає, як утриматися на посаді ще як мінімум рік. Для цього потрібно, щоб парламент схвалив програму діяльності уряду, і тоді Кабмін отримає річний імунітет від відставки. А оскільки домогтися схвалення програми в парламенті непросто, то, розповідає Ткаченко, Шмигаль "вирішує винайти валюту - міністерські портфелі. А оскільки усі міністерства вже зайняті, вирішує надрукувати... нові. І портфелі міністрів і заступників роздати впливовим політикам за підтримку його - Дениса Анатолійовича - програми уряду".

За версією Ткаченка, йдеться про чотири нових міністерства. Це Міністерство екології, Міністерство аграрної політики, Міністерство промислової політики і держоборонзамовлення, Міністерство науки й інноваційного розвитку. Про створення першого з них, як бачимо, рішення вже прийнято. Залишилися ще три.

Умови сторін, що торгуються

Звичайно, одразу ж хочеться заперечити, що навряд чи вся справа в програмі. Бо схвалення програми не буде гарантією від відставки. Переконливе свідчення цього - сумний досвід попереднього уряду. Захотілося Володимиру Зеленському позбутися Олексія Гончарука - і схвалена нардепами програма абсолютно не врятувала "молодого і перспективного прем'єра-реформатора", як його називали спочатку.

Але самі чутки про нові міністерства, загалом-то, вірні. Тільки торги йдуть не стільки з Шмигалем, який все одно не уповноважений вирішувати такі питання, скільки із самим Зеленським, який у разі укладення угоди повинен буде забезпечити затвердження відповідних організаційних і кадрових рішень постановами уряду і парламенту.

Предметом торгів в обмін на портфелі міністрів і заступників у нових міністерствах є не стільки схвалення програми діяльності уряду, скільки зобов'язання підтримувати всі законопроєкти, що вносяться президентом і урядом. Для Зеленського абсолютно неприпустима ситуація, коли уряд буде спиратися на парламентську більшість, а у президента такої опори не буде. Тому всі портфелі в кінцевому підсумку роздаватимуться на Банковій.

Торгуються про це із Зеленським кілька груп впливу. У їх числі - група Ігоря Коломойського і група Андрія Богдана. До речі, з боку Коломойського активно просуває ці торги саме Ткаченко, який про них же вкидає "інсайди". Він робить ці вкидання за канонами інформполітики, як він її розуміє: готує громадську думку до неминучості появи нових міністерств і одночасно б'є по Шмигалю, щоб ненароком не зіграти на його користь.

У групи Коломойського завдання - не допустити послаблення свого впливу після прийняття "антиколомойского" закону. Того самого, тобто збереження свого впливу, хоче група Богдана, яка відчуває, що нею стали нехтувати після втрати Богданом кабінету на Банковій. З боку Богдана активно просуває портфельні торги його давній бізнес-партнер, "слуга народу" Микола Сольський, який очолює парламентський комітет з питань аграрної і земельної політики.

Плюси, нулі і мінуси

Коли заходить мова про реорганізацію уряду, завжди виникає питання про плюси і мінуси. Тому не зайве підкреслити, що в даному разі міркування ефективності держуправління, кращих результатів для країни якщо й відіграють якусь роль, то абсолютно другорядну. На цей рахунок не варто плекати жодних ілюзій.

Коли число міністерств збільшується - це зазвичай скоріше зло, ніж добро. Найчастіше міністерства "розмножуються поділом або брунькуванням" не задля якихось великих цілей, а лише для створення додаткової розмінної монети в політичних торгах.

Наприклад, можна згадати уряд Володимира Гройсмана: у ньому було 19 міністерств, поділених між двома учасниками правлячої коаліції - БПП і НФ. Коли після президентських і парламентських виборів замість уряду Гройсмана було створено уряд Гончарука, в ньому виявилося на чотири міністерства менше. Точніше, п'ять міністерств скоротили (об'єднали з іншими) і створили одне нове - цифрової трансформації, що відображало піар-пріоритети нової влади.

Це не означає, звичайно, що Зеленський з його "слугами народу" об'єднували міністерства правильно чи розумно. Але вони робили це так, як їм було (або здавалося) зручно в умовах наявності монобільшості, коли їм не доводилося ні з ким ділитися владою і не було потреби в коаліційних домовленостях.

В уряді Шмигаля вже (з урахуванням поділу Минекоенерго) 18 міністерств, а якщо додадуться ще три "інсайди" Ткаченка, то стане 21 - на два більше, ніж було в уряді Гройсмана! Чудово, чи не правда?

І це при тому, що Зеленський відмовився (тимчасово) від думки втиснути Міхеїла Саакашвілі до складу уряду. Інакше ми б уже мали ще й Міністерство простих рішень і результатів.

Підкреслимо, що Зеленський і його "слуги народу" тепер нарощують кількість міністерств аж ніяк не тому, що порозумнішали (їх інтелектуальний рівень залишився незмінним), а просто з потреби мати портфелі для політичних торгів. Тому з точки зору підвищення ефективності держуправління результат буде нульовим.

До того ж навіть якщо і можливі якісь локальні позитивні ефекти (наприклад, якимось галузям або напрямкам буде приділятися більше уваги), то їх слід очікувати не раніше ніж через пів року. Бо стільки часу потрібно на те, щоб нові міністерства були сформовані, укомплектовані і почали функціонувати.

А ось негативні ефекти можуть початися з перших же днів, як тільки нові міністри (або т.в.о.) і їхні заступники почнуть домагатися того, що вигідно їх бенефіціарам. Мова про лобістські постанови і розпорядження Кабміну, а також урядові законопроєкти.

Країна на продаж

Тепер спробуємо оцінити ті бонуси, які дістануться бенефіціарам нових міністрів. Тобто які ресурси вони отримають у своє розпорядження і користування.

Почнемо з Минекоенерго. Зараз воно не має повноцінного міністра (з 16 квітня першим заступником міністра і т.в.о. міністра призначена Ольга Буславець), а після поділу виходять уже дві вакантні міністерські посади.

Прем'єр, обґрунтовуючи поділ Минекоенерго, розповів зворушливу історію про мотиля. Мотиль - це такі хробаки, яких любить риба. "Для мене було дивним, коли я потрапив на перші засідання Кабінету Міністрів, коли міністр енергетики спочатку доповідав про стан справ в атомній енергетиці, потім вугільна галузь, а потім про червонокнижні рослини і вилов мотиля. З того часу я став прихильником того, що екологією повинен займатися професійний еколог, якому це близьке і який цим живе", - заявив Шмигаль, проявивши своєрідне почуття гумору.

Усі, звичайно, так і повірили, що Міністерство захисту навколишнього середовища і природних ресурсів створюється для турботи про природу. Насправді йому будуть підкорятися Держслужба геології і надр (ліцензії на розвідку і видобуток), Держекоінспекція (штрафи з підприємств) і три держагентства: лісових ресурсів, водних ресурсів (разом з усією меліорацією) і рибного господарства.

Міністерство аграрної політики буде виділене з Мінекономіки. Висока ймовірність того, що міністром стане нинішній заступник міністра (у Мінекономіки) Тарас Висоцький, який вважається близьким до власника агрохолдингу МХП Юрія Косюка. Залишаються посади майбутніх заступників міністра агрополітики і в керівництві Держгеокадастру (це відомство, що завідує земельними ресурсами, найімовірніше, буде підпорядковане Мінагрополітики).

Міністерство промислової політики і держоборонзамовлення теж буде виділене з Мінекономіки. З точки зору світового досвіду, створювати спеціальне міністерство промполітики - порожня витівка. Мабуть, весь сенс цієї ідеї криється у слові "держоборонзамовлення". Тобто цьому міністерству буде підпорядкований концерн "Укроборонпром", який зараз перебуває під управлінням і контролем Кабміну. Ну і реорганізація концерну і його підприємств буде ініціюватись і проводитись цим міністерством. Точніше, бенефіціаром міністра.

Нарешті, Міністерство науки й інноваційного розвитку буде виділене з нинішнього Міністерства освіти і науки. Дуже схоже на те, що це буде похоронна команда Національної академії наук України. Мабуть, це міністерство забере собі ті крихти держфінансування, які поки ще діставалися НАНУ, а потім спробує взяти під контроль усі будівлі, землі й інше майно НАНУ і обставить це як турботу про інновації.

Можна не сумніватися, що в керівництві всіх цих новостворених міністерств швидко заповняться всі вакансії міністрів і заступників. Кадрового голоду там не буде. До речі, про те, що торги відбулися і угоди завершені, ми точно дізнаємося, побачивши результативні голосування в парламенті за кандидатури нових міністрів.

На цьому тлі особливо абсурдним виглядає відсутність в Україні вже котрий місяць повноцінних голів Міносвіти і Мінкультури. Це міністерства, які у всіх нормальних країнах, які піклуються про своє майбутнє, вважаються ключовими для розвитку людського потенціалу, та й для забезпечення національної єдності теж.

Але на цих напрямках у нас кадровий голод. Бо там можливості забезпечити великий дохід бенефіціарам немає.